2. Роль афферентації (зворотних зв'язків) в формуванні і збереженні рухового навику

Зворотні зв'язки і їх роль у формуванні і вдосконаленні техніки рухів. Нервова система, викликаючи через пускові рухові і вегетативні нерви яку-небудь діяльність, завдяки наявності зворотних зв'язків відразу ж починає отримувати від керованих органів (м'язів, серцево-судинної системи і так далі) а також із зовнішнього середовища інформацію про доконану дію. Сигнали зворотних зв'язків, будучи найважливішим чинником кореляції рухів, поступають в ЦНС через органи чуття і тому називаються також сенсорними корекціями (Н. А. Бернштейн).

Розрізняють внутрішні зворотні зв'язки, які сигналізують про характер роботи м'язів, серця і інших систем організму, і зовнішні, такі, що несуть інформацію про діяльність із зовнішнього середовища (точність метання, напрям руху м'яча у футболі, зміна положення тіла супротивника в боротьбі і так далі).

Внутрішні зворотні зв'язки при виконанні фізичних вправ здійснюються переважно через рухову (пропріоцептивну), вестибулярну і інтероцептивну сенсорні системи, зовнішні, - через зорову, слухову і тактильну.

Істотне значення для вдосконалення техніки рухів має і так звана стороння інформація, що отримується від тренера та інших осіб в результаті спостереження за рухами. Крім спостережень в даний час широко використовується різного роду інструментальна техніка. Особливу цінність отримані дані мають тоді, коли ця інформація є "терміновою", тобто використовується для поліпшення техніки руху безпосередньо під час виконання вправи, або при подальших його повтореннях.

Проте експериментальні дослідження показали, що безумовні рухові рефлекси можуть повноцінно здійснюватися навіть за відсутності зворотних зв'язків. Прості умовно-рефлекторні рухи, що міцно сформувалися, також можуть виконуватися при виключенні зворотних зв'язків, здійснюваних руховою сенсорною системою. Отже, раніше добре закріплені програми дають можливість, з одного боку, здійснювати такі рухи без сенсорної корекції, а з іншої - виникнення в цих умовах нових рухів надзвичайно утруднена. Програми рухів, що характеризуються високим ступенем складності і точності (до них належать багато спортивних вправ), без корекції шляхом додаткових спеціально спланованих педагогічних дій украй проблематичні.

2. Рухова пам'ять

Нервові процеси, пов'язані, з одного боку, з надходженням в ЦНС через сенсорні системи певного комплексу аферентних імпульсів, з іншої ж - з посилкою через эферентні нерви спеціального комплексу імпульсів до виконуючих органів, залишають після себе сліди (енграми), які складають рухову та інших видів пам'яті. У фізіологічному аспекті пам'ять є функцією ЦНС, що забезпечує зберігання і переробку нової інформації, інтегрування її з раніше придбаною інформацією та вилучення її з "сховища" для задоволення тієї або іншої потреби, що виникла. У цьому "сховищі" разом з іншими видами інформації містяться і сформовані шляхом навчання програми координованого управління м'язами, пов'язані з технікою виконання різних фізичних вправ.

Різні параметри рухового акту запам'ятовуються і витягуються з пам'яті неоднаково. У великій мірі це залежить від об'єму і специфіки інформації, що поступає. Наприклад, силова напруга при статичних зусиллях відтворюється з відхиленнями від заданого на 15-25%, а при русі - значно точніше. Це обумовлено тим, що при статичних зусиллях імпульсація по зворотних зв'язках приходить в ЦНС тільки від рецепторів м'язів, а при рухах в протіканні зворотних зв'язків беруть участь і рецептори суглобів, що реагують на кутові зміни, що дозволяє точніше визначати ступінь напруги м'язів (В. С. Фарфель). Достатньо добре в пам'яті зберігаються послідовність і часові параметри здійснення різних фаз рухового акту.

Ефективність запам'ятовування і подальша точність відтворення часових і просторових параметрів фізичних вправ пов'язані з багатьма чинниками: ступенем навченості, складністю рухового акту, числом повторень руху на занятті, величиною інтервалів між ними, тривалістю перерв між тренуваннями, емоційним станом та ін.

Під час навчання важким гімнастичним вправам після перерви в 6, 12 і 24 г відсоток успішних спроб збільшується. Але через 48 г виконання вправи значно погіршується. Це говорить про те, що повсякденне, тренування ефективніше, ніж навчання через день. При паралельному вивченні на одному занятті, двох гімнастичних вправ зростає імовірність забування, особливо в тих випадках, коли ці вправи значно відрізняють одна від іншої (А.В. Менхін).

В процесі навчання обов'язковим вправам у фігурному катанні на ковзанах також було виявлено, що рухова пам'ять при перервах в заняттях в 1 день значно краще, ніж в 2, 4 і 10 днів. Найбільше поліпшення точності спостерігалося при виконанні фігур трьома серіями по 5 спроб в кожній з інтервалами між серіями в 3 хв. (І. В. Абсалямова).