1.4 Грунтові умови

Природні умови Гощанського району, і в першу чергу розмаїття приповерхневих геологічних утворень, зумовили строкатість і різноманітність грунтового покриву описуваної території. Основу грунтового покриву на Поліссі становлять дернові карбонатні, дерново-слабопідзолисті грунти, у лісостеповій частині – опідзолені та сірі лісові грунти.

В Гощанському р-ні переважають чорноземи опідзолені та вилуговані –37%, сірі лісові – 25%, дернові , лучні. болотисті , торфовища – 5,6%.

Дернові карбонатні грунти утворилися переважно на пісках (часом на супісках), в зв’язку з чим характеризується легким механічним складом, малим вмістом органічних речовин, незначним насиченням основами. Зустрічаються розвинені (глибокі) дернові глейові грунти, де потужність гумосового горизонту сягає 20 см, та нерозвинені (неглибокі) різновиди, з потужністю гумосового горизонту до 8-10 см.

Незначний вміст гумусу, а відтак нестача азоту і фосфору, зумовлює низьку природну родючість дернових грунтів. Особливо це стосується піщаних та зв’яно-піщаних відмін, де на додаток до сказаного відчувається і нестача калію.

Дерново-слабопідзолисті грунти сформувались переважно під лісами з участю трав’яної рослинності, що зумовило одночасний прояв двох протилежних процесів грунтоутворення: з одного боку – підзолистого, при якому руйнуються мінеральні й органічні частини грунту, а з іншого-дернового, який сприяє нагромадженню органічних та мінеральних (насамперед карбонатних) речовин у грунтовій товщі. В цілому грунти характеризується кислою реакцією грунтового розчину, мають негативні водно-повітряні властивості (“підгорання” с\г культур). Відсутність в’язкості, природної структурності, мала вбирна здатність і незначна буферність таких грунтів зумовлюють нестійкість поживного режиму і незначний вміст гумусу. І все ж, зважаючи на значне поширення цих грунтів, особливо на межиріччях і великих борових терасах Полісся, досить інтенсивно використовуються у с/г виробництві району, про що свідчить і відносно високий рівень їх розорювання.

Опідзолені грунти сформувались переважно на лесовидних породах і поширенні у південій лісостеповій частині району, займаючи вододільні плато та їх схили. У формуванні грунтів цього типу проявився вплив двох основних грунотворчих процесів – підзолистого і чорноземного. Дані грунти характерезуються значною кислотністю, а відтак – безструктурністю і розпорошенням орного шару, схильного до запливання та утворення кірки на поверхні, нарешті, незначним вмістом гумусу і зниженою родючістю. Разом з тим ці грунти інтенсивно розорюються і досить ефективно використовуються при вирощуванні зернових, технічних та плодових культур, багаторічних трав тощо.

1.5 Рельєф

Гощанський район лежить на східних схилах Волинської височини та на Гощанському плато. Поверхня в основному плоско-хвиляста лесова рівнина. Розчленована балками і долинами, місцями заболочена.

Еоловий рельєф, основою якого є різні за походженям і віком піщані відклади (флювіогляціальні, алювіальні, озерові – четвертиного періоду, морські піски палеогену), являє собою один з типово поліських комплексів рельєфу, поширений як у межах надзаплавних терас, так і на вододільних просторах. Представлений найрізноманітнішими формами. Утворені у більш посушливих умовах пізньочетвертинного періоду, що передували відносно зволоженій сучасній епосі, еолові форми здебільшого закріплені заростями шелюги або пороли сосновими лісами. Характерною ознакою еолового рельєфу є поодиноке або ланцюгове розташування окремих форм.

Слід відзначити, що в останні десятиріччя через недолуге господарювання (вирубка лісів, переосушення земель) спостерігається активізація еолових процесів на відкритих піщаних поверхнях.

Денудадаційний рельєф у Волинському Поліссі поширений майже виключно на карбонатній основі, де безпосередньо до поверхні підходить крейдяно-мергельна товща туронського ярусу. Інтенсивний дочетвертинний розмив зумовив горбкуватий рельєф поверхні крейди, де розлогі куполи та вододільні пасма, вершини яких часто позбавлені будь-яких молодших відкладів, чергуються з глибокими (20-30 і навіть до 50 м) депресіями поверхні. З високим положенням крейди пов’язується широкий розвиток карстових форм на території району.