Провідні риси характеру

Характер – це компонент особистості, який має свою структуру, що в пев-ний спосіб поєднує його риси. Рис характеру багато, їх кількість важко встано-вити. Сам термін «риса» використовується в кількох значеннях, хоча в цілому віт-чизняні науковці вважають, що характерологічна риса – це єдність мотиву й дії, змісту й форми, зв’язок між якими не завжди однозначний.

У структурі характеру виокремлюють такі його компоненти:

1. спрямованість (виявляється у вибірковому позитивному або негатив-

ному оцінному ставленні особистості до вчинків і діяльності людей і до самої

себе);

2. переконання (знання, ідеї, погляди, що є мотивами поведінки людини,

стають рисами її характеру й визначають ставлення до дійсності, вчинків, пове-дінки. Переконання виявляються в принциповості, непідкупності, правдивості, вимогливості до себе.);

3. розумові риси (виявляються в розсудливості, спостережливості, помір-

кованості);

4. емоції (стають підґрунтям таких рис характеру, як гарячковість, запаль-

ність, надмірна або вдавана співчутливість, всепрощення або брутальність, гру-бість, «товстошкірість», нечутливість до страждань інших, нездатність співчува-ти);

5. волю (зумовлює його силу, непохитність. Сильна воля робить характер

самостійним, стійким, непохитним, мужнім, людина з таким характером здатна досягати бажаної мети. Люди із слабкою волею – слабохарактерні. Навіть маючи багато знань і значний досвід, вони не здатні наполягати на справедливості і вияв-ляють нерішучість, страх.);

6. темперамент (індивідуальна особливість людини, що виявляється в її

збудливості, емоційній вразливості, врівноваженості та швидкості перебігу пси-хічної діяльності);

7. повноту (це всебічний розвиток головних його структурних компонен-

тів – розумових, моральних, емоційно-вольових);

8. цілісність (виявляється в єдності слова й діла або її відсутності у вчин-

ках);

9. визначеність (сила і незалежність особистості, що виявляються в її праг-

неннях і переконаннях, у боротьбі за досягнення поставленої мети);

10) силу (виявляється в енергійних діях, завзятті та активності діяльності,

боротьбі за доведення справи до завершення, незважаючи на жодні перешкоди).

Головні риси типового характеру

Людина – носій характеру. Риси її характеру впливають на діяльність, сто-сунки, способи дій у найширшому їх розумінні – у родині, трудовому колективі, в управлінні виробництвом, державою.

Типове та індивідуальне в характері існують в єдності. Типове створює фон для індивідуальних виявів рис характеру, і вияв невластивих більшості членів певної соціальної групи рис характеру викликає заперечення, осуд.

Особливості типового характеру виявляють позитивне або негативне став-лення:

1. до праці, яке є однією з найтонших рис характеру людини. Воно виявляєть-ся в повазі до праці, працелюбності, або ж у зневазі до праці та працівників. Важливі риси у ставленні до праці – акуратність, сумлінність, дисципліно-ваність, організованість;

2. до інших людей, яке виникає у міжособистісних контактах і зумовлюється суспільними умовами життя, що складаються історично і розкриваються у колективі. Рисам характеру, в яких виявляється ставлення особистості до інших людей, властиві значна варіативність за змістом і формою їх вияв-лення, залежність від рівня культурного розвитку народу та духовного ба-гатства особистості. Ставлення до інших людей має оцінний характер, в яко-му інтелектуальне оцінювання залежить від емоційного ставлення до рис характеру, що виявляються в суспільних контактах. Оцінне ставлення до людей виявляється в різному змісті рис характеру та різній формі їх вияву. Схвалення та осуд, підтримка та заперечення виявляються у ввічливій, так-товній, доброзичливій формі або ж формально, улесливо, а то й брутально, грубо, іронічно, саркастично, образливо. Ставлення до інших виявляється залежно від обставин і характеру оцінювання вчинків і в позитивних, і в негативних рисах характеру. Позитивними рисами характеру є справедли-вість, дотримування слова, щедрість, доброзичливість, чесність, принципо-вість. До негативних рис характеру належать відчуженість, замкнутість, заз-дрість, скупість, зневага до інших, хвалькуватість, гординя, схильність до безпідставного кепкування та глузування, причепливість, схильність до пустопорожніх суперечок, заперечення істини, дріб’язковість, мізантропія;

3. особистості до себе, яке залежить від рівня розвитку самосвідомості, здат-ності оцінювати себе. Такі риси характеру, як скромність, почуття власної гідності, вимогливість до себе, відповідальність за справу, схильність від-давати себе, свої сили колективу, державі, свідчать про високий рівень роз-витку самосвідомості особистості. Деяким людям властиві негативні риси – нескромність, хвалькуватість, кар’єризм, гординя, самовпевненість тощо;

4. до речей, яке виявляється в акуратному чи недбалому ставленні до одягу, книг тощо.

