8. Шкуратяна, Н.Г., Шевчук, С.В. Сучасна українська літературна мова [Текст]: Модульний курс: навч. посіб./ Н.Г Шкуратяна, С.В. Шевчук. – К. : Вища шк., 2007. – 832 с.: іл.

9. Ющук, І.П. Практикум з правопису української мови [Текст]: / І.П. Ющук. – 4-те вид. –К. : Освіта, 2000. – 254 с.

10. Бевзенко, С.П., Литвин, Н.П., Семеренко, Г.В. Сучасна українська мова. Синтаксис [Текст]: навч. посіб. / С.П. Бевзенко та ін. – К. : Вища шк., 2005. – 270 с.

11. Сучасна українська мова [Текст] : підручник / за ред. О.Д. Пономарева. – 2-ге вид., перероб. – К. : Либідь, 2001. – 140 с.

12. Сучасна українська мова [Текст] : підручник / за ред.. М.Я. Плющ. – К. : Вища шк., 1994. – 414 с.

13. Пономарів, о.Д. Стилістика сучасної української мови [Текст]: підручник / о.Д.

Пономарів. - К. : Либідь, 1992. – 248 с.

14. Ужченко, в.Д., Терновська, т.П., Маркотенко, т.С. Сучасна українська мова. Збірник

вправ і завдань [Текст] : навч. посіб. / В.Д.Ужченко та ін. – К. : Вища шк.., 2006. – 286 с.

15. Кочан, І.М., Токарська А.С. Культура рідної мови [Текст] : Збірник вправ і завдань /

А.С. Токарська І.М. Кочан. – Львів: Світ, 1996. – 232 с.

16. Олійник, Г.А. Виразне читання. Основи теорії [Текст] : посібник для вчителів /

Г.А.Олійник. – Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан, 2001. – 224 с.

17. Позяк, О.М. Українська мова [Текст]: практикум: навч. посібник. – 2-ге вид.,

стереотип. / О.М Позяк, О.А.Сербенська, М.І. Фурдуй, Л.Ю.Шевченко. – К.: Либідь,2001. – 384 с.

Допоміжна

1. Караман, С. О. Сучасна українська літературна мова [Текст] : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / С. О. Караман, О. В. Караман, М. Я. Плющ / за ред. С. О. Карамана. – К. : Літера ЛТД, 2011. – 558, [2] с.

2. Пасинок, В. Г. Основи культури мовлення [Текст] : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / В. Г. Пасинок. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 183 с.

3. Шевчук, С. В. Сучасна українська літературна мова [Текст] : навч. посіб. / С. В. Шевчук, Т. М. Лобода. – 2-ге вид. випр. та допов. – К. : Арій, 2008. – 383, [1] с.

Інформаційні ресурси

1 Співвідношення між буквами українського алфавіту і звуками.[Електронний ресурс] : // Режим доступуpidruchniki.ws

2. Співвідношення між звуками і буквами – Практикум[Електронний ресурс] : // Режим доступуfilologukraine.ucoz.ua›…spivvidnoshennja_mizh.

3. Леонова, М.В Сучасна українська літературна мова. Морфологія.

[Електронний ресурс] : / М.В Леонова // Режим доступу www.ukrcenter.com

4. Литовченко, В.М., PetroSemenovychDudyk. Сучасна українська мова – завдання і вправи. [Електронний ресурс] : / навч. посіб. / В.М. Литовченко, P. SemenovychDudyk // Режим доступу books.google.com. >ForeignLanguageStudy>SlavicLanguages

5. Коваль, А. Практична стилістика сучасної української мови. [Електронний ресурс] : / А. Коваль // Режим доступу www.ex.ua/view/14318850http://1576.ua/view/14317575

6. Росінська, О.А. Культура сучасної української мови. Довідник для всіх [Електронний ресурс] : /навч. література / О.А.Росінська // Режим доступу nashformat.ua/…/kul%60tura_

suchasnoyi_ukrayins%60koyi_movy_

7. Авксентьєв, Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія [Електронний ресурс] : / навч. посібник для філологічних факультетів університетів // Режим доступу www.twirpx.com/file/348572/.

