Розділ V бойове застосування частин брав

5.1. Бойові можливості брав

5.1.1. Просторові можливості

Об'єктивний облік бойових можливостей БРАВ у конкретних умовах обстановки є основою для прийняття рішення на бойове застосування формувань БРАВ. Під бойовими можливостями варто розуміти сукупність кількісних і якісних показників, що характеризують спроможність БРАВ виконувати визначені бойові завдання за встановлений час у конкретних умовах обстановки.

Різні показники, що визначають бойові можливості БРАВ, не є постійними величинами і можуть змінювати свої значення в залежності від умов обстановки.

Основними чинниками, що роблять вплив на бойові можливості підрозділів, частин і з'єднань БРАВ, є:

- тип і кількість берегових ракетних і артилерійських комплексів, що знаходяться на озброєнні формувань, і їхній технічний стан;

- кількість, тип і потужність ракет і боєприпасів артилерії, що виділяються для рішення поставлених бойових завдань;

- характер, місце розташування і бойова стійкості (ступінь захищеності) об'єктів, призначених для ураження, а також точність визначення їхніх координат і параметрів руху;

- необхідна ступінь ураження надводних і наземних об'єктів, обумовлена вогневими завданнями;

- обрані способи виконання завдань, види вогню, якість і ефективність усебічного забезпечення ракетних і артилерійських ударів;

- фізико-географічні умови району бойових дій;

- стан особового складу, рівень його вченості, ступінь укомплектованості формувань, а також ряд інших чинників.

Всю сукупність бойових можливостей можна розділити на:

- можливості по розвідці і досяжності (просторові);

- вогневі можливості;

- маневрені можливості;

Під можливостями по розвідці і досяжності варто розуміти спроможність формувань БРАВ одержувати інформацію про противника, що дозволяє здійснювати спостереження за призначеними до ураження об'єктами з метою застосування вогневих засобів у найкоротший термін, а також уражати різні об'єкти на визначеній акваторії (місцевості).

Можливості по розвідці і досяжності залежать від типу, кількості і тактико-технічної характеристики застосовуваних засобів розвідки і вогневих засобів, радіолокаційного спостереження в районі бойових дій, інтенсивності радіозавад, місця розташування позицій засобів розвідки і вогневих засобів.

Показниками, що характеризують можливості по розвідці і досяжності є:

- реалізована дальність цілевказівки;

- максимальна дальність стрільби берегових ракетних і артилерійських комплексів;

- ширина приведеної смуги обстрілу вогневої одиниці;

- ширина смуги ракетного або артилерійського вогню декількох вогневих одиниць;

- простори, що не обстріляні, і мертві простори;

- мінімальний розмір ширини протоки (затоки), що забезпечує застосування ракетної зброї.

Реалізована дальність ЦУ залежить від того, якими засобами воно забезпечується, а також від умов застосування використовуваних засобів. При забезпеченні ЦУ штатними засобами розвідки максимальна дальність виявлення цілі визначається

де: Н_а – висота антени РЛС над рівнем моря, м;

Н_ц – висота цілі, м;

К_с – коефіцієнт радіолокаційного спостереження.

Якщо в якості засобів ЦУ використовується РЛВ ракет, то максимальна дальність виявлення цілі визначається з вираження

Д_в = Д_max + Д_рлв,

де: Д_max – максимальна дальність польоту ракети, км;

Д_рлв – дальність дії РЛВ, км.

Максимальна дальність стрільби визначається для конкретних умов обстановки відповідно до рекомендацій ПРС і ПАС.

З обліком максимальної дальності стрільби видалення рубежу ЦУ визначається по формулі:

Д_цу = Д_стр + V_пр (t_цу + t₁ + t_пол) (км),

де: Д_стр – найбільша дальність стрільби або планована дальність нанесення удару, км;

V_пр – передбачувана швидкість об'єкта удару, км/год.;

t_цу – час здійснення ЦУ, год.;

t₁ – нормативний час підготовки першого залпу, год.;

t_пол – час польоту ракети, год.

Ш ирина приведеної смуги обстрілу – лінійний розмір, що характеризує спроможність вогневої одиниці уражати надводні об'єкти противника на ділянці акваторії, протяжність котрої щодо берега залежить від максимальної дальності стрільби і видалення рубежу виконання завдання, що визначається в залежності від характеру дій противника (рис. 25).

