53

Лабораторно-практичне заняття № 7

на тему: “ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗОВНІШНЬОЇ І ВНУТРІШНЬОЇ БУДОВА ПТАХІВ ТА ПЛАЗУНІВ"

Методичні вказівки

Для роботи необхідне мати:

1. Контурне та пухове пір’я, шматочок шкіри птаха, вкритої пухом (водоплавної); наукові шкурки сорокопуда-жулана або дрімлюги з яскраво виявленими щетинкоподібним пір’ям; консервовану шкіру птаха в «колодочках».

2. Заморені голуби у ванночках

3. Набори препарувальних інструментів та посуд з водою (для зволоження оперення голуба і для збору обскубаного пір'я), бінокулярну лупу

4. Скляні трубочки діаметром 0,5 см з відтягнутими кінцями:

5. Готові вологі препарати головного мозку (курки, гуски або індика)

6. Таблиці: а) розвиток пера; б) будова різних типів пір’я; в) схема з позначенням розміщення контурного пір’я на тілі птаха; г) внутрішня будова птаха та ящірки; д) схема повітряних мішків птаха; е)головний мозок птахів; ж)схема кровоносної системи птахів, плазунів

План заняття

1. Ознайомитися із зовнішніми особливостями будови птаха.

2. Порівняти будову шкіри та її похідних у плазунів та птахів

3. Розглянути загальну будову контурного, пухового, щетинкоподібного пір’я та пуху.

4. Вивчити розміщення контурного пір’я на тілі птаха

5. Розглянути повітряні мішки, розкрити суть подвійного дихання у птахів

6. Вивчити топографію та особливості будови внутрішніх органів птаха.

7. Ознайомитися з особливостями будови головного мозку птахів, в чому проявляється ускладнення нервової системи, пов’язані із польотом

8. Визначити основні ароморфози в зовнішній та внутрішній будові птахів, які привели до гомойотермності

ХІД ВИВЧЕННЯ ПРЕДСТАВНИКА ПТАХІВ

КЛАС ПТАХИ - AVES

ПІДКЛАС СУЧАСНІ ПТАХИ - NEORNITHES

Ряд голубоподібні Columbiformes

Родина Голубові - Columbidae

Голуб сизий - Columba livia

У птаха тіло вкрите роговим, досить складної будови пір'ям. Пір’я птаха виконують, крім покривних функцій, характерних для луски плазунів, термоізоляційну та функції, безпосередньо пов'язані з повітряним способом життя. У зв'язку з тим, що перо птаха виконує дуже різноманітні функції, воно в процесі еволюції утворило ряд видозмін. Розрізняють пір'я кількох груп, кожна з яких пристосована для виконання тої чи іншої функції.

Найбільш великі і складні пера у птаха - контурні. Це пір’я утворилося у зв'язку з пристосуванням птахів до польоту. Вони складають основу несучої поверхні крила, хвоста і роблять тіло птаха більш обтічної форми.

Основа осі контурного пера утворена порожнистим у середині циліндром - очином, кінець якого занурюється в мішечок шкіри - сумку. Усередині очина лежить суха напівпрозора пластинчаста рогова речовина - дужка пера. Остання частина пера являє собою стрижень, який з обох боків має опахала.

Кожне опахало складається з пластинчастих гілочок - борідок, які в свою чергу мають на звернутих один до одного боках гілочки другого порядку, або борідочки, на останніх розміщуються гачечки, за допомогою яких борідочки зчіплюються між собою, утворюючи суцільну пружинисту пластинку - опахало (Рис. 54).

Контурне перо птаха внаслідок редукції окремих його елементів перетворилося на пухове перо, пух та щетинкоподібні пера. Пухове перо характеризується редукцією гачечків, а в деяких випадках і редукцією борідочок, у зв'язку з чим опахало не має вигляду суцільної пластинки.

Якщо стрижень дуже скорочений і борідки відходять всі разом, начебто китицею - це пух. Ці два типи пір'я виконують переважно термоізоляційну функцію і, як правило, містяться під контурними перами.

Буває й так, що опахало пера повністю редукується і в такому випадку утворюється щетинкоподібне перо. Такі пера розміщуються в кутках рота птаха і створюють, так би мовити, сачок, збільшуючи ловчу поверхню рота.

