КатаральнеГеморагічне
Гостре Серозний
катар Слизовий
катар Гнійний
катар Десквамативний
катар Атрофічний
катар Гіпертрофічний
катарХронічне
Гнильне
Змішане
8.1. Альтеративне запалення характеризується переважанням пошкодження тканин у вигляді дистрофії, некрозу і атрофії при менш виражених процесах ексудації та проліферації. Найчастіше зустрічається в паренхіматозних органах (печінка, серце, нирках) і скелетній мускулатурі, його ще називають паренхіматозним. Причини: токсини бактерій, вірусів, грибів і хімічні речовини.
За перебігом буває гостре і хронічне. При гострому яскраво виражені некротичні і дистрофічні процеси в органах. При цьому виявляють некроз, зернисту і жирову дистрофію, серцевий м’яз набряклий, в’ялий, тьмяний, нерівномірно забарвлений в сіро-жовтий, сіро-червоний колір. При хронічному перебігу переважають атрофічні процеси, органи збільшені в об’ємі, поверхня бугриста, щільної консистенції, сірого кольору.
8.2. Ексудативне запалення – виражається судинними змінами, запальною гіперемією, виходом за межі судин рідкої частини крові (плазми) і формених елементів. Проліферативні і альтеративні зміни виражені значно слабше. Від складу ексудату його поділяють на декілька видів: серозне, фібринозне, гнійне, геморагічне, катаральне, гнильне і змішане. Основу кожного ексудату складає серозна рідина до якої домішуються формені елементи крові і пошкоджені клітини місцевої тканини.
Серозне запалення – характеризується утворенням рідкого серозного ексудату, що містить 3-5% білку і невелику кількість клітинних елементів, який звертається на повітрі. Причини: бактерії, віруси, токсини грибів, термічні, хімічні фактори.
Виникає розвивається на серозних покровах шкіри і паренхіматозних органах. Серозні покрови (плевра, очеревина, перикард) набряклі, тьмяні, почервонілі, місцями з крапковими або плямистими крововиливами.
Відмінність водянок від запальних процесів в тому, що серозні покрови: набряклі, гіперемійовані, з крововиливами і спайками.
Серозне запалення розвивається на шкірі при ящурі, віспі. Ексудат накопичується під оболонками, який може розсмоктуватись, епідерміс зморщується, відторгається, а пошкоджена тканина покривається регенеруючи ми клітинами.
Серозне запалення розвивається в паренхіматозних органах: в легенях ексудат накопичується в альвеолах, пухкій сполучній тканині навколо бронхів і судин; в печінці рідина накопичується кругом капілярів; в нирках в середині ниркових клубочків; в міокарді між м’язовими волокнами походу капілярів. Макроскопічно органи збільшені в об’ємі, почервонілі, тістуватої консистенції, на розрізі сполучнотканинна строма потовщена, з поверхні розрізу стікає водяниста рідина.
Закінчення серозного запалення: розсмоктування ексудату і нормалізація серозного покрову, перехід в другий вид ексудативного запалення, при хронічному перерізі утворюються спайки між органами порожнин.
Фібринозне запалення – характеризується утворенням ексудату, багатого на фібриноген, який після виходу із судин звертається і перетворюється у фібрин. Крім білку фібриногену в ексудаті міститься серозна рідина, лейкоцити, лімфоцити і пошкоджені місцеві клітини. Ексудат локалізується на серозних і слизових оболонках і паренхіматозних органах. Розрізняють два види запалення крупозне і дифтеретичне.
Крупозне запалення виникає і розвивається на слизових і серозних оболонках. Фібрин, що звернувся осідає на поверхнях у вигляді сірувато-жовтих плівок різної товщини і у вигляді висівкоподібного нальоту. Слизова оболонка потовщена, набрякла. Серозна оболонка потовщена і горбкувата. В легенях накопичується в альвеолах фібринозний ексудат, при цьому вони мають щільну консистенцію і мармуровий малюнок.
Дифтеретичне запалення – фібринозний ексудат просочує тканини і відкладається між клітинними елементами органів і викликає некроз клітин. Зустрічається на слизових оболонках. Причини: сальмонельоз, отруєння сулемою, враження дифузні або вогнищеві. Слизові оболонки і їх шари потовщені, сухуваті на дотик, сіро-жовтого або брудно-сірого кольору, щільної консистенції. Фібрин накопичується у вигляді висівкоподібного нальоту. При відторгненні цих накладань утворюються дефекти різної величини. При вогнищевому враженні на слизовій оболонці кишечнику “бутони” – хронічний перебіг чуми.
