2. Основні повноваження органів в частині стягнення податкового боргу;

Відповідно до пп. 41.5 ст. 41 ПКУ органами стягнення податкового боргу є виключно органи ДПС, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

У разі виникнення податкового боргу з податків, зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів, державних цільових фондів, внесків до Пенсійного фонду та Фондів соціального страхування застосування заходів щодо його повного погашення є одним з головних завдань діяльності органів ДПС.

Відповідно до ст. 20 ПКУ органи державної податкової служби в частині стягнення податкового боргу наділені такими правами:

• звертатися до суду, у разі якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених ст. 91 ПКУ, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов’язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого;

• звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу;

• звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини;

• звертатися до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на органи державної податкової служби, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків;

• застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов’язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених ПКУ;

• надавати відстрочення та розстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу, а також приймати рішення про списання безнадійного боргу в порядку, передбаченому законом;

• за несвоєчасне виконання установами банків та іншими фінансово-кредитними установами рішень суду та доручень платників податків про сплату податків та зборів стягувати з установ банків та інших фінансово-кредитних установ пеню за кожний день прострочення (включаючи день сплати) у порядку та розмірах, встановлених законами України щодо таких видів платежів.

2. Організація роботи підрозділів зі стягнення податкового боргу

Функція стягнення податкового боргу зосереджена тільки у підрозділах стягнення податко­вої заборгованості.

Департамент погашення прострочених податкових зобов’язань Державної податкової адмініс­трації України розробляє стратегію, процедури стягнення, єдину інформаційну систему, скла­дає плани, розподіляє ресурси, контролює та оцінює роботу своїх регіональних підрозділів.

Основними принципами, закладеними в організацію роботи підрозділів стягнення по­даткової заборгованості районного рівня, є:

• розподіл обов’язків між працівниками підрозділу;

• персональна відповідальність працівника підрозділу, який є податковим керу­ючим, за погашення податкового боргу закріплених за ним боржників;

• знання кожним працівником усього процесу стягнення податкового боргу;

• використання у роботі підсистеми «Картка боржника».

Обсяги роботи працівників підрозділів стягнення податкового боргу вимірюються закріплення за ними випадків податкового боргу. Випадком податкового боргу вважається наявність податкового боргу у одного плат­ника за одним видом платежу.

Випадки податкового боргу поділено на категорію І та категорію II.

У випадку категорії І сума податкового боргу становить до 25 тис. гривень включно. Має незначний ризик втрати надходжень.

У випадку категорії II сума податкового боргу становить понад 25 тис. гривень. Має високий ризик втрати надходжень.

У свою чергу боржників також розподіляємо на дві категорії: категорія 1 - боржники, у яких усі випадки податкового боргу належать до категорії І; категорія 2 - боржники, у яких хоча б один випадок податкового боргу належить до категорії II.

Керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби. Податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених ПКУ, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов’язковою згідно з вимогами ПКУ) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.