8. Порушення кишкового травлення.

Травлення в кишечнику тісно пов’язане з функцією підшлункової залози, шлунку і печінки.

Порушення секреції підшлункової залози. Ферменти підшлункової залози (протеаза, ліпаза, карбогідраза та ін.) розщеплюють білки, жири і вуглеводи корму. При підвищеному надходженні в кишечник соляної кислоти з кормом слизова дванадцятипалої кишки надмірно утворює секретин, який сприяє надмірній секреції панкреатичного соку, а при низькому вмісті її секреція знижується, а недостатність його знижує розщеплення білків, жирів, і призводить до гниття в кишечнику.

Порушення секреції жовчі. Недостатне виділення жовчі – гіпохолія. Причини: непрохідність жовчної протоки, закупорка жовчними каменями, паразитами, пухлинами, при запальних процесах в печінці. При цьому знижується емульгування, розщеплення і всмоктування жирів, вони виводяться на зовні. Відсутність надходження жовчі у кишечник – ахолія призводить до розвитку мікробів, гниття, бродіння, послаблення перистальтики кишечнику, що і призводить до накопичення в ньому вмістимого і газів.

Недостатньо засвоюються жиророзчинні вітаміни (А, Д, Е, К) і білки.

Порушення секреції кишкового соку. Виділення соку посилюється під дією корму, соку підшлункової залози, при механічному, хімічному або термічному подразненні слизової оболонки кишечнику. При запальних процесах в кишечнику виділення соку посилюється надмірною появою слизу.

В кишечнику два види травлення: порожнинне і пристінкове (контактне). Порожнинне травлення виникає в харчовому каналі і заключається в розрушенні складних структур корму, пристінкове здійснюється кишковими клітинами (ентероцитами) в зоні війчастої кайми, що утворена мікроворсинками ентероцитів, яке залежить від структури ворсинок, кишкових клітин, ферментативного шару кишкової поверхні, розладу моторики. Кількість ворсинок зменшується або атрофується при деяких інфекційних хворобах і застосовування антибіотиків (неоміцину), що і призводить до зменшення харчотравної поверхні.

Порушення всмоктування в тонкому кишечнику. Її відмічають внаслідок зменшення шлункової, панкреатичної секреції і жовчовиділення. Порушення моторної функції (перистальтики) кишечнику і рухливості ворсинок призводять до порушення всмоктувальної функції. На процес всмоктування впливають зміни крово- і лімфообігу, при якому порушується виведення продуктів, що всмоктались і засвоєння кисню. Всмоктування пригнічується при запальних процесах в кишечнику, при гіповітамінозах, отруєннях. Зниження всмоктувальної здатності призводить до нестачі в організмі поживних речовин (мікро- і макроелементів, вуглеводів, білків), води, згущення крові, порушення обміну речовин.

Порушення моторної функції проявляється в посиленні, послабленні і припиненні перистальтики.

Посилення рухливої функції виникає при запаленні, під дією механічних або хімічних подразників погано перетравлених кормів, токсинів, використання послаблюючих засобів. При цьому прискорюється переміщення кормових мас, погіршується їх перетравлювання і всмоктування, розвивається пронос.

Послаблення перистальтики виникає при вживанні невеликого об’єму кормів, при гальмуванні центру блукаючого нерву. Це призводить до застою вмістимого в тонкому кишечнику – хімостаз, в товстому – копростаз (завал). Кормові маси висихають, виникає запор, запалення, метеоризм.