Гнійне запалення характеризується утворенням гнійного ексудату, в якому переважають нейтрофільні лейкоцити (гній). Під дією протеолітичних ферментів лейкоцитів відбувається розплавлення (лізіс) тканин. Гній являє собою рідину за пошкодженими лейкоцитами (гнійними тільцями) і клітинами місцевої тканини. Розрізняють гній доброякісний і злоякісний. Доброякісний – густий, сметаноподібної консистенції, містить велику кількість гнійних тілець і не значну кількість гнійної сироватки, це говорить про високу резистентність організму. Злоякісний – має вигляд мутної водянистої рідини жовто-зеленого кольору, містить невелику кількість лейкоцитів, а гнійної сироватки більше, це говорить про низьку резистентність організму. Причини: гноєрідні мікроорганізми (стафілококи, стрептококи, менінгококи, збудники бруцельозу, сапу і деякі паразити). Локалізується запалення в любих тканинах і органах на слизових і серозних оболонках. Проявляється в трьох формах: абсцес, флегмона і емпієма.
Абсцес – це новоутворена порожнина, що заповнена гноєм. Розвивається на місці розплавлення тканин протеолітичними ферментами лейкоцитів. Гнійник, що утворився відмежовується від оточуючих тканин грануляційною тканиною (піогенної оболонки), яка з часом перетворюється в волокнисту сполучну тканину. Формуючись гній абсцесу може проникати між тканинні простори, кровоносні і лімфатичні судини, внаслідок чого утворюється септикопіємія з утворенням гнійних метастазів. Розмір абсцесу буває від булавкової головки до голови людини. Закінчення абсцесів: неблагополучне, наступає генералізація інфекції з розвитком сепсису і метастазів; самовільний прорив, який призводить до звільнення гною, спадання порожнини і заростанням сполучною тканиною, інкапсуляція, навколо абсцесу утворюється сполучнотканинна капсула, гній в якій згущується, перетворюється в сиркову масу, яка просочується солями вапна. Різновидністю абсцесу є фурункул – гнійне запалення волосяних цибулин; карбункул – гнійне запалення суміжно розташованих волосяних піхв; пустула – накопичення гною під епідермісом.
Флегмона – це розлите гнійне запалення, при якому гнійний ексудат розповсюджується дифузно між клітинними і тканинними елементами. Зустрічається в підшкірній і міжм’язовій клітковині і стромі органів. Тканини макроскопічно без чіткої межі, тістуватої або щільної консистенції, синюшно-червоного кольору, з поверхні розрізу стікає мутна гнійна рідина. При флегмонозному запаленні можуть утворюватись абсцеси (абсцедуюча флегмона) або розсмоктуватись. При неблагополучному перебігу – важка інтоксикація, запалення лімфосудин і лімфовузлів.
Емпієма – гнійне запалення серозних порожнин і накопичення в них гною. Спостерігають в порожнинах суглобів, плевральній, черевній, серцевій сумці, нирковій мисці, матках, гайморових пазухах. Причини: травми і внесення гноєрідної мікрофлори в ту чи іншу порожнину, прорив абсцесів. Серозні покриви набряклі, тьмяні, гіперемійовані, з крововиливами.
Геморагічне запалення характеризується утворенням ексудату з переважанням в ньому еритроцитів. Причини: сибірка, чума, пастерельоз, дія отрут і токсинів. Найчастіше зустрічається при гострому перерізі. Ознаки: тканини просочені кров’ю, накопичується в природних порожнинах кров’янистий ексудат, легені темно-червоного кольору, щільної консистенції, з поверхні розрізу стікає кров’янистий ексудат. Шматочки легень тонуть у воді. Слизові оболонки набряклі, яскраво-червоні, з крововиливами. Під епідермісом утворюються пухирі з кров’янистою рідиною – чорна віспа. Це найбільш важча форма запалення.
Катаральне запалення розвивається тільки на слизових оболонках і супроводжується утворенням рідкого ексудату. Причини: бактерії, віруси, термічні, хімічні фактори.
За перебігом гостре і хронічне. При гострому тривалість 2-3 тижні, проходить без наслідків, починається з серозного, переходить в слизовий, а потім в гнійний катар. Хронічний перебіг триває місяцями і роками, проявляється періодами загострення і затухання.
Від складу ексудату катар буває:
Серозний катар характеризується утворенням рідкого злегка мутного ексудату, слизові оболонки набряклі, тьмяні, гіперемійовані.
Слизовий катар утворюється надмірна кількість слизу, який утворюється бокалоподібними клітинами і покривного епітелію, слизові оболонки почервонілі, набряклі, покриті великою кількістю слизу, під слизом крововиливи.
Гнійний катар характеризується утворенням гнійного ексудату, оболонки набряклі, темно-червоного кольору, з крововиливами, інколи з ерозією.
