6.Публічний виступ. Вимоги до публічного виступу. Жанри публічного виступу.

Публічний виступ - це особливий жанр різновиду мовленнєвої діяльності, своєрідний за своєю природою, місцем серед інших видів мовлення, а також якісними ознаками.

Залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обста­вин спілкування виділяють такі жанри публічного виступу: доповідь, промова, виступ, повідомлення.

Доповідь - найпоширеніша форма публічного виступу, важливий елемент системи зв'язків із громадськістю, яка порушує проблеми, що потребують розв'язання. Промова - заздалегідь підготовлений публічний виступ на певну ак­туальну тему, звернений до широкого загалу. ^ Розрізняють розважальні, інформаційні, агітаційні, вітапьні промови. Виступ - публічне виголошення промови з одного чи декількох пи­тань. Поширеним є виступ за доповіддю. У такому виступі орієнтовно має бути вступ (вказівка на предмет обговорення), основна частина (виклад власних поглядів на певне питання), висновки (пропозиція, оцінка). Повідомлення - невеликий публічний виступ з певної теми.

Вимоги до публічного виступу

 1.Розкрийте визначену тему за 5 хвилин.

2.Визначте актуальність обраної теми, її мету та завдання.

3.Визначте стан даного питання, аргументуючи його фактами, статистичними показниками, переконливими прикладами (джерелами, посиланнями), влучними та доречними цитатами.

4.Висловіть своє ставлення до проблеми та розробіть пропозиції щодо її вирішення.

5.Обґрунтуйте висновки та пропозиції.

6.Приймаючи участь у дискусії, уважно вислухайте співрозмовника і зробіть свої пропозиції.

7.Публічний виступ має бути оформлений у вигляді реферату (буклету, брошури) і наданий до оргкомітету.

8.Публічний виступ і супроводжуючі слайди (у разі наявності) має бути наданий на електронну адресу.

7. Мовленнєва професійна компетенція. Мовний етикет.

Мовленнєва професійна компетенція - це система умінь і навичок використання знань під час фахового спілкування для передавання певної інформації.

Мовленнєва компетенція особистості визначається через її мовленнєвий досвід, який включає в себе практику мовного спілкування, постійне використання мови з метою пізнання людиною середовища і самої себе.

Отже, мовленнєва компетенція відіграє важливу роль для успішної професійної діяльності особистості. У наш час затребуваність фахівця на ринку праці, його конкурентоспроможність у значній мірі залежать від вільного володіння рідною мовою, вміння ефективно спілкуватися, від знань, прийомів мовленнєвого впливу та переконання.

Мовний етикет - це сукупність правил мовної поведінки, які репрезентуються в мікросистемі національно специфічних стійких формул і виразів у ситуаціях установлення контакту зі співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності. Ці засоби ввічливості "орієнтовані на вираження поваги до співрозмовника та дотримання власної гідності. Вони є органічною частиною культури спілкувальних взаємин, соціальної культури загалом"^,3.

Дотримання мовного етикету людьми так званих лінгвоінтенсивних професій - чиновниками всіх рангів, лікарями, юристами, працівниками зв'язку, транспорту тощо - має ще й виховне значення, мимоволі сприяє підвищенню як мовної, так і загальної культури суспільства. Але найбільш важливим є те, що неухильне, ретельне додержання правил мовного етикету членами колективу навчального закладу, підприємства, офісу, інституції підтримує позитивний імідж, престиж усієї установи.