
- •Робочий зошит
- •Курсу __________групи ____________________________
- •Vіi семестр
- •Пояснювальна записка
- •Тема: №1 «Догляд за хворими із захворюваннями та ушкодженнями голови»
- •Черепно-мозкова травма
- •Стиснення головного мозку
- •Забій головного мозку
- •Струс головного мозку
- •V. Контрольні запитання:
- •Vіі. Ситуаційні задачі.
- •Тема: №2 «Догляд за хворими з захворюваннями та ушкодженнями голови»
- •V. Контрольні запитання:
- •Vіі. Ситуаційні задачі
- •V. Контрольні запитання:
- •Vіі. Ситуаційні задачі
- •Тема: №4 «Догляд за хворими з захворюваннями та ушкодженнями шиї»
- •V. Контрольні запитання:
- •Тема: №5 «Догляд за хворими з захворюваннями та ушкодженнями шиї»
- •V. Контрольні запитання:
- •Тема: №6 « Догляд за хворими з хірургічними захворюваннями та ушкодженнями органів грудної клітки.»
- •Грудна клітка і органи грудної порожнини
- •V. Контрольні запитання:
- •VII. Ситуаційні завдання:
- •Тема: №7 «Догляд за хворими з хірургічними захворюваннями та ушкодженнями органів грудної клітки.»
- •V. Контрольні запитання:
- •Тема: №8 «Догляд за хворими з хірургічними захворюваннями та ушкодженнями органів грудної клітки.»
- •V. Контрольні запитання:
- •VII. Ситуаційна задача:
Vіі. Ситуаційні задачі
Задача 1. До поліклініки звернулася жінка, 38 років, зі скаргами на швидку стомлюваність, непрацездатність, збудливість, пітливість. Під час опитування з’ясувалося, що вона 8 років прожила у гірській місцевості. Яку хворобу можна запідозрити? Які дослідження треба провести для підтвердження діагнозу?..................................................................................................................................
……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………
Задача 2. До поліклініки звернулася жінка, 42 років, зі скаргами на пухлинноподібне утворення на передній поверхні шиї, яке помітне не тільки під час ковтання. Під час опитування з’ясувалося, що в хворої протягом останніх 2міс погіршився сон, вона схудла, стала збудлива. Під час огляд: витрішкуватість, тремтіння пальців, прискорене серцебиття. Який Ваш діагноз? Яке лікування?....................................................................
…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..
VІІІ. Література: О.Ю. Усенко «Хірургія», с. 244, О.М. Кіт «Медсестринство в хірургії»
Тема: №4 «Догляд за хворими з захворюваннями та ушкодженнями шиї»
І. Методичне обґрунтування: на основі набутих знань з анатомії та фізіології , сестринської справи, студентам необхідно самостійно оволодіти питанням про пухлини шиї та її органів.
ІІ. Мета самостійної роботи:
Ознайомитись з видами пухлин, особливостями протікання пухлинного процесу, діагностикою та принципами лікування.
ІІІ. Після вивчення теми студент повинен:
Знати:
1.Які пухлини відносяться до доброякісних та злоякісних.
2.Лімфогранульоматоз. Проблеми пацієнта. Лікування.
3.Лімфосаркома. Проблеми. Лікування.
4.Рак гортані, рак стравоходу, рак щитоподібної залози. Лікування.
Вміти:
1.Проводити обстеження пацієнта.
2.Проводити мед сестринську діагностику.
3.Проводити планування медсестринських втручань.
ІV. Методичні вказівки щодо самостійної підготовки:
ЛІМФАДЕНІТ
Це гостре запалення лімфатичних вузлів. Причини виникнення цього захворювання такі:
- тонзиліт,
- інфікування ран і подряпин голови і шиї,
- фурункули на голові, шиї і у вушній раковині,
Спочатку уражується один лімфатичний вузол. Потім запальний процес поширюється на інші вузли. Підвищується температура тіла. Вузол збільшується в розмірі, стає болючим, але зберігає рухомість і еластичність. Якщо хвороба загострюється, у центрі вузла утворюється вогнище некрозу, спостерігається флуктуація.
Лікування
Лікування в початковий період консервативне: УВЧ, зігрівальні компреси, антибіотики, сульфаніламідні препарати. За наявності флуктуації показане оперативне лікування – розтин гнійника.
АБСЦЕС
Є ускладненням лімфаденіту, фурункула. Характеризується обмеженою припухлістю і гіперемією шкіри над нею. Через шкіру видно гній, спостерігається флуктуація. Лікування хірургічне.
ФЛЕГМОНА
Є розлитим гнійним запаленням поверхневої або глибокої підшкірної жирової клітковини в ділянці шиї. На відміну від абсцесу перебіг флегмони тяжкий. Інколи можливий розвиток сепсису.
Частіше виникають підщелепні і підборідні флегмони, флегмони судинного пучка шиї. Підщелепні флегмони мають однойменне походження. Захворювання починається з появи болю, припухлості нижче кута нижньої щелепи і під’язикової кітки. Важко відкрити рота, підвищується температура тіла. У разі проривання гною через фасцію з’являються гіперемія і набряк шкіри. Флегмона підборіддя супроводжується розлитою припухлістю і флуктуацією. Підшкірна жирова клітковина швидко розплавляється, гній проривається назовні.
Украй тяжким перебігом характеризуються флегмона дна ротової порожнини і флегмона судинного пучка шиї. Флегмони можуть ускладнюватись асфіксією.
Лікування оперативне.
ЛІМФОГРАНУЛЬОМАТОЗ
(хвороба Годжкіна).
