МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
КІЦМАНСЬКИЙ ТЕХНІКУМ ПОДІЛЬСЬКОГО ДАТУ
ПАТАНАТОМІЯ І ПАТОФІЗІОЛОГІЯ С/Г ТВАРИН
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
З КОНТРОЛЬНИМИ ЗАВДАННЯМИ
для студентів в навчальних закладах
по підготовці молодших спеціалістів
із спеціальності 5.130501 “Ветеринарна медицина”
Зміст
1. Вступ.
2. Вчення про хворобу.
3. Етіологія.
4. Хвороботворна дія чинників зовнішнього середовища.
5. Патогенез.
6. Реактивність організму.
7. Патофізіологія розладу крово-, лімфообігу і тканинної рідини.
8. Некроз.
9. Атрофія.
10. Дистрофія.
11. Смерть.
12. Гіпертрофія, регенерація, їх види і ознаки.
13. Запалення.
14. Розлад теплорегуляції. Гарячки.
15. Пухлини.
16. Патологія серцево-судинної системи і органів кровотворення.
17. Патологія системи крові.
18. Патологія органів дихання.
19. Патологія системи травлення.
20. Патологія печінки.
21. Патологія сечостатевої системи.
22. Патологія ендокринної системи.
23. Патологія нервової системи.
24. Патологія обміну речовин.
25. Отруєння.
26. Патологоанатомічні зміни при інфекційних хворобах тварин.
27. Патоморфологія мікозів і мікотоксикозів.
28. Патоморфологія інвазійних хвороб.
29. Розтин трупів.
Вступ
Зміст
Предмет і задачі патофізіології і патанатомії.
Методи вивчення.
Зв’язок патології з іншими клінічними дисциплінами.
Історія розвитку патофізіології і патанатомії.
Прочитайте
1 Налетов Н.А. Патофизиология и патанатомия животных, 3 – 8 с.
2 Мазуркевич А.Й., Тарасевич В.Л., Клугі Дж. Патофізіологія тварин, 9 – 21 с.
Зверніть увагу
Предмет і задачі патофізіології і патанатомії.
Патологія – вивчає суть і закономірність розвитку хвороби.
Патофізіологія Патанатомія
Життєдіяльність хворого організму Зміни в будові хворого організму
Патофізіологія – предметом вивчення є порушення функцій в хворому організмі.
Патанатомія – предметом вивчення є труп тварини або видалені ділянки органу в результаті хірургічної операції.
2. Методи вивчення.
Методи вивчення патофізіології:
- експериментальне – відтворення хворобливих процесів у тварин.
- спостереження – за природнім розвитком хвороби.
Методи вивчення патанатомії:
- макроскопічний – вивчення змін за допомогою неозброєного ока.
- мікроскопічний – вивчення змін за допомогою мікроскопа.
3. Зв’язок патології з іншими клінічними дисциплінами.
Патанатомія і патофізіологія з другими клінічними дисциплінами розкривають механізм розвитку хвороби і виздоровлення.
Всі патологічні функціональні і структурні зміни в хворому організмі можуть бути виявленими тільки при порівнянні з нормою, тобто з анатомією і фізіологією. Науки, що вивчають хворий організм – терапія, хірургія, епізоотологія: базуються на патофізіологічних і патологоанатомічних результатах дослідження. Таким чином патанатомія і патофізіологія є фундаментом для вивчення всіх клінічних дисциплін.
Патанатомію і патофізіологію поділяють на розділи:
- нозологію
- загальну патологію
- спеціальну патологію
- розтин трупів с/г тварин
4. Історія розвитку патофізіології і патанатомії тісно пов’язана з соціально-економічним розвитком суспільства і світоглядом людей, що панував в різні епохи.
Онтологічна теорія (грец. оntoc – істота) – базувалась на заселенні злих і добрих духів. Життя і здоров’я визначалось перебуванням в тілі здорової душі, хвороба – заселенням в людину або тварину злого духа, смерть – виходом душі з тіла.
Гуморальна теорія – засновник Гіппократ (V-VІ вік до н.е.) здоров’я зв’язано з правильним співвідношенням соків, хвороба – з неправильним їх змішуванням. Всі тіла в природі складаються з чотирьох стихій – вогню, води, землі і повітря, а живі істоти з цих же елементів, але мають вид соків: червона гаряча кров казалась подібною з вогнем; рідка, холодна слиз – подібна до води.
Демокріт – грецький філософ, що всі предмети складаються з атомів, які є дрібними часточками матерії: суть хвороби зв’язували з неправильним розташуванням атомів в організмі. Цю теорію назвали солідарною.
Видатний вчений Галєн (ІІ століття н.е.) з’єднав гуморальну і солідарну патологію, яка панувала в лікарському мисленні і практиці до ХVІІ-ХVІІІ століття.
Бельгійський лікар Андрій Везалій (1514 – 1564) є основоположником анатомії, методом розтину трупів створив опис людського тіла і його органів.
Англійський лікар Гарвей (1578 – 1657) відкрив кровообіг і є засновником фізіології.
Італійський лікар Мальпігі (1628 – 1694) описав мікроскопічну будову деяких органів і цим положив початок гістології.
В ХVІІ ст. Серед лікарів виникло два напрямки в понятті і суті хвороби: іатрофізики – суть хвороби базувалась на розладах фізичних властивостей організму; іатрохіміки – пояснювали хворобу хімічними змінами крові, травних соків.
Основоположником патанатомії є італійський вчений Морганьє, висказав думку про безпосередній зв’язок хвороби з видимими змінами при розтині трупів, змінами будови органів і створив таким чином органопатологію.
Шванн і Шлейден створили клітинну теорію будови живих істот.
Клітинна теорія – засновник німецький вчений Віхров. Суть, що всі хвороботворні процеси зв’язані з змінами в будові клітин. Недоліки – всяка хвороба зв’язана з місцевими змінами в окремих органах і є запереченням загальних хвороб всього організму.
Сучасна патологія і її суть:
- Єдність клітинних систем з неклітинними елементами, ця єдність досягається нервовою і ендокринною системами.
- Єдність структурних і функціональних процесів в здоровому і хворому організмі.
- Глибокий взаємозв’язок загальних і місцевих процесів при любій хворобі.
Подумайте над питаннями:
В чому суть патофізіології і патанатомії?
Які методи вивчення цих наук?
Яке теоретичне і практичне значення мають патофізіологія і патанатомія?
Які історичні уявлення про суть хвороби?
Які основні положення сучасної патології?