Молодий зачаток пера з'являється у вигляді скупчення мезодермальних клітин, які підіймають епідерміс у формі горбочка, що починає розростатися назад. На цій стадії розвитку зачаток пера дуже схожий до зачатка луски, тому перо розглядається як дальше ускладнення луски. Далі основа зачаткового горбочка заглиблюється у шкіру, утворюючи піхви пера.

Зачаток пера складається з центральної маси мезодерми (м'якоть пера), що оточена досить товстим шаром епідермісу. В епідермісі утворюються поздовжні потовщення, які більш-менш глибоко вдаються в м'якоть пера і, коли відокремлюються від поверхневого шару, утворюють на молодому пері чохлик. Самі потовщення ороговівають і дають борідки ембріонального пуху, які, розростаючись, скидають із себе чохлик. Мезодермальна м'якоть пера відстає від епідермісу і зберігається у вигляді багатого кров'ю сосочка пера, за рахунок якого відбувається живлення пера, яке росте.

Ембріональний пух замінюється потім дефінітивним пером, яке росте під ним на тому ж сосочку і поступово його витискує. Розвиток цього пера відбувається таким же чином з тією лише різницею, що одне поздовжнє потовщення розвивається сильніше і являє собою зачаток стрижня, інші ж потовщення, що мають борідки першого порядку, розгалужуються на ньому. Ось чому, коли чохлик спадає і молоде перо поступово висовується, то борідки розміщуються по боках стрижня.

Візьміть контурне перо і знайдіть очин, стрижень пера і опахала (зовнішнє, що спрямоване назовні і не прикривається сусіднім пером, та внутрішнє).

Розірвіть суцільну платівку опахала, після чого, розгладжуючи її пальцями в напрямку до верхівки пера, знову зробіть її суцільною. Так птахи, часто погладжуючи свої пір'я дзьобом, відновлюють цілісність свого пірєвого покриву.

Візьміть предметне скло і нанесіть на нього краплю води, потім із середньої частини розірваного опахала вирвіть кілька гілочок (борідок першого порядку) і покладіть на предметне скло в краплю води. Користуючись препарувальними голками, розчленіть між собою борідки першого порядку. Накрийте препарат другим предметним склом і міцно стисніть між пальцями, трохи посовавши скельцями. Після цього, користуючись бінокуляром і таблицями, розгляньте будову борідок першого порядку.

Переконайтеся в тому, що пухове перо позбавлене гачечків у зв’язку з чим його опахала не мають вигляду суцільної пластинки. Для цього вирвіть пінцетом пухове перо, візьміть одну з його борідок першого порядку (вони добре помітні неозброєним оком); зробивши препарат, розгляньте його під бінокуляром і побачите, що гачечки тут відсутні.

Покладіть під дзьоб птаха, краще з черевного боку, білий папірець та розгляньте особливість будови щетинкоподібного пір’я, на відміну від контурних та пухових.

З амалюйте зовнішній вигляд контурного пера птаха з позначенням всіх його елементів, вималювавши в одне з опахал його мікроструктуру. Замалюйте різні типи пір’я (Рис.54, 55А,55Б).

Рис. 54. Будова та типи пір’я птаха

1-контурне перо; 2 – пухове перо; 3 – власне пух; 4 – нитковидне перо; 5 – щетинка; 6-контурне перо з побічним стержнем

Рис. 55 А. Контурне перо.

1 — опахало;

2 — очин;

3 — стовбур;

4 — нижній отвір;

5 — верхній отвір;

6 — пухова частина опахала

Рис. 55 Б. Схема будови опахала пера і окремі збільшені борідки другого порядку:

1- стержень; 2-опахало, 3-стовбур

4-борідки першого порядку; 5- борідки другого порядку, 6-крючки

Розгляньте дзьоб голуба, що утворений видовженими лицьовими кістками та нижньою щелепою, що представлені верхнім дзьобом - наддзьобоком, так і нижнім дзьобом - піддзьобком, вкриті своєрідними шкірними ороговіннями - чехлами, що мають назву - рамфотека. В основі верхньої частини дзьоба знайдіть м'який, злегка здутий шар шкіри - восковицю Переконайтесь в тому, що щелепи птахів позбавлені зубів.

Під час розгляду будови очей переконайтесь у наявності, крім верхньої і нижньої повік, ще миготливої перетинки (відтягніть її пінцетом), яка розташована в передньому куту ока. За очима знайдіть отвори зовнішнього слухового каналу, що вкриті дрібними пір'їнами.

