5. Порядок відкликання податкових вимог

Податкова вимога вважається відкликаною:

• у день, протягом якого відбулося самостійне погашення суми податкового боргу платником податків або органом стягнення у повному обсязі;

• з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування податкової вимоги;

• з дня надходження до платника податків податкової вимоги, яка містить зменшену контролюючим органом або судом суму податкового боргу, визначену в раніше направленій податковій вимозі;

• у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі.

У випадках, коли рішення суду стосуються податкового боргу, який виник у результаті несплати платником податків грошового зобов’язання, узгодженого іншим контролюючим органом, такий контролюючий орган зобов’язаний надати органу державної податкової служби інформацію про скасування або зміну суми нарахованого грошового зобов’язання у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Якщо сума податкового боргу збільшується внаслідок його адміністративного оскарження, раніше надіслана податкова вимога не відкликається. На суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Тема 3. Податкова застава як захід примусового стягнення податкового боргу План лекції

1. Зміст податкової застави;

2. Виникнення права податкової застави;

3. Основні функції та повноваження податкового керуючого щодо податкової застави;

4. Узгодження операцій із заставленим майном;

5. Умови та підстави для звільнення активів з-під податкової застави;

6. Податкова порука

1. Зміст податкової застави

Внаслідок податкової застави орган стягнення має першочергове право у разі невико­нання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами.

Рішення про податкову заставу майна свідчить про наміри податкових органів застосувати примусове стягнення податків. Це примусить платників прискорити сплату недоїмки.

У зв'язку з тим, що податкова застава - це самостійний інститут, специфічний вид по­даткових правовідносин, яким широко користуються в країнах з високорозвиненою економікою, виникає вона не внаслідок договору, як звичайна застава, а внаслідок боргу перед бюджетами всіх рівнів та державними цільовими фондами. Право податкової не потребує письмового оформлення.

У разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.

2. Виникнення права податкової застави

Право податкової застави виникає у разі:

• несплати у строки, встановлені ПКУ, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації,  з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

• несплати у строки, встановлені ПКУ, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної контролюючим органом,  з дня виникнення податкового боргу.

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 ПКУ, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов’язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов’язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій. Право податкової застави не поширюється на авансові платежі, не внесені своєчасно.

Право податкової застави визначається на підставі даних карток особових рахунків платників податків, що ведуться контролюючими органами відповідно до чинного за­конодавства.

Відповідно до пп. 124.1. ПКУ відчуження платником податків майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби тягне за собою накладення штрафу в розмірі вартості відчуженого майна.

Предметами податкової застави не можуть бути:

• національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені до Державного реєстру національного культурного надбання; вимоги, що мають осо­бистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом; об'єкти державної власності, приватизацію яких заборонено законодавчими актами, а також майно, що включає­ться до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають прива­тизації, у тому числі казенних підприємств (ст.4 Закону України «Про заставу»);

• майно та кошти благодійних організацій (ст.19 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації»);

• приватизаційні папери (ст.5 Закону України «Про приватизаційні папери»);

• майно громадян, на яке не може бути звернене стягнення за виконавчими документами, перелік якого встановлено додатком до Закону України «Про виконавче провадження».