Деякі риси характеру можуть бути розвинуті надміру, і це призводить до формування так званих акцентуйованих рис характеру. Акцентуації характеру – це крайні варіанти норми характеру як результат підсилення його окремих рис чи межові варіанти норми як результат підсилення його окремих рис.

Акцентуації характеру можуть спричинювати неадекватні дії, вчинки людини.

Виділяють такі основні типи акцентуації характеру:

• інтровертований тип, якому властиві замкненість, утруднення в спілку-ванні та налагодженні контактів з оточуючими, відірваність від реальності, схильність до філософствувань; самотність, вступають у конфлікти тільки у разі безцеремонного втручання в їхнє приватне життя; старанність, наяв-ність твердих переконань, принциповість, впертість, ригідність мислення. Часто емоційно холодні, відносно слабко прив’язані до людей. На все мають власну точку зору, яка може бути помилковою, але вони продов-жують її відстоювати, незважаючи ні на що.

РІЗНОВИДИ:

• інтроверти розумового типу вирізняються дисциплінованим, суворо організованим інтелектом та зосередженістю на власному світі. Вони непрактичні, схильні до абстракцій, до самостійності та непохитні в думках. Це люди безкорисливі, рішучі, принципові, вимогливі до себе та інших;

• інтроверти емоційного типу близько контактують із реальністю, але мало цікавляться нею, тому що зосереджені на собі, на своїх пережи-ваннях. Вони глибоко, але спокійно переживають почуття. Це м’які, художні натури;

• інтроверти сенсорного типу вирізняються суб’єктивним та негли-боким сприйняттям навколишнього світу. Не розкривають причин подій, які сприймаються, можуть створювати оригінальні художні образи;

• інтроверти інтуїтивного типу більш суб’єктивні у сприйнятті нав-колишнього світу. Основний зміст їхнього внутрішнього світу ста-новлять ідеї, які виникли спонтанно, та досвід, пов’язаний головним чином із подоланням перешкод у самовираженні. Приховані супе-речності визначають моральну спрямованість їхнього духовного життя;

• екстравертований тип, якому притаманні жага спілкування та діяльності, балакучість, відкритість для будь-якої інформації, поверховість, готовність уважно вислухати іншого, зробити те, про що просять, добрі виконавці. Рідко вступають у конфлікти і зазвичай відіграють пасивну роль. У спіл-куванні з друзями, на роботі та в сім’ї часто поступаються лідерськими по-зиціями на користь інших, для них краще підкорятись і перебувати у тіні. Можуть підпадати під вплив, легковажні, схильні до невиважених вчинків, люблять розважатися та поширювати плітки і чутки.

РІЗНОВИДИ:

• екстраверти розумового типу вирізняються стійкістю у спілкуванні, розвиненим поняттєвим мисленням, схильністю до абстрактних мо-ральних та естетичних оцінок. У їх адаптації до середовища активну роль відіграє інтелект;

• екстраверти емоційного типу добре адаптуються до середовищ за логікою почуттів, можуть бути віднесені до вразливих натур, з пере-важанням почуттів над розумом, схильні до гострої критики, яка ме-жує з безтактністю;

• екстраверти сенсорного типу схильні до ентузіазму та особистої ініціативи, до протиставлення своєї думки загальній, вирізняються вмінням адекватно оцінювати ситуацію та використовувати її у своїх цілях. Це старанні та вольові натури і разом з тим непостійні та ве-редливі;

• екстраверти інтуїтивного типу сприймають у зовнішньому світі те, що відбувається «за лаштунками подій». У них недостатньо здібнос-тей для міркування, тому вони рідко самі доводять справу до завер-шення.;

• некерований тип – імпульсивний, конфліктний, категоричний, підозрілий;

• неврастенічна акцентуація – з домінуванням хворобливого самопочуття, подразливості, підвищеної втомлюваності;

• сенситивний тип – з надмірною чутливістю, лякливістю, сором’язливістю, вразливістю;

• демонстративний тип, якому властиві артистичність, неординарність мислення і вчинків, егоцентризм, потреба в постійній увазі до себе, спів-чутті; легко встановлюють контакт, прагнуть до лідерства, влади і похвали; схильні до інтриг (при зовнішній м’якості манери спілкування); самовпев-нені, надмірно амбіційні, систематично самі провокують конфлікти, але при цьому активно захищаються; можуть лицемірити, вихвалятися, уникати роботи;

• гіпертимний тип, якому властиві надмірна контактність, балакучість, ви-разність жестів, міміки, пантоміміки, енергійність, потреба в діяльності, оптимізм, ініціативність, недостатньо серйозне ставлення до своїх службо-вих та сімейних обов’язків. Вони бувають ініціаторами конфліктів і обра-жаються, якщо їм роблять зауваження. Водночас вони легковірні, схильні до аморальних вчинків, відрізняються підвищеною збудливістю. Вони тяжко переносять умови суворої дисципліни, одноманітну діяльність, ви-мушену самотність;