Зігніть задню кінцівку голуба і зверніть увагу на автоматичне стискування пальців завдяки натягуванню зв'язок та м'язів.

При розгляді тіла птаха зверху здається, що воно рівномірно вкрите пір'ям. Але якщо його обскубти, то ми побачимо, що контурне пір'я росте лише на певних ділянках шкіри, які називаються птериліями, тоді як вільні від них місця одержали назву аптерії. Щоб простежити розташування контурного пір’я на тілі птаха, обскубіть перо з черевного боку голуба. Знайдіть на шкірі смуги, позбавлені характерних пухирців - сумок пір’я, шириною в 1 см, що тягнуться вздовж кілю грудини по обох боках. Це - аптерії. Частина тіла, на шкірі якої добре помітні пухирці, зветься птерилії. Замалюйте розташування на тілі голуба аптерій і птерилій.

Крім пір'я, з рогових утворів у птаха ми зустрічаємо на кінцях ніг (цівці і пальцях) рогові щитки або луску. Кінці пальців закінчуються кігтями. Ці утвори за своїм походженням нічим не відрізняються від аналогічних утворів плазунів. Шкіра птахів тонка, суха практично немає залоз. Єдина шкіряна залоза – куприкова, яка виробляє секрет і ним змащується пір’я. Жирові виділення куприкової залози під дією сонячного світла перетворюються у вітамін Д.

Особливої уваги заслуговує вивчення змін у внутрішній будові птаха в порівнянні з плазунами.

Положіть птаха на спину відтягуючи шкіру вгору. Зробіть розріз шкіри від клоаки до основи шиї; пальцями роздвиньте шкіру в сторони від розрізу і потім пальцями розірвати шкіру на шиї, намагаючись не пошкодити тонкостінне воло. Переходьте до вивчення літальних мускулів. З цією метою зніміть шкіру з грудини голуба і подивіться, що по обидва боки кіля розташовані великі грудні мускули. Зробіть скальпелем поздовжній розріз великого грудного м'яза біля лівого боку кіля. Глибина розрізу повинна бути приблизно 1,5 см. Знайдіть під цим м'язом малий грудний, або підключичний мускул який легко розпізнати завдяки блискучій поверхні фасції. Обидва м'язи відділіть як від кіля, так і від грудини, залишивши їх лише на зв'язках, що опускають та підіймають крило. Тепер візьміть голуба в ліву руку головою до себе і потягніть («скоротіть») малий грудний мускул. Переконайтеся, що при цьому крило підніметься якщо ж потягнути за великий грудний мускул, то крило опуститься при ритмічному повторенні таких вправ можна спостерігати рух крила. Пам'ятайте, що у задубілого птаха перед початком вправ слід крило розправити і зігнути кілька разів.

Р ис. 56. Будова грудного м’язу

1-великий грудний м’яз;

2- біцепс

3 – тріцепс;

4,5 – згиначі кісток;

6 – згиначі пальців

На наступному етапі скальпелем проріжте м’язи по бокам кіля грудини та здвиньте їх в сторони та оголивши грудину; Далі нижницями треба розрізати ребра, які приєднуються до грудини, перерізати коракоїди і обидві гілочки вилочки; зняти грудину, обережно перерізати плівку, яка з’єднує з внутрішніми органами. Розпочинайте вивчення внутрішніх органів (Рис. 56).

Особливо своєрідно побудована у птахів дихальна система. За язиком розташована гортанна щілина, що веде в гортань. Характерною рисою в будові гортані птахів є диференціація на верхню і нижню гортань (Рис. 57). Верхня гортань є частиною трахеї, що має вигляд довгої трубки, яка підтримується великою кількістю хрящових кілець. Зайшовши в грудну порожнину, трахея роздвоюється на два бронхи. На межі між трахеєю і бронхами розташована нижня гортань. На відміну від інших хребетних тварин, верхня гортань птахів не має голосових зв'язок і голосовим апаратом служить птахам лише нижня гортань, у середині якої розташовані голосові зв'язки і управляючі ними мускули.

Рис. 57. Нижня гортань голуба

А — зовнішній вигляд;     Б — повздовжній розріз: 1 — трахея,     2 —бронхи,     3 — нижнє   кільце трахеї,   4 — голосова   перегородка,   5 — козелок, 6 — півмісяцева     складка,     7 — бронхо-трахейні   мязи

Бронхи у різних птахів мають неоднакову довжину і до того ж у окремих видів утворюють специфічні поширення у вигляді камер (лебеді, гуси тощо), що сприяють посиленню звуків.

