2.2. Перевезення частин і підрозділів

2.2.1. Цілі і завдання перевезення залізничним транспортом

Планування перевезення залізничним транспортом здійснюється в межах військового округу – начальником військових сполучень округу, а в межах двох і більш округів – Центральним Управлінням військових сполучень Міністерства Оборони. Безпосередню організацію перевезень і контроль за їхнім виконанням здійснюють лінійні органи військових сполучень.

Перевезення берегової ракетної частини залізничним транспортом здійснюється військовим ешелоном. Військовим ешелоном називається організована для перевезення в однім потягу військова частина або її підрозділи, а також команди і окремі партії бойової техніки. Кожному військовому ешелону привласнюється номер, що не змінюється від місця формування до місця вивантаження. Кожний військовий ешелон може перевозиться тільки одним потягом, однак в однім потягу може перевозитися і декілька ешелонів.

Потяг з військовим ешелоном формуються таким чином, щоб криті вагони з людьми і діючими кухнями знаходилися в середній частині потягу, а платформи і піввагони з бойовою технікою – у головній і хвостовій частинах.

При плануванні перевезень середня швидкість пересування ешелонів вважається 500 км у добу. Для навантаження берегової ракетної частини призначається, як правило, одна станція.

Перед навантаженням частини на видаленні не менше 10-15 км від станції навантаження призначається вихідний район. У тому випадку, коли райони розташування частини (підрозділи) знаходяться в безпосередній близькості (20-30 км) від району навантаження, вихідні райони можуть не призначатися.

Підрозділи у вихідному районі розташовуються з обліком розподілу їх по ешелонах і черговості висування до місця навантаження. Безпосередньо перед навантаженням підрозділі виходять у райони зосередження (чекання), а після вивантаження – у райони збору, що призначаються в 3-5 км від місць вивантаження.

2.2.2. Організація перевезення

Організація перевезення включає: розрахунки на перевезення, підготовку до перевезення підрозділів, проведення рекогносцировки району навантаження і маршруту переходу в нього, узгодження перевезення з органами військових сполучень, ухвалення рішення на перевезення і постановку завдань підрозділам.

Для скорочення часу на організацію перевезення командир дивізіону повинен завжди мати готові варіанти розрахунків щодо перевезення дивізіону різними видами транспорту.

Розрахунок щодо перевезення складається з урахуванням зберігання організаційної цілісності підрозділів і забезпечення їх готовності до ведення бою після вивантаження (висаджування). Розрахунок полягає у визначенні необхідної кількості залізничного рухливого складу і у розподілі по ним підрозділів, а також у визначенні матеріалів і пристосувань для кріплення військової техніки і майна. Вихідними даними для розрахунку щодо перевезення є: кількісний склад підрозділів що перевозяться; маса техніки і вантажів; норми розміщення людей, техніки, озброєння і вантажів на рухомому ешелоні; допустима довжина і маса потягу з військовим ешелоном.

Довжина потягу, як правило, обчислюється в умовних вагонах. За умовний вагон береться піввагон чотиривісній критий довжиною 14 м. Довжина інших вагонів (платформ) відносно умовного вагона визначається відношенням їх довжини до умовного вагона (табл. 9)

Таблиця 9

Рід вагонів	Облікова група	Розрахункова маса, т	Умовна довжина, м
Вагони вантажного парку
Платформа чотиривісна	пл	21	1,05
Крити чотиривісний	кр	23	1,05
Крити чотиривісний з гальмовим майданчиком	кр	24	1,10
Піввагон чотиривісний	пв	22	1,00
Піввагон шестивісний	пв	31	1,18
Піввагон восьмивісний	пв	46	1,45
Цистерна чотиривісна	цс	24	0,86
Цистерна восьмивісна	цс	50	1,52
Вагон ізотермічні	ледн	46	1,58
Вагони пасажирські
Вагони чотиривісний, суцільнометалевий, поштові, багажні, службові, і ін.	пас	По масі, вказаної на вагоні	1,75

Щоб визначити довжину поїзда в умовних вагонах необхідно кількість вагонів і платформ помножити на відповідні коефіцієнти і одержані результати в умовних вагонах підсумовувати. Наприклад: 10х1,18=11,8. 10х1,1=11, 11,8+11=22,8 і буде складати довжину в умовних вагонах.

При визначенні потрібної кількості рухомого ешелону і складу військового поїзда визначається і його маса.

Маса потяга складається із суми мас особового складу, озброєння і військової техніки і маси тари вагонів. Підрахована маса техніки і майна, які перевозяться, вказується у перевізних документах. Для критих вагонів, зайнятих під перевезення людей, польових кухонь нетто приймається 23 т, для пасажирських м’яких – 58 т, жорстких купейних – 52 т, жорстких не купейних з спальними місцями – 50 т. Маса і довжина військового поїзда не може перевищувати встановлених нормативів.

