- •101. Проаналізуйте спільне у політичних поглядах головних учасників Кирило-Мефодіївського товариства
- •102. Проаналізуйте теорію «інтегрального» (чинного) націоналізму д.Донцова
- •103. Проаналізуйте структуру політичної влади в Україні
- •106. Охарактеризуйте особливості політичного режиму в Україні, зясуйте його тип
- •107.Проаналізуйте державний устрій в Україні та
- •108. Проаналізуйте розвиток інституту президентства в Україні
- •109. Розвиток парламентаризму в Україні
- •110.Роль засобів масової інформації в політичній системі України
- •111. Роль церкви в політичній системі України.
- •112. Сутність та основні риси громадянського суспільства в Україні.
- •113.Тип партійної системи в України
- •114. Становлення багатопартійності в Україні.
- •115. Тип виборчої системи в Україні.
- •116. Розвиток громадських організацій і рухів в Україні.
- •117. Вибори Президента України та тип виборчої системи.
- •118 Органи місц самоврядування
- •119. Вибори народних депутатів в Україні. Реалізація принципів виборорчого права.
- •120. Політична культура сучасного політичного суспільства.
111. Роль церкви в політичній системі України.
Щоб церква залишилася економічно незалежною, князь Володимир Святославич призначає десяту частину доходів на її утримання. З часом це юридичне право на стягнення десятини ще більше розширилося і стало нормою соціально-економічних відносин між роботодавцями й працівниками. До XII ст. Руська православна церква перетворилася на найбільшого землевласника. Духівництво стало привілейованим станом.
Таким чином, православна церква, запроваджена Володимиром Великим, стала важливою державною структурою, владним органом і власником значних земельних угідь, сіл, міст і майна. Вона була захищена законами і діяла як законотворень. Тут-таки зазначимо, що і в умовах монгольського завоювання християнська церква залишалася такою ж впливовою і майже незалежною
112. Сутність та основні риси громадянського суспільства в Україні.
В сучасних умовах одним із вимог громадянського суспільства виступає фактор соціальної відповідальності в усіх сферах суспільного життя (економічній, політичній, соціальній, еко-логічній, національній), на всіх рівнях суспільних організацій (соціальної групи, суспільної організації, держави, свпоаого. співтовариства), пов'язаних з висуненням на перший план загаль-нолюдських цінностей. Адже соціальна орієнтація може утверд-жуватися в якості принципу суспільних відносин лише тоді, коли задоволені всі необхідні потреби і створюються умови для реалі-^ зації системи історично обумовлених інтересів членів суспільства.
Важливе місце в цьому процесі належить державі. Вона по-винна стати арбітром у вирішенні конфліктних питань. Це пояс-нюється насамперед тім, що на сьогоднішній день держава має в своїх руках переважне гграво застосування примусу, різного роду санкцій, виступаючи власником матеріальних благ, вона може, якщо побажає, спрямовувати свої зусилля на покращення соці-ально-економічного становища людини, задовольняти інтереси та потреби певних соціальних груп (працівники бюджетних організа-цій, базових галузей промисловості, студенти, пенсіонери і т.п.). Та на жаль, переформована державна машина не завжди го-това взяти на себе таке завдання. Має спрацювати механізм взаємодії громадянського суспільства і держави, який знаходить свій прояв у взаємодії через партії, вибори, представницькі органи влади.
113.Тип партійної системи в України
Партійна система України
Становлення партійної системи в Україні. Демократичні перетворення другої половини 80-х рр. в СРСР сприяли виникненню широкого спектра нових найрізноманітніших суспільно-політичних рухів, організацій, об'єднань. Цей процес, що особливо чітко намітився в 1989 р., поступово став набирати все більш прискорених темпів. У 1990 р. був прийнятий Закон СРСР "Про громадські об'єднання", який законодавчо закріпив порядок утворення, правовий статус, принципи діяльності громадських організацій та об'єднань. У березні 1991 р. почалася реєстрація політичних партій у СРСР, а до кінця 1991р. було зареєстровано вже 26 партій та 116 суспільно-політичних рухів. Вітчизняні дослідники виділили основні риси неформального розвитку багатопартійності: позапартійний характер політичних об'єднань, "перехід в ідеології від загальнореформаторських до державницьких позицій, перехід від гасел на мітингах до участі у виборах, конфронтація з компартійною номенклатурою, широка підтримка громадян та ін.