8. Сучасна українська літературна мова. Лексикологія. Лексикографія. Фразеологія. [Електронний ресурс] : // Режим доступу www.chdu.edu.ua/um/filo03.php

1.Вступна частина

1.1. Оголошення теми, мети і завдань лекції.

1.2. Ознайомлення з планом лекції, основною та додатковою літературою.

1.3. Коротка характеристика проблеми, встановлення між предметних зв’язків.

1.4. Ознайомлення студентів з внутрішньо-предметними зв’язками (ознайомлення з завданнями наступного практичного заняття)

2. Виклад лекційного матеріалу

1. Морфеміка – це розділ мовознавства, який вивчає морфемну будову слів.

Кожне слово, вживане в мові, характеризується будовою,виступаючи як структурне ціле, так чи інакше співвідносне з іншими словами. Структурний характер слова визначається його значенням і граматичними властивостями, частково й експресивно-стилістичним забарвленням, вживаністю, походженням.

Більшість повнозначних слів складається з кількох структурних частин, кожна з яких є носієм лексичного чи граматичного значення або і лексичного, і граматичного.

У потоці мовлення слова поєднуються, і кожне з них вживається в тій формі, яка зумовлена відношенням слова до інших. Є слова, які при цьому залишаються незмінними.

Отже, повнозначні слова є змінні й незмінні. У повнознач­них змінних словах виділяються дві частини: та, що змі­нюється, коли слово поєднується з іншими словами, і та, що залишається незмінною. У незмінних словах наявна одна частина — незмінна.

2.Морфема — найменша значуща частина слова.

Змінна частина слова, що слугує для вираження смислових відношень певного слова до інших слів у словосполученні й реченні, називається закінченням. Щоб визначити за­кінчення, потрібно змінити форму слова: встановилася тепла погода, теплої погоди чекаємо, сподіваємось на теплу погоду; читаю книгу, читаєш книгу, читали вголос, читайте вголос, читаймо вголос, читає вголос.

Закінчення вказує на рід, число, відмінок слова (сонячний день, красива квітка, сіре котеня), на особу, число, спосіб (спі­ваю, співаєш, співають, співаймо, співайте). Слова, що розріз­няються тільки закінченням, є формами одного слова: зоряний, зоряна, зоряні, зоряне; калина, калини, калиною, калині; говорю, говориш, говоримо, говорять, говори, говорімо. Закінчення початкової форми слова передбачає систему інших закінчень: земля, землі, землю, землею, землями, на землях. Кожне змінне слово має свою систему закінчень, з якою воно належить до того чи іншого типу відмінювання або дієвідмінювання. За­кінчення може не мати звукового вираження, таке закінчен­ня також виражає певну граматичну форму, воно називається нульовим:високий ясен, рідний край, цікава відповідь, прива­блива постать, ходив щодня, родючих земель, широких вікон, дрібен дощик.

Частина слова без закінчення, яка містить його лексичне зна­чення, називається основою, наприклад: дитячий садок, ма­ленька сестричка, молодший братик, пишу вправу, відповідаю на запитання.

Незмінні повнозначні слова складаються лише з основи: роз­повідати послідовно, іти поспішаючи, роздивлятися панно, їха­ти в метро (таксі).

Основа може бути чистою, якщо після неї у змінному слові немає вираженого звуками закінчення (малюй, глечик, став на стіл);похідною, якщо вона складається з кількох морфем — кореня і словотворчих афіксів (по-від-ом-и-ти про при-їзд, хо-лод-н-уват-ий вітер-ець); і непохідною, якщо складається лише з кореня або з кореня й морфеми, що виражає граматичне значення (стоїть стіл, молод-ш-а сестр-а нес-л-а вод-у). Похідні основи з непохідною пов’язані спільною частиною, яка вира­жає їх основне лексичне значення (коренем): синька, синіти, підсинений — синій; квітковий, квітувати, заквітчаний, квітни­кар, квітка — квіти.

Щоб виокремити кожну частину слова, потрібно зіставити це слово з іншими, в яких є такі самі морфеми. Насамперед сло­во зіставляється зі спорідненими словами для визначення їх спільної частини; для виділення інших частин потрібне зістав­лення з іншими словами подібної структури.