24. Постать богдана хмельницького в українській історії. Оцінки діяльності

Б. Хмельницький показав себе неперевершеним майстром маневрової тактики. Під час боїв демонстрував особисту мужність, залізну витримку, кмітливість, ніколи не втрачає здатність тверезо оцінювати ситуацію і приймати необхідні рішення. Вирішальну роль відіграв Хмельницький у процесі становлення розвідки та контррозвідки.

В роки революції гетьманові доводилося вирішувати комплекс проблем, пов'язаних із зовнішньополітичним забезпеченням життєдіяльності держави. Українську козацьку державу було визнано урядами Порти, Кримського ханства, Англії, Венеції, Росії, Трансільванії, Австрії, Молдавії, Валахії, Швеції.

Пішовши на утворення конфедеративного союзу з Московією, гетьман розглядав його лише як засіб для досягнення більш масштабної та глибокої мети: утвердження суверенної держави й об'єднання під булавою всіх етнічно українських земель.

Діяльність Хмельницького справила помітний вплив на шляху становлення українського суспільства. І не можна, як це інколи чинять окремі автори, ставити йому винуватити його за те, що українці не спромоглися її здобути.

Значення гетьмана полягає в тому, що він:

• зумів об'єднати патріотичні сили навколо великої ідеї національного відродження;

• спрямував енергію народних мас на розбудову соборної держави та виборення нею незалежності;

• першим виробив принципи національної державної ідеї, яка стала визначальною у визвольних змаганнях націй впродовж наступних сторіч;

• завдяки гнучкій соціально-економічній політиці провів державний корабель повз небезпечні "соціальні рифи"; запобіг вибухові громадянської війни, що неминуче призвела б державу до руйнації;

• приборкав анархічну стихію охлократії й отаманства старшини; проводив курс на зміцнення централізації держави; запобігання сепаратизму; встановлення спадкоємного гетьманату;

• виявив себе блискучим полководцем; створив боєздатну й добре організовану національну армію; ухвалив військовий статут "Статті про устрій Війська Запорозького"; збагатив українське військове мистецтво;

• відіграв вирішальну роль у процесі становлення розвідки й контррозвідки Української держави;

• створив дипломатичну службу, що забезпечила прорив на шляху до визнання козацької України урядами інших країн як суб'єкта міжнародних відносин; виявив себе тонким і дуже вправним дипломатом.

25.Україна після смерті б. Хмельницького. Гетьмани і. Виговський та ю. Хмельницький

Після смерті Богдана Хмельницького хитання серед старшин і козаків, пошук союзників для відвоювання незалежності України і політичний розбрід, що почався після Віленської угоди, ще більше посилилися і дійшли кризової точки. Царизм, у свою чергу, вирішив скористатися ними, щоб обмежити автономію України і шляхом інтриг та поглиблення політичного розколу серед старшини прибрати українців до рук.

Жорстокі та згубні події історії українського народу кінця 50-70 pp. XVIIст. дістали назву «Руїни». У цей період часто змінювались гетьмани, а інколи в окремих регіонах одночасно обирали різних ватажків, що ворогували між собою. Військові ради нерідко перетворювались у зле протистояння, а підчас - у криваві сутички ворогуючих сторін. Українська держава руйнувалася.

У цих умовах ще більшої шкоди Україні приносили безупинні воєнні дії польських, турецьких, московських і татарських претендентів на володіння українськими землями й на право визискувати місцеве населення. Війни, що проходили з перемінним успіхом і переривалися перемир'ями, завершувалися мирними угодами за рахунок розподілу українських земель без згоди представників України.

Після смерті Богдана Хмельницького (6 серпня 1657 р.) старшина обрала спочатку регентом, а незабаром і гетьманом України сподвижника Хмельницького, генерального писаря Івана Виговського. За часів Хмельницького Виговський був співтворцем великих планів гетьмана в зовнішній та внутрішній політиці. Він твердо тримався основної лінії Хмельницького – забезпечити самостійність України, утримуючи приязні стосунки з усіма її сусідами.

Іван Виговський став гетьманом у вкрай складний час. Швеція, яка успішно вела війну з Польщею з 1655 р., з осені 1657р. зазнала ряд поразок і згортала свою зовнішньополітичну діяльність (як відомо, на договір із Швецією, укладений на Корсунській раді 1657 р. І. Виговський покладав великі надії).

Отже, плани І. Виговського зазнали краху. Навіть велика перемога над московським військом під Конотопом (липень1659 р.) не змогла врятувати ситуацію. Гадяцька угода, союз з Польщею не могли задовольнити ні козаків, ні селян, ні старшину. Широким народним масам такий різкий поворот у зовнішньополітичній орієнтації в бік Польщі, з якою з 1648 р. йшла кривава боротьба, був незрозумілим і неприйнятним. Усвідомлюючи масове несприйняття його політичного курсу, І. Виговський склав булаву на раді в Германівці (вересень 1659 р.).

Хмельницький Юрій Богданович (прибл. 1641 - після 1681 р.)- гетьман України в 1657 р. та в 1659-1663 pp. Син Богдана Хмельницького. Здобув добру домашню освіту, навчався в Києво-Могилянській колегії, У 1657 р. зовсім молодий Юрій був проголошений гетьманом України.

27 жовтня 1659 р. він пішов на укладення нового Переяславського договору з Росією, який істотно обмежував суверенітет Української держави 17 жовтня 1660 р. під тиском старшини підписав з Польщею Чуднівський Договір. Юрій Хмельницький Неодноразово Підкорявся то Московському царству, то повертався на бік Польщі, то ставав васалом Османської імперії. У 1663 р. він відмовився від гетьманства і на деякий час постригся в ченці. У жовтні 1669 р. Юрій Хмельницький потрапив до рук татар і був відісланий до Стамбула. На початку 1677 р. він призначається Портою володарем «Руського князівства» зі столицею в Немирові. Юрій Хмельницький робив невдалі спроби об'єднати Україну. Після укладення Бахчисарайського договору 1681 р. був відкликаний до Стамбулі. Його було вбито за невідомих обставин.