Легені птахів невеликі за розміром, вони слабо розтягуються, щільно прилягають до хребта і ребер. Альвеоли в легенях відсутні.

Характерною особливістю дихальної системи у птахів є наявність повітряних мішків, чотирьох парних (шийні, передньогрудні, задньогрудні та черевні) та одного непарного (міжключичний). Повітряні мішки є поширенням бронхів. Вони мають властивість сильно розтягуватись і розташовані під шкірою, між внутрішніми органами, мускулами, навіть зв'язані з пневматичними кістками скелета. Найбільшим за розміром є черевний мішок.

Повітряні мішки до деякої міри сприяють збереженню тепла в тілі птаха та зменшують його питому вагу, але головна функція їх полягає в підвищенні дихальної здібності птахів під час польоту. Завдяки повітряним мішкам птахи виробили подвійне дихання, що підсилює газообмін під час польоту.

Починайте препаровку повітряних мішків. Щоб розглянути повітряні мішки птаха, зробіть поперечний розріз через шкіру і мускулатуру голуба вздовж заднього краю грудини. Після, цього обережно введіть кінець ножиць у зроблений розріз і проведіть другий розріз по середній лінії черева до клоакального отвору. Відтягніть пінцетом шкіру разом з мускулатурою і обережно зріжте її, не пошкоджуючи повітряних мішків. Після того як більша частина черевної стінки тіла буде видалена, відтягніть пінцетом язик голуба і вставте в гортанну щілину скляну трубку. Пальцями правої руки, змоченими у воді, обережно розсуньте петлі кишкового тракту. Вдуваючи ротом повітря через скляну трубку, надміть повітряні мішки, які висунуться з порожнини тіла, і ви побачите їх "пергаментоподібні" стінки.

Щоб переконатися, що повітряні мішки заходять і в кістки, оголіть плечову кістку від мускулів. Зробіть поперечний розпил цієї кістки, закрийте гортанну щілину. Вставте в місце розрізу плечової кістки скляну трубку і надуйте повітряні мішки, що були відпрепаровані перед цим.

Зробіть малюнок розташування повітряних мішків (Рис.58)

Р ис. 58.

Схема повітряних мішків птахів (вигляд з черевної сторони):

1 – трахея;

2 –легені;

3 – шийний мішок;

4 – міжключичний мішок;

5,6,7 і 8 – виріст міжключичного мішка;

9 – передньогрудний мішок;

10 – задньогрудний мішок;

11 – черевний повітряний мішок

Травна система починається ротовою порожниною, в яку відкриваються протоки багатьох слинних залоз. У ротовій порожнині розташований язик, який у різних птахів має неоднакову форму, що залежить від споживання неоднорідних кормів та способу ковтання. На відміну від представників інших класів тварин язик у птахів ороговілий і загострений на кінці. Ножицями підріжте ребра навколо грудини птаха і підійміть її вверх. Далі переріжте воронячі кістки і вилочку і зніміть всю грудину. Розгляньте травний тракт; за ротовою порожниною і глоткою розміщений стравохід, стінки якого здатні помітно розтягуватися. Для значної кількості птахів характерним утворенням є воло, що являє собою розширення стравоходу. Воно є резервуаром для збереження запасу їжі та попередньої її обробки. Стінки вола у більшості птахів мають численні залози. У голубів під час вигодовування пташенят епітеліальний шар вола значно потовщується і відбувається жирове переродження цього шару. В такому вигляді воло набуває нового функціонального значення, його зовнішній шар клітин виділяє так зване «пташине молочко», що служить для годівлі пташенят.

Шлунок птахів складається з двох частин, а саме: передньої - залозистий шлунок та задньої - мускулистий шлунок. Стінки залозистого шлунка мають велику кількість залоз, секрет яких розчиняє в кормах деяких птахів навіть кістки. Мускулатура залозистого шлунка розвинена слабо, тоді як мускулистого, особливо у зерноїдних птахів - добре. У мускулистому шлунку є також залози, що виділяють секрет, утворюючий міцну кутикулярну кератинову оболонку, що вистилає шлунок із середини. За допомогою мускулатури твердих стінок кератинової оболонки та піску чи гравію (гастроліти) птахи механічно переробляють їжу, що потрапляє в шлунок.

