Страхування
1.Страхування. Основні поняття страхового права.
2.Загальна характеристика договору страхування.
3.Суб’єкти страхування:
правовий статус страховика;
правовий статус товариства взаємного страхування;
співстрахування та перестрахування;
страхувальники, вигодонабувачі та застраховані особи;
порядок провадження діяльності страховими посередниками.
4.Порядок укладення та форма договору страхування.
5.Зміст договору страхування.
6.Припинення договору страхування. Особливості дострокового припинення договору страхування.
7.Види і форми страхування:
особливості майнового страхування;
особливості особистого страхування;
страхування відповідальності;
страхування ризиків.
1. Правове регулювання страхування в Україні здійснюється на підставі гл. 67 ЦК України, Закону України „Про страхування” від 07 березня 1996 року, Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року, Кодекс торгівельного мореплавства від 23 травня 1995 року, Тимчасове положення про товариство взаємного страхування, затвердженого Постановою КМУ від 01 лютого 1997 року, Порядок провадження діяльності страховими посередниками, затверджений Постановою КМУ 18 грудня 1996 року
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про страхування” страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Суттєвою характеристикою страхування є утворення та існування відокремлених фондів, які формуються як децентралізовані фонди за рахунок внесків страхувальників. Саме з таких фондів здійснюються виплати страхувальникам чи іншим особам при настанні страхового випадку.
Функції страхування:
компенсаційна (покриття збитків у разі настання страхового випадку);
превентивна (запобігання страховим випадкам);
функція сприяння розвитку економіки. Страхування як система захисту майнових інтересів громадян, організацій та держави є необхідним елементом соціально-економічної системи суспільства. Страхування надає гарантії відновлення порушених майнових інтересів у випадку не передбачуваних природних, техногенних та інших явищ, позитивно впливає на фінансовий стан держави. Воно звільняє бюджет від видатків на відшкодування збитків при настанні страхових випадків, а й є одним з найбільш стабільних джерел довгострокових інвестицій.
Основними поняттями страхування є:
страховий ризик – певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання;
страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі;
страхова сума – грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку;
страхова виплата – грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку;
страхове відшкодування – страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку;
франшиза – частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування;
страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) – плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування;
страховий тариф – ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування;
викупна сума – це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя;
суброгація – це перехід у разі сплати страхової суми до страховика за його згодою:
1) усіх прав на застраховане майно – у разі страхування на повну вартість;
2) права на частку застрахованого майна пропорційно відношенню страхової суми до страхової вартості – у разі страхування на неповну вартість (ст.. 27 ЗУ „Про страхування”, ст. 269 КТМ);
абандон – відмова страхувальника від своїх прав на все застраховане майно, внаслідок якої виникає право отримати від страховика повну страхову суму у випадках:
пропажі судна безвісти;
економічної недоцільності відбудування або ремонту застрахованого судна;
економічної недоцільності ліквідації пошкоджень або доставки застрахованого вантажу в місце призначення;
захоплення судна або вантажу, застрахованих від такої небезпеки, якщо захоплення триває більше двох місяців.
2. Відповідно до 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно ч. 1 ст. 16 ЗУ „Про страхування” договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.