Рис. 25. Ширина приведеної смуги обстрілу.

Вона визначається по формулі:

де: В₁ – приведена ширина смуги обстрілу, км;

Д_стр – максимальна дальність стрільби вогневої одиниці, км;

Д_р – видалення від берега рубежу виконання завдання.

Ш ирина смуги ракетного (артилерійського) вогню характеризує спроможність угруповання БРАВ у складі декількох вогневих одиниць створити суцільну зону ракетного (артилерійського) вогню визначеної протяжності щодо берега, що представляє собою сукупність приведених смуг обстрілу окремих вогневих одиниць (рис. 26).

а)

в )

Рис. 26. Ширина смуги ракетного (артилерійського) вогню.

Розмір ширини смуги ракетного (артилерійського) вогню визначається розмірами приведених смуг обстрілу вогневих одиниць її утворюючих, а також взаємним розташуванням їх щодо один одного.

Смуга вогню може бути одношаровою або багатошаровою. Ширина смуги одношарового вогню, утвореного неоднорідними вогневими одиницями, розраховується як сума їхніх приведених смуг обстрілу:

Смуга вогню, утворена однорідними вогневими одиницями, визначається як

Максимальна протяжність смуги багатошарового вогню визначається зі співвідношення

де: N_s – кількість вогневих одиниць, що залучаються до створення смуги багатошарового вогню;

S – необхідна шаровость вогню;

В₁ – ширина смуги обстрілу однієї вогневої одиниці, км.

У випадку, якщо умова N_s кратне S не виконується, те для розрахунків вибирається найбільша кількість вогневих одиниць, що відповідає даній умові, а інші не враховуються.

При необхідності визначити кількість вогневих одиниць, необхідних для створення ділянки багатошарового вогню заданої протяжності і шаровості, використовують вираження:

де: L_i – задана протяжність ділянки багатошарового вогню, км;

K_s – коефіцієнт шаровості. Для двошарового вогню K_s=0,5, для трьох шарового K_s=0,25.

При побудові бойового порядку групи вогневих одиниць, що створюють ділянку багатошарового вогню заданої протяжності, необхідно знати максимально припустиму відстань по фронті, на якому можуть бути розташовані вогневі одиниці даної групи:

при NsS і Ns кратне S

Ширина смуги вогню угруповання БРАВ, що містить ділянки багатошарового вогню, визначається з наступних виражень:

де: m – кількість ділянок багатошарового вогню;

L_j – протяжність j-ї ділянки багатошарового вогню, км;

S_j – шаровість j-ї ділянки багатошарового вогню;

Smax – необхідна максимальна шаровість вогню.

Наявність показників, що характеризують можливість застосування комплексів у заливних (острівних) районах, а також по цілям, що знаходяться поблизу свого або протилежного берега, визначається конструктивними особливостями ракетного комплексу і технічними можливостями бортової апаратури ракет. Основними показниками є (рис. 27):

- глибина мертвих просторів поблизу берега, із якого робиться стрільба, і протилежного берега (b₁ і b₂);

- мінімально припустима ширина проток (заток).

На значення цих показників безпосередній вплив роблять наступні чинники:

Рис. 27. Показники, що характеризують можливості застосування комплексів у заливних зонах.

- висота розташування стартових позицій над рівнем моря Н_сп;

- висота перепон, розташованих по пеленгу стрільби;

- кут між пеленгом стрільби і берегової риси ;

- швидкість вітру W₁ м/сек;

- спосіб застосування зброї й ін.

Конкретні значення показників розраховуються відповідно до рекомендацій ПРС для кожного типу ракетного комплексу. При цьому мінімально можлива ширина проток для застосування РК "Рубіж" визначається вираженням:

bmin=b₁+b₂,

для РК "Утес":

а) при стрільбі в напрямку протилежного берега (a=90°)

bmin=b₁+b₂

б) при стрільбі уздовж протоки або затоки (a°=0) не менше

bmin=2(bрлв+b₂),

де b_рлв - напівширина смуги огляду РЛВ ракети.