• дистимний тип, якому властиві слабка контактність, небагатослівність, серйозність, добросовісність, загострене почуття справедливості, домі-нуючий песимістичний, пригнічений настрій, пасивність, уповільненість мислення, вайлуватість, індивідуалізм. Вони високо цінують тих, хто з ними дружить, і готові підкоритись їм;

• збудливий тип, характеризується низькою контактністю у спілкуванні, упо-вільненістю вербальних і невербальних реакцій; похмурістю, схильні до лайки та конфліктів, в яких самі виступають як активна, провокуюча сто-рона. Вони не вживаються в колективі, власній сім’ї, оскільки не шукають шляхів до примирення; їм бракує терпимості. В емоційно спокійному ста- ні – добросовісні, акуратні, люблять тварин і маленьких дітей. У стані емо-ційного збудження вони бувають роздратовані, запальні, погано контро-люють свою поведінку;

• застрягаючий тип, якому властиві помірна комунікабельність, занудність, схильність до моралізації, небалакучість, чутливість до соціальної спра-ведливості, образливість, підозрілість, вразливість, мстивість. Надмірно самопевний, амбітний, ревнивий, може висувати непомірні вимоги до близьких і до підлеглих на роботі. У конфліктах виступає ініціатором, активною стороною. Намагається досягти високих показників у будь-якій справі, за яку береться. Висуває високі вимоги до себе;

• педантичний тип, якому властиві добросовісність, акуратність, серйоз-ність, надійність у справах, формалізм, занудність, пасивність у конфліктах;

• тривожний тип якому властиві низька контактність, невпевненість у собі, мінорний настрій; приязний, рідко вступає у конфлікти, відіграючи в них переважно пасивну роль; самокритичність, виконавська дисциплінованість, беззахисність;

• емотивний тип, характеризується глибокими реакціями у сфері тонких емоцій. Емотивні особи віддають перевагу спілкуванню у вузькому колі обраних, з якими встановлюють добрі контакти і розуміють їх «з півслова». Самі вступають у конфлікти дуже рідко і відіграють у них пасивну роль. Образи приховують у собі. Привабливі риси – доброта, співпереживання, вболівання за чужі успіхи, загострене почуття обов’язку, виконавська дис-циплінованість. Непривабливі риси – надмірна чутливість, плаксивість;

• екзальтований тип, якому властиві висока контактність, балакучість, влюбливість. Екзальтовані люди часто перечать, але не доводять до відкри-тих конфліктів. У конфліктних ситуаціях виступають як активною, так і па-сивною стороною. Разом з тим вони товариські, уважні до друзів і близьких. Вони альтруїстичні, мають гарний смак, виявляють яскравість та щирість почуттів. Негативні риси – піддаються паніці та миттєвим настроям.

ТИПИ ОСОБИСТОСТІ, ВИДІЛЕНІ НА ОСНОВІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ

БУДОВИ ТІЛА І ХАРАКТЕРУ ЛЮДИНИ

Спеціалісти-психологи, а також психотерапевти і медики, керуючись класи-фікацією Кречмера, за звичай розрізняють такі категорії осіб, індивідуальні особ-ливості яких є результатом впливу будови тіла на їх характер.

Пікніки – люди, що відрізняються високим ступенем міжособистісної кон-тактності і адаптивності до соціального середовища, прагненням будувати від-носини з оточуючими таким чином, що дозволяє ним відстоювати свої інтереси і пристрасть, не входячи до серйозних конфліктів. Вони, як правило, не переслі-дують мети завоювати підвищений авторитет, але в той же час достатньо легко захищають власні позиції, «не гублячи обличчя» і не зазнаючи сильних пережи-вань.

Атлетики – дуже балакучі і соціально активні люди, які намагаються буди у центрі уваги і завойовувати домінуючі позиції серед співробітників, частіше від-різняються яскраво вираженою експресивністю. У них може проявлятися потяг як до позитивних, так і до негативних соціальних досягнень, які частіше сприйма-ються у штики іншими людьми, оскільки не всім і не завжди подобається їх ім-пульсивна і превальовано над чужими інтересами неконтрольована активність.

Астеніки – звичайна малобалакучі, стримані у співробітництві з іншими людьми особистості, обережні в активних взаємовідносинах у групі, дуже чутливі до зміни свого статусу або соціального положення, з народження страждаючі клаустрофобією. Вони, як правило, непомітно для оточуючих намагаються заво-ювати громадське визнання і ніколи нікому не дозволяють себе принижувати, хворобливо реагують на будь-які такого роду спроби.

Звичайно, ця класифікація недосконала і не відображає всіх індивідуально- і соціально-психологічних особливостей особистості, проте вона повинна братися до уваги в інтересах підвищення ефективності взаємодії, взаємовідносин і спілку-вання з іншими людьми.