3. Типи морфем

Морфема функціонує у слові, тому, на відміну від слова, вона не має самостійного лексичного значення, граматичної оформленості, синтаксичної самостійності; вільно, незалежно від інших частин, не вживається. Лише поєднання морфем і розміщення їх у прийнятій послідовності є засобом називання того чи іншого поняття, засобом вираження певного лексичного й граматич­них значень. Одна й та сама морфема утворює (або є основою для утворення) велику кількість слів, тому в мові морфем знач­но менше, ніж слів, утворених на їх основі, з їх допомогою.

Традиційно виділяють такі різновиди морфем: корінь, суфікс, префікс, закінчення та, переважно у складних словах, інтерфікс. Усі вони відрізняються одна від одної кількома ознаками.

За роллю у слові виділяють морфеми кореневі та афіксал ь н і. Коренева морфема, корінь слова, містить загальне лексичне значення споріднених слів; афіксальні морфеми — лексичне чи граматичне значення. До афіксів належать префікси, суфікси, закінчення. Афікси виконують словотворчу і формотворчу функції.

4.Варіанти морфем. Подібно до слів морфеми можуть змінювати свій фонемний склад, внаслідок чого виникають варіанти морфем:про­рвати — прірва, дорога — дорожний, на дорозі, доріг; палець — пальця. Фонемний склад морфем може збігатися, бути однако­вим, але значення морфеми мають різне: висока гора, несподі­ване горе, горить яскраво. Такі морфеми називаються омоні­мічними. Одне й те саме значення виражається морфемами, що мають різний фонемний склад: не бачила брат\а\,— значення родового відмінка однини іменників виражене різними закінченнями; братик, батечко, матусенька, матуся, батенько, дівчинка — пестливі значення виражені різни­ми за фонемним складом суфіксами. Такі морфеми, які мають різний фонемний склад і виражають те саме значення, назива­ються синонімічними.

5.Основи: непохідна і похідна – вільна (незв’язана), зв’язана

Розрізняють морфеми позитивні й нульові (або не­гативні) залежно від того, чи мають вони звукове вираження; продуктивні й непродуктивні за­лежно від того, як часто вони використовуються для творення нових слів чи їх форм: продуктивні морфеми широковживані,непродуктивні — рідковживані або взагалі не є вживаними (пастух, попадя). Значення морфем може бути віль­ним і зв’язаним. Вільне значення мають морфеми, які виявля­ють себе при словозміні чи словотворенні і звуковий (фонемний) склад яких збігається з основою принаймні одного повнознач­ного слова чи його форми; зв’язане значення мають морфеми, що завжди вживаються у словах із похідними основами, як окремі слова чи їх форма ніколи самостійно не вжи­ваються. Вільними є лише ко­реневі морфеми.

6. Схема морфемного аналізу слова

1. Змінюване чи незмінюване слово (довести).

2. Якщо слово змінюване, то виділити закінчення й основу (довести). Якщо слово незмінюване, то назвати основу.

3. Закінчення повне чи нульове. Вказати значення.

4. Визначити морфеми — суфікси, префікси, корінь. Вказати значення.

5. Основа похідна, непохідна, зв’язана.

7. Морфемні словники

1. Яценко, І. Т. Морфемний аналіз: Словник-довідник[Текст]: / І. Т. Яценко.У 2 т.— К-, 1980 — 1981.-г-Т. 1—2.

2. Полюга, Л. М. Морфемний словник.[Текст] : / Л. М. Полюга. — К.: Рад.школа, 1983. – 464 с.

3. Полюга,Л.М. Словник українських морфем[Текст] : /Л. М. Полюга. – Л. : Світ, 2003. – 448 с.

8.Поняття про словотвір. Об’єкт і завдання словотвору.

Термін словотвір має два значення :

1. Процес творення похідних (нових) слів, одно з найважливіших джерел збагачення словникового складу мови.

2. Розділ мовознавства, що вивчає процес словотворення.

У мові одні слова утворюються на базі інших (Енергодар утворилося від слів енергія і дарувати). Слова утворюються і на базі словосполучень (універсальний магазин - універмаг). Похідні слова найчастіше утворюються за допомогою суфіксів і префіксів. Отже, слова, словосполучення, суфікси, префікси є засобами словотворення.

Слова в мові утворюються не довільно, а за певними правилами: від одних абревіатур утворюються прикметники (вуз-вузівський), від інших ні; від одних іменників утворюються дієслова (голова-головувати), від інших, ні. Отже існують певні правила творення слів.

Слова розрізняються між собою і за способом творення. Іменник небезпека утворився префіксальним способом (за допомогою префікса не- від слова безпека), а прикметник хрящуватий - суфіксальним способом (-уват від основи –хрящ). Словотвором називають такий розділ науки про мову, який вивчає словотворчі засоби мови, правила та способи творення слів у мові.

Кожне слово являє собою єдність взаємопов’язаних і співвідносних морфем,що утворюють його як одиницю мови.

Морфема - це найменша неподільна значуща частина слова. Вона виражає певне лексичне або граматичне значення і регулярно відтворюється із своїм значенні мовленні. Наприклад, у слові братній виділяються три морфеми: брат-н-ій (корінь, суфікс і закінчення), які відтворюються у споріднених словах - корінь (брат,брататися, братання), у прикметниках відіменникового походження – суфікс -н-(друж-н-ій, муж-н-ій), у називному відмінку однини прикметників м’якої групи закінчення -ій (дружн-ій, син-ій, ранн-ій).

За значенням і роллю в будові слова морфеми поділяються на кореневі і ті що служать засобами словотворення та творення форм слова - словотворчі і формотворчі.