Бойові частини і стартові агрегати (двигуни) перевозяться в окремих чотиривісних піввагонах або критих вагонах по чотири у кожному в штатній закупорці на ложементах. Комплектуючі елементи перевозяться в однім вагоні з ними в тієї ж закупорці. Між піввагонами (вагонами) з бойовими частинами ставиться вагон (платформа) прикриття. Від локомотива і вагонів з особовим складам вагони з бойовими частинами і стартовими агрегатами повинні мати прикриття не менше чотирьох вагонів.

Сержанти і матроси перевозяться в обладнаних вагонах: у чотиривісному критому по 64 чоловік, у жорсткому не купейному і купейному вагонах відповідно 87 і 56 чоловік при тривалості перевезення до трьох доби, а при тривалості понад трьох добу відповідно 56,77 і 45 чоловік. Офіцери і прапорщики розміщаються в не купейних і купейних пасажирських вагонах по кількості спальних місць. Розрахунок потрібної кількості залізничних платформ і вагонів робиться виходячи з норм, зазначених у довідниках і наставляннях.

З одержанням бойового наказу або розпорядження на перевезення командир частини через свій штаб установлює зв'язок із військовим комендантом залізничної ділянки (станції) і направляє йому уточнений розрахунок на ешелони. У розрахунку вказуються: номера і кількість ешелонів, найменування підрозділів, що входять до складу кожного з них, чисельність особового складу, кількість бойової техніки, найменування і вага вантажів, потреба у вагонах для кожного ешелону і частини в цілому.

Військовий комендант ділянки (станції) разом з представником частини перевіряє розрахунок на ешелон, вносить у нього необхідні зміни, погоджує терміни початку і закінчення навантаження кожного ешелону, уточнює основні дані про станції навантаження і навантажувальних місцях, а також про шляхи підходу до них.

Після узгодження з військовим комендантом при підготовці до перевезення командир частини спільно зі штабом, начальниками служб і командирами підрозділів проводить рекогносцировку з метою вивчення районів навантаження і умов навантаження, уточнення вихідного району і районів чекання, шляхів підходу до них і місцям навантаження, а також руху через залізничні переїзди, організації протиповітряної оборони, захисту частини від зброї масового ураження, маскування, інженерного устаткування місць навантаження і підготовки шляхів висування, хімічного забезпечення, комендантської служби, визначення порядку управління підрозділами і підтримку зв'язку з ними під час навантаження.

Рекогносцировка районів вивантаження, збору і зосередження після вивантаження робиться офіцерами штабу частини.

Оцінивши обстановку і уточнивши необхідні дані з лінійними органами військових повідомлень і в ході рекогносцировки, командир частини приймає рішення на перевезення, у якому передбачає:

- черговість і терміни навантаження і відправлення підрозділів; розподіл (при необхідності) станцій навантаження між підрозділами;

- райони чекання, маршрути виходу до них і необхідні заходи щодо інженерної підготовки;

- заходи щодо забезпечення підрозділів при навантаженні і у шляху проходження;

- з яким ешелоном слідує командир і порядок перевезення частини (підрозділи)

На основі рішення командира розробляється план навантаження частини і бойовий наказ на перевезення.

План навантаження розробляється, як правило, у виді таблиці. У ньому звичайно вказуються: номера військових ешелонів; найменування підрозділів (частин), що входять до складу ешелонів; кількість вагонів в ешелоні; станції навантаження; час початку і закінчення навантаження; райони чекання, маршрути висування ешелонів у райони чекання і до місць навантаження; заходи щодо всебічного забезпечення частин при навантаженні. План навантаження підписується начальником штабу і затверджується командиром.

Одночасно з розробкою плану навантаження штабом частини розробляється бойовий наказ на перевезення, у якому вказуються:

- відомості про противника;

- завдання частини (підрозділи) – номер (номери) військового ешелону (команди, команд), станцію завантаження, район очікування і маршрути виходу до них; час початку і закінчення завантаження;

- задум на перевезення – розподіл підрозділів, особового складу, озброєння і техніки по військових ешелонах (командах), вагонах, платформах; черговість і порядок завантаження підрозділів; організацію протиповітряної оборони (чергові підрозділі, порядок чергування, спостереження, початок та ведення вогню по повітряних цілях), кількість, склад добового наряду та навантажено-вивантажених команд;

- після слова "Наказую" – завдання підрозділам, кількість і номера військових ешелонів; основні і запасні станції навантаження і вивантаження; вихідний район перед навантаженням, райони чекання і збору, маршрути, порядок і час виходу в ці райони, до місць навантаження і у райони зосередження; терміни навантаження (початок, кінець); заходи для скритності і маскування; зенітним підрозділи, виділеним для прикриття військових ешелонів, крім того, місце у військовому ешелоні і завдання на прикриття частини при навантаженні, у шляху проходження і при вивантаженні; розміри і ешелонування запасів боєприпасів, пального і інших матеріальних засобів; організація управління, місця і порядок перевезення пунктів управління частини і номера ешелонів, у яких вони слідують, а також порядок підтримки зв'язку з військовими ешелонами і підрозділами;

- час готовності частини до перевезення;

- посадових осіб ешелону, місце їх знаходження в ешелоні, в якому вони слідують, сигнали оповіщення і управління;

- заступники, а також на кого покладається відправлення підрозділів після вибуття командного пункту частини.

