4. Запалення нирок.

Нефрит – запалення нирок. Від локалізації запального процесу в структурних частинах нирок розрізняють:

Гломерулонефрит – запалення нирок з враженням мальпігієвих клубочків. По типу ексудативного запалення: серозний – накопичення в капсулі клубочків серозного ексудату, макроскопічно в кірковому шарі нирок видно напівпрозорі клубочки, що схожі на бісер. Гнійний – при миті лошат, заносі гнійної мікрофлори гематогенним шляхом, кірковий шар всіяний мілкими гнійниками, які можуть зливатися і утворювати множинні абсцеси. Геморагічний – при септичних, вірусних хворобах, при цьому в капсулі Шумлянського-Боумена накопичується кров, а кірковий шар всіяний мілкими темно-червоними вогнищами, з поверхні нирка нагадує горобине яйце.

При хронічному перебігу судинний клубочок атрофується, в його капсулі розростається сполучна тканина з послідуючим гіалінозом клубочків. Поверхня нирок зерниста, кірковий шар стоншується, поверхня розрізу суха, анемічна.

Нефроз – дистрофічно-некротичні зміни епітелію ниркових канальців.

Нефрозонефрит – запалення нирок з вираженими дегенеративно-некротичними змінами канальців. Причини: отруєння, аутоінтоксикація, інфекційні хвороби. Зовні нирка набрякла, дрябла, гіперемійована, з крапково-плямистими крововиливами. Поверхня розрізу тьмяна, межа кіркового і мозкового шару стерта, на сіро-червоному фоні видно ділянки темно-червоного кольору.

При хронічному перебігу між канальцями, що атрофуються розростається сполучна тканина, яка піддається рубцевому стягуванню, утворюються рубці. Іноді спостерігається зрощення нирок з капсулою.

Запальні зміни з враженням строми нирок називають інтерстеціальним (проліферативним) нефритом. Нирки збільшені в об’ємі, на поверхні і на розрізі всіяні мутними сіро-білими плямами – “велика плямиста нирка”, при хронічному перебігу розвивається склероз нирок – “зморщена нирка”, тому що між атрофованими канальцями розрослась сполучна тканина, яка призвела до рубцевого стягування.

Пієліт – запалення ниркової миски. Пієлонефрит – запалення ниркової миски і нирки. Причини: потрапляння мікрофлори із нирок із сечовивідних шляхів. Порожнина миски розширена, містить мутну рідину, з пластівцями фібрину, гною або з домішками крові. Стінка ниркової миски набрякла, тьмяна, гіперемійована, з крововиливами, може бути вкрита гнійними або фібринозними плівками.

5. Патологічні процеси в нирках, сечоводах, сечовому міхурі і уретрі.

Гідронефроз – водянка ниркової миски при недостатньому відтоку сечі з ниркової миски. Збільшення об’єму миски, переповнення сечоподібною рідиною, розвивається повна атрофія нирок.

Від гідронефрозу слід відрізняти кісту нирок – крупні замкнуті порожнини, які розташовані в паренхімі нирки і не мають з’єднань з нирковою мискою.

В сечоводах, сечовому міхурі і уретрі знаходять запальні явища, камені, пухлини. Причини: проникнення в них інфекційних агентів. Запалення переважно катарального характеру при якому слизова оболонка потовщена, тьмяна, гіперемійована з плямисто-смугастими крововиливами, ерозіями, гнійними і фібринозними накладаннями, в порожнині органів ексудат слизовий: з пластівцями фібрину, гнійний, геморагічний.