3.2. Зміст теми.

Основні завдання

Вказівки

Відповіді

1

2

3 3

При таксуванні рецептів необхідно дотримуватися загальних правил

• таксування здійснюється на лівій стороні рецептурного бланка;

• перед визначенням вартості кожного прописаного в рецепті інгредієнта розрахову­ють його кількість;

• при встановленні ціни індивідуальної лікарської форми враховується вартість прописаних лікарських засобів, вартість розчинника, упаковки (склянки, флакони, коробки тощо), тарифи за виготовлення;

• вартість кожного інгредієнта проставляють зліва навпроти його найменування, ціна упаковки записується окремим рядком, потім тарифи за виготовлення;

• при встановленні вартості інгредієнтів підраховують як цілі, так і десяті частки копійок, округлення допускається тільки у підсумковій ціні;

• на рецепті для пільгового відпуску, крім загальної вартості лікарської форми, вка­зують суму, яку має оплатити хворий;

• вода очищена чи для ін’єкцій вважається окремим компонентом;

• допоміжні матеріали (етикетки, сигнатури тощо) не оцінюються, їх вартість вклю­чена в тарифи.

Тепер розглянемо конкретні випадки таксування індивідуальних рецептів.

Громовик Б.П. Організація роботи аптек .- Вінниця :Нова книга, 2007р.

Таксування рідин для зовнішнього і внутрішнього застосування, очних крапель, ін’єкційних розчинів

При таксуванні цих лікарських форм необхідно розрахувати кількість сухих речовин і розчинника. Якщо до складу розчину входять порошкоподібні речовини в сумарній кількості 3 % і більше, то необхідно враховувати коефіцієнт збільшення об’єму для про­писаних інгредієнтів. Потім оцінюють сухі речовини, розчинник, посуд, розраховують тариф і загальну вартість до і після округлення.

Якщо розчинник у прописі не зазначений, то готують водні розчини. При вказанні концентрації водного розчину у відсотках мають на увазі масооб’ємні відсотки. При зазначенні концентрації розчину 1 : 100, 1 : 200 і т. д. мають на увазі вміст лікарської речовини за масою у відповідному об’ємі розчину.

Оцінка рідких лікарських засобів, виписаних в рецепті у краплях, здійснюється з урахуванням фактичної кількості крапель даного лікарського засобу в 1 мл чи в 1 г, вико­ристовуючи для цього таблицю крапель.

Об’єм рідкої лікарської форми визначають додаванням усіх рідин, що входять до її складу.

Варто пам’ятати, що лікарські засоби, які випускаються фармацевтичними підпри­ємствами у вигляді рідин (настоянки, сиропи тощо), для виготовлення лікарських форм дозують за об'ємом.

В’язкі рідини (бензилбензоат, вінілін, гліцерин, дьоготь, мінеральні масла і рослинні олії, іхтіол, поліетиленоксид-400, силікони), леткі (димексид, скипидар, метилсаліцилат, хлороформ, ефір медичний, ефірні олії), а також рідини з великою густиною (пер­гідроль, концентровані кислоти) дозують за масою безпосередньо у склянку (флакон) для відпуску. Якщо необхідно встановити об’єм рідких лікарських форм, до складу яких входять вказані вище рідини, то враховують їх густину.

Громовик Б.П. Організація роботи аптек .- Вінниця :Нова книга, 2007

Таксування порошків, свічок, пілюль і мазей

При таксуванні порошків:

• визначають кількість кожного інгредієнта шляхом множення прописаної кількості кожної речовини на число доз;

• оцінюють кожен інгредієнт окремо;

• оцінюють упаковку;

• розраховують тарифи за виготовлення;

• знаходять загальну вартість лікарської форми до і після округлення.

При таксуванні мазей оцінюють діючі речовини, основу, упаковку, розраховують тариф та знаходять загальну вартість лікарської форми до і після округлення. Коли не вказана концентрація мазі, то виготовляють 10 % мазь. Якщо лікар не зазначив основу і пропис мазі не фармакопейний, то мазь виготовляють на вазеліні, а якщо мазь очна, то беруть основу, яка складається з 1 частини ланоліну і 9 частин вазеліну сорту для очних мазей.

Свічки таксують аналогічно порошкам, якщо в рецепті вказана маса кожного інгре­дієнта.

Коли в прописі свічок не зазначена кількість основи, виходять із середньої маси ректальної свічки для дорослих 3 г, вагінальної -4 г. Визначають загальну масу свічок, вираховують з неї масу прописаних інгредієнтів і знаходять необхідну кількість основи.

Якщо свічки виготовляють методом виливання, то для визначення кількості основи використовують коефіцієнти заміщення лікарських засобів (або зворотні коефіцієнти).

Для таксування пілюль необхідно знати технологію їх виготовлення (співвідно­шення густих, рідких та порошкоподібних інгредієнтів, можливості використання тієї чи іншої допоміжної речовини тощо, взятих за потребою - quantum satis) і оцінювати всі інгредієнти, які беруться при виготовленні пілюль. Для обсипання пілюль використову­ють 1-1,5 г лікоподію (або цукрової пудри чи білої глини) на кожні 30 пілюль. Середня маса пілюлі при відсутності вказівки в рецепті - 0,2 г.

Громовик Б.П. Організація роботи аптек .- Вінниця :Нова книга, 2007

Таксування водних витяжок, спирту і спиртових розчинів

Настої і відвари таксують, виходячи з сухих екстрактів-концентратів або лікарської рослинної сировини.

Якщо кількість лікарської рослинної сировини на рецепті не зазначена, то витяжку готують у співвідношенні 1: 10. Водні витяжки з лікарської рослинної сировини групи сильнодіючих виготовляють тільки за прописами лікарів. Якщо відсутні дані про кон­центрацію витяжки, то слід брати 1 вагову частину сировини на 400 об’ємних частин води. Водні витяжки з трави горицвіту, коренів і кореневищ валеріани і коріння істоду виготовляють у співвідношенні 1: 30.

При таксуванні водних витяжок необхідно знати їх офіціальні прописи, технологію виготовлення, коефіцієнти водопоглинання чи витратні (видаткові) коефіцієнти (для алтейного кореня). Оцінюють сировину, воду, посуд, розраховують тарифи та загальну вартість до і після округлення.

При виготовлені спиртових розчинів, якщо немає інших вказівок, використовують спирт етиловий. Коли міцність етилового спирту не зазначена, то використовують 90 % спирт. Якщо на спиртовий розчин затверджена аналітично-нормативна документація, то використовують спирт тієї міцності, яка у ній зазначена. Готуючи рідкі лікарські форми, до складу яких входить спирт, його дозують за об'ємом, а готуючи ін’єкційний розчин - за масою.

Ціна етилового спирту в чистому вигляді та у суміші однакова, оскільки її визнача­ють за вмістом 96 % спирту у виписаній лікарській формі.

Коли етиловий спирт відпускається у чистому вигляді, то беруть тариф за відпуск спирту, якщо ж він входить у склад лікарської форми, то рахується як компонент.

Громовик Б.П. Організація роботи аптек .- Вінниця :Нова книга, 2007р.