Політика як суспільне явище

До середини 50-х років XX ст. наука про політику ще не вийшла з "ембріонального" стану, якому притаманні невизначеність, сумнівність і контроверсійність оцінок молодої науки іншими дисциплінами суспільно-гуманітарного циклу знань. Історикам вона видавалася надто складною і фрагментарною, правникам і економістам впадала у вічі невідпрацьо-ваність методології та категорійного апарату; для представників природничих наук узагалі залишався туманним об'єкт нової науки; лише соціологам усе було просто й зрозуміло.

Таблиця 2.1. Основні етапи, особливості та характерні риси політичної думки

Основні етапи	Особливості та характерні риси	Основні представники
Політичні вчення Стародавнього Сходу (Єгипет, Вавилон, Ассирія, Іран, Китай]	Політична думка не виділилася в самостійну галузь знання, відображалась у міфологічній формі, панувало розуміння божественного походження влади	Хаммурапі, Соломон, Заратустра, Конфуцій, Лаоцзи, Шан Ян, Шен Бхай
Політичні вчення Давньої Греції і Давнього Риму	Поступове звільнення політичних поглядів від міфологічної форми, відокремленість їх як відносно самостійної частини філософії. Аналіз устрою держави, класифікація форм державної влади, визначення найкращої форми управління	Гомер, Піфагор, Геракліт, Демокріт, П ротатор, Сократ, Платон, Арістотель, Лукрецій, Цицерон
Політичні вчення Середньовіччя	Розвиток соціально-політичної думки переважно зусиллями релігійних діячів. Обґрунтування теологічної теорії політичної влади. Роль релігії та держави в політиці	Аврелій Августин (Блаженний), Фома Аквінський
Політичні вчення епохи Відродження та Просвітництва	Розвиток гуманістичних начал у політичній теорії звільнення її від теології. Аналіз проблем прав та свобод людини, закону і держави, демократичного устрою суспільного життя	Н. Макіавеллі, М. Лютер, Т. Мор, Т. Кампанелла, Ж. Воден Т. Гоббс, Г. Гроцій, Дж. Локк
Політичне вчення Нового часу	Формування ліберальної політичної ідеології. Обґрунтування необхідності розподілу влад. Характеристика правової держави. Аналіз цінностей і механізму функціонування буржуазної демократії. Формування концепції прав людини та громадянина	Ш. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо, К. Бонетан, І. Бентам, Е. Кант, О. Радищев, М. Чернишевський

Висновок другий. Майбутнє нової дисципліни змусило учених зробити вибір стратегічних пріоритетів, обґрунтованих провідними англо-американською та французькою школами. Перша стверджувала, що знання політики необхідні лише майбутнім держслужбовцям. Позиція другої — більш поміркована: знання політики необхідні всім випускникам вищої школи.

Будь-яка політика стає зрозумілою, коли ясно, хто здійснює її і на що вона спрямована, тобто визначені суб'єкти й об'єкти політики у суспільстві на тому чи іншому етапі історичного розвитку. Таке визначення дасть можливість підійти до з'ясування сутності політичних відносин між суб'єктами, суб'єктами і об'єктами політики, розкрити форми їхньої політичної поведінки, способи політичної діяльності, засоби перетворення політичного середовища. Суб'єкт і об'єкт політики — обов'язкові елементи політичних відносин, тому вони повинні розглядатися в єдності, взаємозв'язку і взаємозалежності, однак кожен з цих елементів має свої властиві йому ознаки. Суб'єкти політики — це соціуми, а також створені ними установи, організації, чия активна практична діяльність спрямована на перетворення політичної та інших сфер життєдіяльності людини як відповідних об'єктів політики. Суб'єкт політики, таким чином, передбачає: наявність самих соціумів та їх організацій, здатних до політичної діяльності і створених з цією метою; певні цілі їхньої діяльності; цілеспрямовану активність; виявлений інтерес; взаємозв'язок, взаємодію з об'єктом політики. Об'єкти політики — явища політичної сфери в їх різноманітних проявах і зв'язках з усім громадянським суспільством. На них спрямована діяльність суб'єктів політики. Об'єкт політики дає уявлення всього того, на що суб'єкт політики спрямовує свою перетворюючу або руйнівну політичну діяльність. Об'єкти політики — це реальна політична дійсність, характерні для неї суспільні відносини, насамперед політичні, політична система суспільства в цілому, її елементи, форми політичного життя, сфера політичних інтересів, суперечності політичного процесу як у вітчизняних межах, так і в регіональному або світовому просторі. У суспільстві суб'єктом і об'єктом політики можуть бути людина, соціальні верстви, групи, організації, рухи, колективи, держави, суспільство в цілому.