2. Продовження та припинення адміністративного арешту майна

Строк застосування адміністративного арешту майна не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, передбачених ПКУ.

Припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з:

• відсутністю протягом 96 годин рішення суду про визнання арешту обґрунтованим;

• погашенням податкового боргу платника податків;

• усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту;

• ліквідацією платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства;

• наданням відповідному органу державної податкової служби третьою особою належних доказів про належність арештованого майна до об'єктів права власності цієї третьої особи;

• скасуванням судом або органом державної податкової служби рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) про арешт;

• прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту;

• пред'явленням платником податків свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання, дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, торгових патентів, сертифікатів відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

• фактичним проведенням платником податків інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

2. Порядок прийняття рішень про звільнення з-під арешту майна

У випадках, визначених у пп. 7 даної лекції рішення щодо звільнення з-під арешту майна приймається органом державної податкової служби.

У разі якщо рішення про звільнення майна з-під арешту прийнято щодо арешту, який було визнано судом обґрунтованим, орган державної податкової служби повідомляє про своє рішення відповідний суд не пізніше наступного робочого дня.

У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється.

Тема 5. Процедура розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків План лекції

1. Сутність розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків;

2. Порядок прийняття рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу;

3. Порядок сплати розстрочених (відстрочених) сум та нарахованих процентів;

4. Порядок обчислення процентів за відстрочення (розстрочення) сум податкового боргу.

1. Сутність розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків

Процедура надання розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового) боргу регламентується Порядком розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків від 24.12.20101р. №1036.

Розстроченням, відстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 ПКУ.

Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу державної податкової служби та укладено договір про розстрочення (відстрочення).

Період при сплаті розстрочених (відстрочених) грошових зобов’язань (податкового боргу) дорівнює календарному місяцю або іншому строку за згодою сторін, який зафіксовано у договорі про розстрочення (відстрочення).

На суму розстроченого (відстроченого) грошового зобов’язання (податкового боргу) нараховуються проценти за кожний календарний день користування платником розстроченням (відстроченням) грошових зобов’язань (податкового боргу).

Сума нарахованих процентів, не сплачена платником податків у строки, визначені договором про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу), визнається сумою податкового боргу платника податків.

Подача заяви про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) не припиняє сплату платником податку грошового зобов’язання (податкового боргу) до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення).

Строк дії розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання починається з дати, визначеної законом для сплати податку, збору, які передбачено розстрочити (відстрочити), та закінчується датою, зазначеною у договорі, за винятком випадків дострокового погашення такого грошового зобов’язання.

Строк дії розстрочення (відстрочення) податкового боргу починається з дати прийняття органом державної податкової служби рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу) та закінчується датою, зазначеною у договорі про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу), за винятком випадків дострокового погашення такого податкового боргу.