За пілоричною частиною шлунка починається тонка кишка, передній відділ якої має назву дванадцятипалої кишки. На межі між тонкою і прямою кишкою у більшості птахів розташовані у вигляді відростків парні сліпі кишки. Знайдіть сліпі кишки. Вони виконують як травну, так і лімфовидільну роль. Закінчується травний канал прямою кишкою, що відкривається анальним отвором у клоаку. У верхньому відділі клоаки молодих птахів є так звана фабріцієва сумка, що продукує лімфатичні клітини та лейкоцити. З настанням статевозрілості ця сумка дегенерує. Звільніть від брижейки кишковий тракт і виміряйте його довжину. Зробивши розріз вола, залозистого та м'язового шлунків, розгляньте їх внутрішню будову.

Серед великих залоз, що беруть участь у травленні, особливо важливе значення мають: підшлункова залоза та печінка. Остання складається з двох часток. Проток лівої лопаті печінки впадає безпосередньо в дванадцятипалу кишку; протока правої лопаті у більшості птахів впадає у жовчний міхур, що з'єднаний з кишечником (у голуба жовчного міхура немає). Замалюйте топографію травного тракту (Рис. 59).

Рис. 59 Схема травної системи птаха.

А — загальний вигляд; Б — вскритий шлунок: 1 — стравохід, 2 — зоб, 3 — залозистий шлунок, 4 — мязовий шлунок, 5 — дванадцятипала кишка, 6 — підшлункова залоза, 7 — печінка,  8 — жовчні протоки, 9 — селезінка, 10 — тонкий кишечник, 11 — пряма кишка,  12 — клоака, 13 — сліпі кишки, 14  —  кутикула  мязового шлунка, 15 — вхід в дванадцятипалу кишку

У кровоносній системі птахів слід звернути увагу на великі розміри чотирьохкамерного серця та повний поділ артеріальної і венозної систем.

Через ліве передсердя і лівий шлуночок проходить артеріальна кров, а через праве передсердя і правий шлуночок - венозна кров. Артеріальна система на відміну від плазунів представлена лише однією правою дугою аорти, що відходить від лівого шлуночка. По виходу із серця від дуги аорти відгалужуються безіменні артерії, від яких у свою чергу відходять сонні та підключичні артерії. Зробивши дугу, аорта під назвою низхідної направляється до хвостового відділу вздовж хребта. Від неї до внутрішніх органів відходить ряд артерій кишкова, брижова, ниркова, до тазового поясу і задніх кінцівок - клубова, стегнова, сіднична. Сама спинна аорта після відходження цих артерій переходить у хвостову артерію. Крім того, від правого шлуночка відходять загальним стовбуром легеневі артерії малого кола кровообігу. Венозна система характеризується неповною ворітною системою нирок та ворітною системою печінки. Характерною для птахів є куприково-брижова вена, що відходить від місця розгалуження хвостової і впадає у ворітну вену печінки. Задня порожниста та парні передні порожнисті вени впадають безпосередньо в праве передсердя в зв'язку з тим, що венозний синус у птахів редукований. Кров з легень вливається у ліве передсердя по легеневих венах. Зміна в кровоносній системі, в порівнянні з такою у попередніх класів, створила можливість появи у птахів постійної температури тіла.

Знайдіть серце і праву дугу аорти. Видаліть з порожнини тіла серце і зробіть поперечний розріз у ділянці шлуночків. Зверніть увагу, що лівий шлуночок має значно товстіші стінки, ніж правий, що пов'язано з різним навантаженням у проштовхуванні крові. Вивчіть за таблицею схему кровообігу голуба. Зробіть кольоровий малюнок та позначте судини артеріальної і венозної системи. Стрілками відмітити напрямок руху крові по судинах. Зробіть схему кровоносної системи птаха, використовуючи таблиці (Рис. 60).

