6. Дивідендна політика і структура капіталу.

7. Взаємозв’язок див-ї пол-ки та самофін-ня підприємства

Приймаючи рішення в галузі див-ї політики, слід вра­ховувати, що вони впливають на ряд ключових параметрів фі­н-господарської діял-ті під-ва: величину са­мофін-ння, структуру капіталу, ціну залучення фін. ресурсів, ринковий курс корпоративних прав, ліквідність та ряд інших. Найбільш чітко вираженим є зв'язок між дивід. політикою та самофін-ням під-ва: чим більїиє прибутку виплач-ся у вигляді дивідендів, тим менше коштів залиш-ся у під-ва для здійснення реінвестицій. Якщо ж приймається рішення про тезаврацію прибутку, то збільшу­ється величина ВК, а отже, змінюється загальна стр-ра кап-лу під-ва, що за певних обставин впли­ває на його вартість. Стабільний рівень дивід-х виплат може сигналізувати про те, що вкладений інвесторами в під-во капітал працює ефективно. Отже, за інших рівних умов дивідендні виплати позитивно впливають на ринковий курс корпоративних прав. З іншого боку, відсутність див-в або їх різке коливання свідчить про нестабільність і ризиковість під-ва-емітента корпорат-х прав. Як наслідок — ринковий курс падає. Важливим є також обернений зв'язок між ринковим курсом корпор-х прав і фінансово-господарською діяльністю емі­тента. Вплив низького ринкового курсу проявляється під час за­лучення підприємством фінансових ресурсів. За низького ринко­вого курсу корпоративних прав емісія може або взагалі не відбутися, або з мінімальним курсом емісії, відповідно і мініма­льним емісійним доходом. Отже, якщо підприємство планує за­лучати кошти за рахунок додаткової емісії, йому слід реалізувати дивідендну політику, спрямовану на підвищення ринкового курсу корпоративних прав.

8. Джерела та форми виплат див-в

Див-ди можуть виплач-ся в таких формах: • грошова; • негрошова; • змішана форма; * приховані див-ти

Станд-ю формою виплати див-в є грошова. З при­йняттям зборами власників рішення про нарах-ня див-в частина ВК перет-ся на позич-й. Забор­г-ть під-ва його власникам, пов'язана з нарах-м див-в, відображається за статтею «Поточні зобов'язання за розрах-ми з уч-ми». Виплачуючи див-ди, під-во погашає згаданий борг. Досить часто приймається рішення про виплату див-в у негрош. формі: корпорат. правами, ін. фін. інстр-ми, товарами, знижками на товари. Найпош. негрош. формою є випла­та див-в у формі дод-х корпорат. прав, зокре­ма акцій.

Специфічною формою виплати див-в у негрош. фор­мі, є див-ди у формі ц.п. інших еміт-в, які є в інв-му портфелі під-ва. Змішана форма виплати див-в передбачає комбінацію різних форм виплати винагороди власникам: частково у вигляді грош. коштів, а частково іншими (негрош.) засобами. Зборами власників може бути прийняте рішення, згідно з яким частина акціонерів одержує див-ди в грош. формі, а інша — у формі корпор-х прав. Приховані дивіденди. Керівництво підприємства може мані­пулювати розміром чистого приб-ку, який засвідчується в звіт­ності і є джерелом виплати див-в та основою для прийняття рішення про це на зборах власників. Приховані виплати див-в здійсн-ся безпосередньо на користь власників під-ва або на користь так званих пов'язаних, або афільованих, осіб. Ці доходи можуть утворюватися в результаті здійснення таких операцій: • продаж товарів (робіт, послуг) зазначеним особам за зани­женими цінами; • придбання товарів (робіт, послуг) у таких осіб за завищени­ми цінами; • виплата завищених процентів за депозитами, позичками тощо;

Приховування керівництвом підприємства реального чистого прибутку на свою користь або на користь окремих власників є суттєвою проблемою в галузі дивідендної політики. Причини прихованого розподілу прибутку криються здебільшого в недоліках законодавства.