2. Умови виникнення хвороб.

Сприяючі умови – це фактори зовнішнього середовища, що порушують фізіологічну регуляцію організму.

Схиляючі умови – це фактори внутрішнього порядку, що визначають стан організму.

Викликаючі умови – що мають ушкоджувальну дію.

сприяючі	схиляючі	викликаючі
умови годівлі, утримання, догляду експлуатація географічні сезонні	спадкові конституція вікові статеві реактивність	біологічні механічні фізичні хімічні

3. Поняття про рецепцію.

Рецепція – це зв’язок організму з навколишнім середовищем, який здійснюється через нервову, гуморальну системи. Зв’язок з навколишнім середовищем здійснюється дистанційно (на відстані) і контактно (по дотику). До дистанційних належать органи чуття (зір, слух, нюх), контактний – через чутливі нервові закінчення, які по природі сприйняття бувають баро- і хеморецептори. Барорецептори – сприймають зміну тиску, хеморецептори – зміну біохімічного складу середовища. Хеморецептори представлені нервовими клітинами і широко розповсюджені в кровоносних судинах (дуга аорти, устя порожнистих вен, область поділу сонних артерій).

Чутливість нервових рецепторів в багато раз більша чим чутливість нервових центрів.

 Подумайте над питаннями:

1. Що таке етіологія?

2. Які умови виникнення хвороб?

3. Як відбувається зв’язок організму з навколишнім середовищем?

Хвороботворна дія чинників зовнішнього середовища

Зміст

1. Дія механічних чинників.

2. Дія фізичних чинників:

1. . тепла;

2.2. холоду;

2.3. електричного струму;

2.4. променевої енергії;

5. атмосферного тиску;

2.6. іонізуючого випромінювання;

3. Дія хімічних чинників.

4. Дія біологічних чинників.

Прочитайте

1 Налетов Н.А. Патофизиология и патанатомия животных, 19 – 28 с.

2 Мазуркевич А.Й., Тарасевич В.Л., Клугі Дж. Патофізіологія тварин, 40 – 60 с.

Зверніть увагу

Більшість хвороб виникає під впливом чинників зовнішнього середовища. Вони стають хвороботворними тоді, коли сила їх дії на організм перевищує його адаптаційно-компенсаторні можливості. Наслідки дії чинників зовнішнього середовища залежать з одного боку від сили, місця і тривалості цієї дії; а з другого – від особливостей організму: спадковості, конституції, реактивності, стану нервово-ендокринної системи.

1. Дія механічного чинника.

Викликають травматичне ушкодження тканин, яке проявляється у вигляді струсу, розтягнення, перелому кісток, ушибу, ударів; при нанесенні гострим предметом рани – різані, колоті і вогнестрільною зброєю. Ці ушкодження проявляються механічними травмами. Травми бувають: відкриті – порушується цілісність зовнішніх покровів (рани рвані, різані, колоті, відкриті переломи кісток); закриті – без порушення цілісності зовнішніх покровів, - стискання збруєю, пухлинами, удари, розриви зв’язок, м’язів, вивихи, переломи (закриті) і тощо. Місцеві ушкодження проявляються порушенням цілісності тканин, що супроводжується витіканням крові з ушкоджених кровоносних судин у відкритий простір (кровотеча) або в тканини (крововилив), а також болючістю з порушенням функції ушкодженого органу.

Загальна реакція організму проявляється у вигляді травматичного шоку. Шок – це загальна реакція організму на сильні та значні ушкодження органів та тканин. В залежності від причини, що спричинила його він є травматичний, електричний, опіковий, променевий, гемотрансфузний і анафілактичний. Шок проходить в такі стадії: збудження (еректильна) – тривалість коротка, характеризується збудженням ЦНС, прискоренням пульсу, дихання, обміну речовин. Пригнічення – тривалість довготривала, декілька діб, послаблюється робота серця, апарату дихання, відбувається перерозподіл крові в кров’яному руслі, який проявляється зменшенням постачання крові до органів і тканин, які мають другорядне значення, а до серця і головного мозку збільшене постачання. Кінцева – падає кров’яний тиск, параліч серцево-судинного центру, смерть.