4. Регенерація тканин і органів.

Регенерація тканин – диференціація тканин залежить від морфологічної диференціації пошкодженої тканини.

Епітеліальна тканина – розташована у вигляді одного або декількох шарів клітин на власне мембрані, при багатошаровій будові епітеліальної тканини нижній шар складається з зародкових клітин, а верхні шари піддаються диференціації. При пошкодженні епітеліального покриву регенерація починається з відновлення строми, а клітини, що збереглися з країв дефекту розмножуються і напливають на мембрану з боків і заповнюють втрачену епітеліальну вистилку. Залозисті органи регенерують повністю, якщо тільки пошкоджений епітеліальний шар і збережена строма.

Сполучна тканина – за рахунок розмноження юних клітинних форм з послідуючим дозріванням і утворенням міжклітинної речовини.

Волокниста сполучна тканина – регенерує з адвентиціальних клітин судин, із ендотелію капілярів, фібробластів, макрофагів з яких утворюються юні сполучнотканинні клітини, що перетворюються в круглоклітинні елементи (полібласти), а поступово в епітеліоїдні клітини, які набувають веретеноподібної форми і утворюють тонкі волоконця і називаються фібробластами, з часом потовщуються, перетворюються в фіброцити, обволочуються клеєвидним або еластичними речовинами і перетворюються в колагенові і еластичні волокна.

Кісткова – регенерація залежить від величини дефекту, стану надкісниці і нерухомості уламків; і регенерує за рахунок остеобластів, що лежать в надкісниці і поблизу кісткових порожнин. Остеобласти перетворюються в зрілі кісткові клітини і клітини волокнистої сполучної тканини, розмножуючись заповнюють дефект і утворюють білкову частину осеїн (міжклітинну речовину, що немає вапна). З часом просочуються вапном і перетворюються в типову кісткову тканину.

Хрящова – регенерує слабо порівняно з кістковою, відновлюється за рахунок розмноження хондробластів з послідуючим їх перетворенням в типові хрящові клітини (хондроцити) і утворення міжклітинної речовини хондрина.

Жирова – за рахунок юних жирових клітин ліпобластів і фібробластів. Ліпобласти відкладають в цитоплазмі дрібні крапельки жиру, які з часом зливаються і перетворюються в типові жирові клітини персневидної форми ліпоцити.

Кров і лімфа – регенерує перш за все шляхом відновлення об’єму плазми за рахунок всмоктування в судини води із тканин та кишечнику. Формені елементи за рахунок посиленої функції кісткового мозку і цей процес називають інтрамедулярним перетворенням; екстрамедулярне – кровотворення за рахунок печінки, нирок і других органів, в яких утворюються вогнища схожі за будовою і клітинним складом на кістковий мозок (при хронічних і надмірних крововтратах, анеміях).

М’язова – регенерація залежить від виду і характеру пошкодження. Гладенька м’язова – швидко, за рахунок розростання збережених м’язових волокон, що вростають в місце пошкодження. Поперечносмугаста – при пошкоджені сарколеми не відновлюється, а дефект заростає сполучною тканиною, якщо сарколема збережена (пролежні), то із м’язових волокон виростають юні елементи, які поступово заміщають пошкоджену м’язову речовину. Серцева – не відновлюється, на місці пошкодження утворюється сполучнотканинний рубець, тому що вона не має оболонки.

Нервова – регенерує слабо. Гангліозні клітини головного і спинного мозку – не відновлюється, на місці утворюється рубець, відновлюються клітини вегетативної нервової системи за рахунок їх ділення. Нервові стовбури – регенерують при умові зближення кінців пошкодженого нерва. Глія (нервова сполучна тканина) – регенерує шляхом розмноження збережених клітин.

Регенерація органів – залежить від здатності до відновлення їх тканин і ступеня пошкодження.

Кровоносні судини типу артерій і вен – не регенерують, порожнина закривається тромбом і проростає сполучною тканиною, кровообіг відновлюється по коллатеральних судинах. Капіляри регенерують шляхом брунькування за рахунок розмноження ендотеліальних клітин, що утворюють вирости і тяжі, в яких поступово формується просвіт.

Регенерація шкіри – починається з вростання в кров’яний згусток і дефект капілярів, що утворюється на поверхні пошкодження. Стінки капілярів зовні обростають юними сполучнотканинними клітинами, які називають грануляційною тканиною. Поступово дефект заповнюється грануляційною тканиною, а на рівні епідермісу на неї наповзають клітини, що розмножуються. З часом перетворюються в рубцеву тканину. За живлення шкіри проходить по первинному натягу, коли краї рани зближені, гладенькі, відсутні чужорідні тіла і мікроби; по вторинному натягу – коли відсутні вказані вище умови і надмірно утворюється рубцева тканина; за живлення під струпом – коли на поверхні утворюється кірочка засохлого ранєвого випоту.

Повна регенерація в внутрішніх органах буває дуже рідко, лише при незначних пошкодженнях. На місці пошкодження утворюється рубцева тканина.

 Подумайте над питаннями:

1. Що таке гіпертрофія і гіперплазія?

2. Як класифікують гіпертрофію?

3. Які ознаки і закінчення справжньої і несправжньої гіпертрофії?

4. Що таке регенерація, її види та характеристика?

5. Особливості регенерації тканин.

6. Як регенерують судини і шкіра?