Це злоякісна пухлина лімфоїдної тканини, що характеризується наявністю гігантських клітин Березовського-Штернберга, ураженням лімфатичних вузлів і селезінки, гарячкою, свербінням шкіри і профузною нічною пітливістю.
Залежно від ураження однієї або декількох груп лімфатичних вузлів і лімфоїдних органів розрізняють 4 стадії захворювання.
Клінічна картина: слабкість, пітливість, свербіння шкіри, тривале підвищення температури тіла хвилеподібного або неправильного характеру, схуднення, відсутність апетиту, біль у лівому і правому підребер’ї. Спостерігається також збільшення підщелепних, шийних, пахвових лімфатичних вузлів. Вузли рухомі, щільно еластичні, не спаяні зі шкірою. Можливе збільшення лімфатичних вузлів середостіння, черевної порожнини і за очеревинних, селезінки, ураження легень, плеври, на пізніх стадіях – збільшення печінки.
Призначають комбіноване лікування – променеву терапію і хіміотерапію.
ЛІМФОСАРКОМА
Це злоякісна пухлина, морфологічним субстратом якої є клітинні елементи лімфатичної тканини. Пухлина може виникнути в будь-якому віці. Локалізується, як правило, у лімфатичних вузлах шиї, проте нерідко уражуються внутрішні органи і кістковий мозок.
Клінічна картина залежить від локалізації пухлин і поширеності процесу. Захворювання починається зі збільшення одного або групи лімфатичних вузлів. Вузли рухливі, безболісні, не зв’язані між собою і з прилеглими тканинами. У разі загострення хвороби лімфатичні вузли утворюють малорухомі конгломерати, які можуть метастазувати в шкіру, нерви і судини, а потім розпадаються.
Лікування комплексне – променева терапія і хіміотерапія. При локальних формах призначають гамма-терапію.
РАК ГОРТАНІ
Злоякісна пухлина уражує верхні дихальні шляхи. Часто хвороба виникає на тлі хронічного ларингіту, лейкоплакії, папіломи або фіброми гортані.
Залежно від локалізації розрізняють:
- рак піднебіння – вирізняється швидким поширенням, ураженням сусідніх органів і метастазуванням в реґіонарні лімфатичні вузли шиї,
- рак голосових зв’язок – зазвичай є однобічним, вирізняється повільним перебігом, метастазування спостерігається нечасто,
- рак нижнього відділу гортані – росте повільно, довго залишається однобічним, часто метастазує в лімфатичні вузли шиї.
Клінічна картина
Основним симптомом є дистонія – зміна голосу, хрипоти, а при раку голосових зв’язок розвивається афонія. Порушується ковтання, з’являються біль, неприємні відчуття при проходженні їжі. На пізніх стадіях раку порушується дихання в результаті проростання пухлиною гортані і паралічу поворотного нерва.
Лікування
Основним методом лікування є видалення гортані (ларинготомія) з накладанням постійної трахеостоми. Застосовується променеве лікування і як додатковий метод – хіміотерапія.
РАК СТРАВОХОДУ
Це злоякісне новоутворення виникає через куріння, споживання надто гарячої їжі, міцних напоїв. Можуть малігнізуватися поліп і папіломи стравоходу.
Розрізняють три форми раку:
- скір – щільний рак, що характеризується швидким інфільтративним ростом,
- мозковий рак – м’яка невелика пухлина, що проростає в просвіт стравоходу,
- сосковий або папілярний, рак – розвивається у вигляді невеликих вузлуватих утворень.
Рак проростає стінку стравоходу, поширюється на сусідні органи (трахею, бронхи, діафрагму, перикард) і метастазує в лімфовузли середостіння, шиї, черевної порожнини, а також кровоносною системою – в печінку, хребет та інші органи.
Клінічна картина
Одним з перших симптомів раку стравоходу є дисфагія (порушення ковтання, відчуття дискомфорту за грудниною під час ковтання гарячої їжі, підвищене слиновиділення). З прогресуванням хвороби ковтати й їсти стає все важче, розвивається повна непрохідність стравоходу. Хворі виснажуються, нерідко втрачають до 15-20 кг маси тіла, розвивається кахексія. З’являється загруднинний біль, що іррадіює в спину і хребтовий стовп.
Лікування
Хірургічне – виділяють уражений відділ стравоходу з подальшим відновленням прохідності шляхом пластичного заміщення дефекту.
РАК ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ
Важливу роль у розвитку пухлини відіграє іонізаційне випромінювання, вона також розвивається на тлі вузлуватого зоба, у тому числі ендемічного.
Швидкий ріст пухлинного вузла супроводжується збільшенням його щільності і зміною контурів, появою гористості і зменшенням рухомості.
Розрізняють 4 стадії раку:
І стадія – пухлина не проростає капсулу,
ІІ стадія – пухлина одиночна або множинна, проростає капсулу, має реґіонарні метастази на боці ураження,
ІІІ стадія – пухлина проростає капсулу, зрощена з прилеглими тканинами і тисне на сусідні органи, метастази в лімфатичних вузлах,
ІV стадія – пухлина проростає в прилеглі органи і тканини, щитоподібна залоза не зміщується, окремі метастази.
Клінічна картина
За найбільш ранні симптоми раку щитоподібної залози слід вважати відчуття стискання і болісності в ділянці зоба. Далі можлива зміна звучності голосу і поява хрипкості. При поширенні на сусідні органи і тканини рак стискає їх, зумовлюючи явище асфіксії, порушення ковтання, парез голових зв’язок.
Лікування
Хірургічне лікування комбінують з променевою терапією і хіміотерапією. Після хірургічної операції протягом усього життя хворий повинен приймати стероїдні гормони.