2. Порядок прийняття рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу

Розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) можуть надавати в межах повноважень за кожним окремим випадком:

• центральний орган державної податкової служби – без обмежень суми;

• органи державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі – на суму не більше 3 млн гривень;

• органи державної податкової служби в містах з районним поділом (крім міст Києва і Севастополя), в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об’єднаних органах державної податкової служби – на суму не більше 300 тис. гривень.

Рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) у межах одного бюджетного року приймається у такому порядку:

• щодо загальнодержавних податків та зборів – керівником органу державної податкової служби (його заступником);

• щодо місцевих податків і зборів – керівником органу державної податкової служби (його заступником) та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.

Рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керівником (заступником керівника) центрального органу державної податкової служби за узгодженням з Міністерством фінансів України.

Для розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платник податків звертається до підрозділу погашення податкового боргу органу державної податкової служби за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов’язання (податкового боргу) з письмовою заявою за встановленою формою, в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо вказуються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув.

До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з:

• переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин;

• аналізу фінансового стану;

• графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум;

• розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.

За результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дати подання заяви:

• приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу державної податкової служби за встановленою формою;

• відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) в письмовій формі за відсутності належних підстав.

Рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу державної податкової служби. Якщо рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) приймається органом державної податкової служби вищого рівня, рішення складається в трьох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу державної податкової служби за місцем обліку такого платника податків (за місцем обліку такого грошового зобов’язання (податкового боргу)), третій – для органу державної податкової служби, який приймає рішення.

Рішення про розстрочення (відстрочення) приймається на суму, визначену у гривнях з двома десятковими знаками.

Розстрочення (відстрочення) надається окремо за кожним податком, збором, штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом), пенею.

Наявність рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу) та договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу) не обмежує права платника на отримання наступного розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу) як з цього податку, збору, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, так і з інших.

Не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття або отримання рішення орган державної податкової служби за місцем обліку платника податків (або за місцем обліку його грошового зобов’язання (податкового боргу)) укладає з цим платником договір про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) за встановленою формою. Строк дії договору починається з дати його підписання.

У день укладання договору про розстрочення (відстрочення) підрозділ погашення податкового боргу вносить до журналу встановленої форми відомості про укладений договір, які переносяться до АІС органів державної податкової служби.

Не пізніше дня, наступного за днем внесення до журналу відомостей про укладений договір, копія такого договору передається підрозділу обліку і звітності для проведення звірки повноти та правильності відображення розстрочених (відстрочених) сум в АІС органів державної податкової служби.

Якщо договір про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу) укладається пізніше дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу), то таке рішення є підставою для ненарахування:

• пені, нарахованої за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов’язання, сума якого підлягає розстроченню (відстроченню), за період з початку дії розстрочення (відстрочення) до дати підписання договору;

• штрафу, нарахованого за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов’язання, самостійно визначеного платником податків, за період з початку дії розстрочення (відстрочення) до дати підписання договору.

На розстрочені (відстрочені) грошові зобов’язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу).