Мінеральна дистрофія

З меншення вмісту солей кальцію (декальцинація) рахіт остеомаляція

Збільшення вмісту солей кальцію (обвапнення) петрифікація метастазування

Камені – щільні утворення, що вільно лежать в замкненій порожнині, а камені, що є зростками більш мілких утворень називають конкрементами, класифікують від їх локалізації і складу.

Шлунково-кишкові камені (ентероліти) – утворюються в шлунку і кишечнику. Причини: порушення мінерального обміну при надлишку мінеральних речовин в організмі, недостатня перистальтика і наявність запальних змін в харчо-травному каналі. Шлунково-кишкові камені можуть зміщатися в нижче лежачі відділи травного каналу, утворювати вип’ячування і закупорювати кишечник, що може призвести до смерті тварини.

Справжні камені складаються із мінеральних речовин і подібні на звичайні камені. Частіше зустрічаються в коней в ободовій кишці. Причини: недостатня експлуатація, надмірне згодовування борошняних відходів, що містять велику кількість мінеральних речовин. Ознаки: мають вигляд булижника або гальки розміром від горошини і більше, гладенької або горбкуватої поверхні, на розрізі мають концентричну шаруватість, в центрі якого ядро кристалізації.

Несправжні камені складаються із залишків корму і мінеральних речовин. Причини подібні до справжніх. Складаються з залишків корму просочених вапном з відкладанням піску і глини, мають круглу форму, подібні до вилущеного грецького горіха.

Фітоконкременти – із залишків рослин (неперетравлених часточок сіна, соломи). Зустрічається у травоїдних. Причини: в’яла перистальтика, хронічне захворювання кишечнику. Округлої форми сіро-зеленого або сіро-жовтого кольору, легкі і щільні.

Пілоконкременти (безоари) – утворюються в шлунку і кишечнику, складаються із волосся і шерсті. Причини: недостатність в раціоні мінеральних речовин, особливо кухонної солі (лизуха), шерсть, яка ковтається викликає подразнення, а потім запалення шлунка і кишечнику, надмірне виділення слизу, що склеює шерсть, порушення перистальтики сприяє затриманню конкрементів в травному каналі. Мають форму шарів, зовні покриті густим слизом, на розрізі нагадують повстину (войлок).

Плюмоконкременти – утворюються в шлунку і кишечнику в м’ясоїдних і птахів, складаються з пуху і пір’я.

Конглобати – складаються з не перетравних залишків корму, паперу, ганчірок, склеєних землею і глиною.

Печінкові камені – утворюються в жовчних ходах і жовчному міхурі. Причини: хронічне запалення їх. Можуть призвести до запалення жовчних ходів і жовчного міхура, викликають некроз, атрофію, розширення, закупорки і розриви їх, внаслідок чого розвивається жовчнокам’яна хвороба. Бувають: вапнякові – кам’янисті, тверді, сіро-білого кольору, на розрізі шаруваті; жовчно-пігментні – зелено-коричневого кольору, рихлі, легко розтираються в порошок; холестеринові – зустрічаються у людини. Мішані – складаються із жовчного пігменту, вапна і холестерину. Ознаки: мають округлу, грушоподібну або витягнуту форму, на розпилі однорідні або шаруваті, в центрі залишки паразитів, консистенція і колір каменів залежить від переважання складових частин.

Ниркові камені – утворюються в нирковій мисці і сечовому міхурі. При зміщенні можуть виявлятися в сечоводах, уретрі і у виділеній сечі. Причини: порушення мінерального обміну, надмірність мінеральних речовин в кормах і воді, хронічне запалення нирок, ниркової миски і сечового міхура. Камені складаються з солей кальцію, фосфорної і щавлевої кислот. Від розміру поділяють на сечові камені (ураліти) і сечовий пісок (уроседименти). Викликають атрофію нирок, запалення, некротичні зміни, механічне пошкодження сечових органів, закупорку сечоводів, уретри внаслідок застою сечі, всмоктуються в кров. Камені мають округлу або овальну форму сечового міхура, а ниркової миски її обриси, сіро-жовтого до темно-коричневого кольору, твердої консистенції, на розпилі шаруваті. Сечовий пісок відкладається у вигляді порошку або крупинок, розміром просяного зерна.

Судинні камені – утворюються в артеріях і венах внаслідок обвапнення тромбів. Камені, що лежать в артеріях – артеріоліти, в венах – флеболіти. З кров’ю венозні камені можуть потрапити в шлуночки серця.