Рис. 60. Схема кровоносної системи птаха:

А — загальний вигляд (білим кольором показані кровоносні судини з артеріальною кров’ю, чорним — з венозною); Б — вскрите серце:

1 — праве предсердя, 2 — ліве предсердя, 3 — лівий шлуночок, 4 — правий шлуночок,  5 —легенева артерія, 6 — легенева   вена, 7 — права дуга аорти, 8 — права безіменна артерія, 9 — ліва безіменна артерія, 10 — спинна аорта, 11 — загальна сонна артерія, 12 — підключична артерія, 13 — плечова артерія, 14 — грудна артерія,  15 — внутрішньостна артерия, 16 — брижева артерия, 17 —  ниркова артерія,  18 —сіднична артерия, 18' — сідалищня артерия, 19 — подвздошна артерія,  20 — хвостова артерія, 21 — яремна вена, 22 — плечова вена, 23 — грудна вена, 24 — права передня порожниста вена, 25 — ліва передня порожниста вена, 26 — хвостова вена, 27 — внутрішня подвздошна вена, 28 — копчиково-брижева вена,  29 — ворітна вена нирок, 30 —загальна подвздошна вена, 31 — бедрена вена,  31— седалищная вена, 32 — задня поржниста вена, 33 — печінкові вени,  34 — ворітна вена печінки, 35 — вени шлункового тракту, 36 — трьохстворчастий клапан між лівим предсердям та лівим шлуночком,  37 — клапан між правим передсердям та правим шлуночком, 38 — грудні м’язи,  39 — легеня, 40 — печінка, 41 — сім’яник, 42 — нирка

Видільна система представлена досить великими парними метанефричними нирками, які у переважної більшості птахів поділяються на три добре виражені лопаті, хоч у окремих видів кількість долей може збільшуватися до 5.

Сечового міхура у птахів немає. Сечоводи впадають безпосередньо в передній відділ клоаки, окремо від отвору статевих протоків, чого не було у плазунів.

Статева система самців і самок побудована по-різному. У самок більшості птахів добре розвинений і функціонує лише лівий яєчник та лівий яйцепровід. Яйцепровід має вигляд досить довгої трубки і починається широкою воронкою в порожнині тіла. Стінки середньої частини яйцепроводу залозисті, тут виділяються білок та халази; залози нижнього відділу виділяють тонку білкову оболонку яйця. У матці яйце вкривається вапняковою оболонкою та пігментується. Матка переходить у піхву, що відкривається отвором у клоаку.

Сім’яники самців парні і розміщені також над нирками. Звичайно вони мають овальну бобовидну форму і частіше лівий більш розвинений, ніж правий, але функціонують вони обидва. У весняний час, у період розмноження птахів, сім'яники набувають великих розмірів. Від кожного сім'яника відходять сім'япроводи, передні відділи яких є додатками сім'яника. Сім'япроводи відкриваються в клоаку. У багатьох птахів сім'япровід при впаданні в клоаку утворює невелике поширення - сім'яний пухирець - резервуар для сперматозоїдів. Копулятивного органа у переважної більшості птахів (у тому числі і у голуба) немає. Лише у окремих видів (страуси, гуси та ін.) вже є копулятивний орган, подібний до крокодилів.

Знайдіть парні сім'яники, а якщо препаруєте самку, то яєчник (непарний). Якщо у самки в цей період відбувалось відкладання яєць, то знайдіть фолікули та добре розвинений яйцепровід. Зробіть малюнок розташування внутрішніх органів голуба. (Рис. 61).

Рис. 61. Сечостатеві органи голуба:   A — самець; Б — самка: 1 — нирки, 2 — сечовід, 3 — порожнина клоаки, 4 — наднирник,  5 — сімяник, 6 — придаток сімяника, 7 — сімяпровід,  8 — сімяний міхур,  9 — яєчник, 10 — лівий яйцевід, 11 — лійка яйцеводу,  12 — залишок редукованого правого яйцеводу  13 — пряма кишка,  14 — сечовий отвір, 15 — статевий отвір

Головний мозок у птахів, порівнюючи з плазунами, досягає значного розвитку за рахунок збільшення переднього мозку і особливо мозочка. Зробіть трепанацію черепа. Розгляньте головний мозок зверху. Знайдіть нюхові нерви, що відходять від передньої частини мозку - нюхових часток. Зверніть увагу на великі півкулі головного мозку, що розміщені - за нюховими частками. Щоб побачити епіфіз, відтягніть трохи назад мозочок і розсуньте задні внутрішні краї великих півкуль. Подивіться зорові частки, що розміщені по краях мозочка.

Розгляньте головний мозок знизу. В передній частині дуже добре видно нюхові, а за великими півкулями зорові частки із зоровими нервами. Розгляньте зорову хіазму, а за нею лійку з гіпофізом та довгастий мозок з корінцями (V—XII) нервів. Замалюйте будову головного мозку птаха (Рис. 62).

Рис.62. Головний мозок птаха