Особові чинники|фактори|

Якщо ми звернемо увагу на життєві ситуації і події, здатні|здібні| викликати|спричиняти| стрес, то побачимо, що деякі з них є|з'являються| позитивними і сприятливо впливають на наше жит-тя (весілля, особистий|особовий| успіх, народження дитини|дитяти|, успішна здача іспитів|екзаменів|). Крім то-го, протягом життя ми переживаємо й інші позитивні відчуття: наприклад|приміром|, радість (закінчення школи, інституту, зустріч з|із| друзями і рідними, перемога улюбленої|любої| команди), любов|кохання|, творчий підйом (натхнення), досягнення видатного|визначного| спортивного результату і т. д. Проте|однак| стресову напругу|напруження| здатні|здібні| викликати|спричиняти| як позитивні, так і не-гативні|заперечні| ситуації.

Деякі життєві ситуації, що викликають|спричиняють| стрес можна передбачати. Напри-клад, зміну фаз розвитку і становлення сім’ї або ж біологічно обумовлені зміни в організмі, характерні|вдача| для кожного з нас. Інші ситуації несподівані |і непередбачу-вані, особливо раптові (нещасні випадки, природні катаклізми, смерть близької людини). Існують ще ситуації, обумовлені поведінкою людини, ухваленням|прийняттям| пев-них рішень, певним ходом подій (розлучення, зміна місця|місце-милі| роботи або місця|місце-милі| про-живання і т. д.). Кожна з подібних ситуацій здатна|здібна| викликати|спричиняти| душевний диском-форт.

У зв’язку з цим людині необхідні хороші|добрі| адаптаційні здібності, які допомо-жуть пережити|переживати| найважчі життєві ситуації, вистояти в найжорсткіших життєвих випробуваннях. Ці адаптаційні здібності ми і самі можемо в собі виховати, і удос-коналювати|вдосконалювати| за допомогою різних вправ. Приведемо декілька висновків, що відпо-відають на питання, як можна своєчасно підготуватися до стресогенної події або життєвої ситуації і ослабити їх негативну дію на організм.

1. Перш за все|передусім|, необхідна достатня інформація про можливість|спроможність| настання|наступу| подібних ситуацій.

2. Продумайте, як попередити конкретні життєві небезпеки, щоб|аби| не виникла очікувана|сподівана| критична ситуація, або спробуйте знайти способи її пом’якшення.

3. Не поспішайте|квапитеся| робити|чинити| передчасні висновки, не ухвалюйте рішень зопалу,

в стані нервозності або істерії, до того як очікувані|сподівані| події почалися|розпочинали|. Не намагайте-ся|пробуйте| напередодні самої події, виходячи зі своїх припущень|гадок|, робити|чинити| поспішні виснов-ки|умовисновки| – адже у ваших думках|гадках| і уяві вже є|наявний| достатня кількість матеріалу, здатного|здібного| про-диктувати далеко не завжди правильне рішення|розв'язання|.

4. Пам’ятаєте, що велику частину|частку| зухвалих стрес ситуацій ви здатні|здібні| виріши-ти|рішати| самі, не удаючись до допомоги фахівців|спеціалістів|.

5. Дуже важливо|поважно| мати достатній запас енергії і сили волі для вирішення складних ситуацій – це одна з головних умов активної опірності стресу. По мож-ливості не піддайтеся паніці, не впадайте в безпорадність. Немає нічого гіршого, ніж, опустивши руки, підкоритися подіям. Навпаки, прагнете активно втручатися в ситуацію, що викликає|спричиняє| стрес.

6. Вам необхідно зрозуміти і прийняти, що серйозні зміни|перерви|, у тому числі і негативні, – невід’ємна частина|частка| життя.

7. Пам’ятайте, що стресовими ситуаціями швидше і краще оволодівають ті, хто|КТО| уміє використовувати методи релаксації. Це найнадійніший спосіб підготовки боротьби з|із| ними.

8. Активний спосіб життя сприяє створенню|створінню| в організмі захисного фону проти|супроти| стресу, покращуючи тим самим діяльність адаптаційних організмів. Крім того, створюються сприятливі можливості|спроможності| для розвитку здібності до контролю своєї поведінки, своїх реакцій і для самостійного оволодіння стресом.