Десквамативний катар – найважча форма катарального запалення, при якому виражена слизова дистрофія і злущення епітелію з поверхні оболонок. Оголені ділянки тьмяні, набряклі, гіперемійовані з плямисто-смугастими крововиливами і покриті густою мутною слизовою масою.
При хронічному перебігу ексудативні процеси затухають, в слизовій оболонці розростається сполучна тканина, яка призводить до гіпертрофії чи атрофії. Тому катар є атрофічний і гіпертрофічний. При атрофічному слизові оболонки витончені, щільні, сірого кольору. При гіпертрофічному слизова оболонка стінки органу потовщена, щільна, зібрана в складки, сірого кольору.
Гнильне запалення – гангренозне, іхорозне, виникає внаслідок ускладнення різних видів запалення гнильними бактеріями і викликає розпад тканин з утворенням бульбашок газу, вражені ділянки змертвілої тканини перетворюються в мутну марку, смердючу масу, брудно-зеленого або сіро-коричневого кольору. Закінчення благополучне проявляється мимовільним відпаданням (мутиляцією) мертвих мас або їх відділенням (секвестрацією).
Змішане запалення – при якому до одного виду ексудату примішується другий. Наприклад, до серозного фібринозний або гнійний, то тоді його називають серозно-фібринозне і серозно-гнійне.
Проліферативне (продуктивне) запалення характеризується розрощенням клітинних елементів з самого початку запального процесу, а ексудативні і альтеративні явища виражені слабше. Розростаються переважно сполучнотканинні клітини, що утворюють строму в органі, а паренхіматозні елементи піддаються атрофії і дистрофії, інколи некрозу. Так як розмноження клітин проходить довго тривало тобто хронічно. В залежності від обширності враження розрізняють дифузне (розлите) і гранулематозне (вогнищеве) запалення.
При дифузному проліферативному запаленні в процес втягуються великі ділянки органу, в основному строма(інтерстицій) це запалення називають інтерстеціальне. Причини: слабкі хронічні подразники, що поступають в органи з кров’ю або лімфою кормові токсини (гнилі, бродячі, кислі корма),збудники хронічних інфекційних хвороб (бруцельоз, актиномікоз та інші), збудники інвазійних хвороб (гельмінти, найпростіші паразити). І вони викликають подразнення адвентицію судин і сполучнотканинні прошарки органів, що і призводить до розростання строми. Внаслідок чого порушений крово-, лімфообіг порушує живлення органу. Безпосередня дія токсинів на паренхіматозні і нервові елементи органу викликають атрофію, дистрофію. Ознаки: орган збільшений в об’ємі, блідий, щільний, ріжеться з трудом ножем. На розрізі виражено розростання строми у вигляді потовщених прошарків волокнистої сполучної тканини. З часом настає рубцеве стягування новоутвореної сполучної тканини, орган зменшений в об’ємі, поверхня стає зморшкуватою і бугристою.
Гранулематозне запалення характеризується вогнищевим враженням. Причини: збудники хронічних інфекцій, що викликають утворення так званих інфекційних гранульом (туберкульозних, сапних, бруцельозних, сальмонельозних, актиномікоз них вузликів), збудники інвазійних хвороб (трихінели, стронгиліди та ін.). На місці проникнення збудника розвиваються дистрофічні і некротичні зміни, атрофія паренхіми і розлад крово-, лімфообігу.
Тканинні елементи утворюють навколо місця враження пояс із юних клітинних елементів різного складу. Навколо туберкульозного фокуса утворюється пояс із епітеліоїдних і багатоядерних гігантських клітин, які володіють високими фагоцитарними властивостями, а також зона лімфоїдних клітин, які виконують антитоксичні функції. Навколо паразитарних вогнищ накопичуються еозинофільні лейкоцити. Проліферативна зона інколи буває значно більшою ніж вогнище некрозу.
При благополучному перебігу процесу відбувається розсмоктування продуктів розпаду або заростання ділянки пошкодження: зникає без сліду або утворюється сполучнотканинний рубець. В деяких випадках змертвіла маса просочується солями вапна або навколо неї розвивається сполучнотканинна капсула.
При загостренні розвивається прогресуючий процес і проліферативна зона розрушується, запалення набуває альтеративного або ексудативного характеру.
Подумайте над питаннями:
В чому суть запалення?
Які причини запалення?
Які зовнішні ознаки запалення?
Які патологічні процеси супроводжують запалення?
Як класифікують запалення?
Охарактеризуйте ексудативне запалення.
Охарактеризуйте альтеративне запалення.
Охарактеризуйте проліферативне запалення.