9. Для ослаблення|ослабіння| негативної дії стресової ситуації необхідні надійні емо-ційні|емоціональні| тили, що допомагають знайти відчуття|почуття| упевненості в собі і що забезпечують вам емоційну|емоціональну| і моральну підтримку.

10. Подолати|здолати| стресові ситуації можуть допомогти деякі соціальні інститути.

11. Аналіз процесу реагування.

12. Одним з найцікавіших аспектів вивчення стресу є|з'являється| аналіз процесу реагу-вання на екстремальний вплив. Його принциповий механізм відбитий в описаній Г. Сел’є послідовності основних етапів розвитку загального|спільного| адаптаційного син-дрому. Їм виділені початкова ста­дія| «тривоги», наступна|слідуюча| безпосередньо за екстре-мальною дією і така, що виражається|виказує| в різкому падінні опірності |організму; стадія «опору», що характеризується актуалізацією адаптаційних можливостей|спроможностей|; стадія «виснаження», якою відповідає стійке зниження резервів організма. При аналізі достатньо|досить| складних життєвих ситуацій фізіологічна інтерпретація цих стадій з|із| не-обхідністю збагачується психологічним змістом|вмістом|. Розгорнутий процес подолання|здолання| труднощів, що виникли, може бути представлений|уявляти| спектром якісно неоднорідних за когнітивним і емоційним|емоціональних| проявам|виявах| станів|достатків| «відповіді на стрес», у разі|в разі| неадекват-ності кожного із яких виникають специфічні негативні|заперечні| наслідки.

Стійкість людини до виникнення різних форм стресових реакцій визнача-ється перш за все|передусім| індивідуально-психологічними особливостями і мотиваційною орієнтацією особи. Слід зазначити, що|слід відзначити , що| екстремальна дія далеко не завжди робить негативний|заперечний| вплив на ефективність виконуваної діяльності. Інакше взагалі було б неможливе успішне подолання|здолання| труднощів, що виникають під час ускладнення умов. Проте|однак| робота в стресогенній ситуації обов’язково приводить|призводить| до додаткової мобілізації внутрішніх ресурсів, що може мати несприятливі відстрочені наслідки. Типові хвороби «стресової етіології» — серцево-судинні патології, виразка|язва| шлун-ку, психосоматичні розлади, неврози, депресивні стани|достатки| — вельми|дуже| характерні|вдача| для різних сучасних видів виробництва |і управлінській діяльності. У зв’язку з цим важливі|поважні| прикладні дослідження індивідуальної стійкості людини | до стресу і, як наслідок цього, розвитку патологічних станів|достатків|. У серії досліджень М. Фрідмана і

Р. Ройзенмана проведений аналіз поведінки обширного|величезного| контингенту осіб|облич| розумо-вої праці (науковці, інженери, адміністратори), зайнятих|заклопотаних| управлінською діяль-ністю. Ними виділено два основні типи|типів|: А — схильних до стресу, В — стійких до стресу осіб|облич|. Представники типу|типа| А характеризуються яскраво обкресленим пове-дінковим синдромом, що визначає стиль їх життя. У них частіше спостерігається «виражена|виказувати| схильність до конкуренції, прагнення до досягнення мети|цілі|, агресив-ність, нетерплячість, неспокій|занепокоєння|, гіперактивність, експресивна мова|промова|, постійна на-пруга|напруження| лицьової мускулатури, відчуття|почуття| постійного браку|нестачі| часу і підвищеної актив-ності». Платою за це є|з'являється| втрата здоров’я, часто вже у молодому віці.

Не тільки|не лише| позначені медичні, але і різні негативні|заперечні| соціально-економічні нас-лідки стресу — незадоволеність|незадоволення| роботою, зниження продуктивності праці, аварії, прогули, плинність кадрів — акцентують увагу |на необхідність вивчення станів|достатків| психологічного стресу, що стали однією з характерних|вдача| особливостей сучасного | життя. Оптимізація будь-якого виду праці припускає|передбачає| використання комплексу профілактичних заходів, направлених|спрямованих| на виключення|виняток| або максимальне обмеження причин виникнення |стресу.