Командир батареї наказ на перевезення подає у тій самій послідовності як і командир дивізіону, але при цьому у четвертому пункті він, як правила, вказує місце розміщення особового складу, озброєння і техніки батареї на рухомому поїзді, ешелоні; черговість і порядок при висуванні з району очікування до місця завантаження і в район збирання після вивантаження; склад навантажено-вивантажених команд, хто старший, їх завдання, час і порядок виконання ними завдань; від кого і в якому складі призначити добовий наряд і порядок його підготовки; заходи безпеки при завантаженні, на шляху руху та при вивантаженні. Крім того у шостому пункти наказу він замість посадових осіб ешелону вказує старших по вагонах і своє місце у поїзді, в якому він слідує.

У кожному ешелоні наказом командира частини призначаються: начальник військового ешелону; заступник начальника військового ешелону по виховній роботі; помічник начальника військового ешелону по бойовому забезпеченню; помічник начальника військового ешелону по постачанню; начальник зв'язку військового ешелону; лікар (фельдшер) військового ешелону.

При невеликій чисельності особового складу кількість посадових осіб ешелону може бути скорочено.

Для виконування внутрішньої і вартової служб у військовому ешелоні призначаються: черговий по ешелоні і його помічник; чергові по ротах; днювальні по вагонах; варта; черговий підрозділ; черговий сигналіст. Обов'язки посадових осіб і осіб чергової і вартової служб ешелону визначені в загальновійськових статутах і в "Наставлянні по перевезеннях військ".

Командир підрозділу, отримавши завдання на перевезення дивізіону (батареї) залізничним транспортом, ставить завдання особовому складу. При постановці завдання пункт призначення і маршрут проходження особовому складу не повідомляються.

У період підготовки командири одержують і заготовлюють інструмент, кріпильні матеріали і засоби маскування; проводять заняття з особовим складом по організації перевезення і мірам безпеки і інструктаж сержантського складу; призначають вантажно-розвантажувальні команди; готують техніку і озброєння, звертаючи особливу увагу на переклад техніки в похідне положення; перевіряють заправку машин, ємності паливозаправників, мастилозаправників і автоцистерн; доодержують усі запаси, що возяться; організують проведення роботи серед особового складу, спрямованої на підтримку бойової готовності, пильності, зберігання військової таємниці і мір безпеки. Про готовність командир батареї доповідає командиру дивізіону і по його команді робить марш у район чекання або до місця навантаження.

Підрозділи з районів чекання висуваються у встановленій послідовності з таким розрахунком, щоб після прибуття до місця навантаження негайно почати навантаження. До моменту підходу техніки до платформи подаються залізничні платформи (вагони) секціями по 3-4 одиниці. Навантаження на всіх площадках (місцях) робляться одночасно. Загальне керівництво завантаженням озброєння і техніки покладається на заступника командира дивізіону (батареї) з озброєння. За навантаження техніки і озброєння відповідають командири підрозділів. Вони безпосередньо керують заїздом кожної машини на платформи. Подальшим рухом машин по рухливому складі, їхнім розміщенням і кріпленням керують командири бойових постів.

У першу чергу завантажуються озброєння, техніка, запаси ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів. При цьому озброєння і техніка розміщуються з врахуванням черговості їх вивантаження, а зенітні засобі – з врахуванням можливості ведення вогню по повітряних цілях. Запаси ракет, боєприпасів і пального, як правило, завантажуються у різні вагони.

Відразу ж після навантаження і постановки техніки на свої місця починається попереднє кріплення подклинюванням, машини ставляться на гальма, вода із систем охолодження зимою зливається. По закінченні попереднього кріплення вагони (платформи) виводяться на під'їзні шляхи для остаточного кріплення. Для кріплення бойової техніки і майна використовується сталевий дріт діаметром 3-8 мм, дерев'яні бруски зі здорового дерева хвойних і листяних порід за винятком вільхи, осики і липи. Для кріплення техніки можуть використовуватися штатні кріпильні пристосування, що використовуються багаторазово.

При навантаженні необхідно, щоб габаритні розміри, що допускають вихід вантажу за буферні бруси, були не більш 400 мм із кожної сторони, а маса вантажу була не більш трафаретної, записаної на борту, з обліком припустимих перевантажень: для чотиривісних платформ не більш 1 т, двохосьових не більш 0,5 т. Над зчепленням платформ дозволяється встановлювати автомашину вагою не більш 9 т. Пускові установки, артилерійські гармати, РЛС, машини зі складним і тендітним устаткуванням (КІПС,ЦП і т.д.) установлюються тільки на платформах.

Мінімальні зазори між пусковими установками, гарматами і колісними машинами повинні бути 50 мм; між гусеничними машинами 100 мм; між колісними машинами, установленими над зчіпкою платформ, з боку не закріплених коліс (звичайно передніх) 220 мм, з боку закріплених 50 мм.

Після навантаження техніки і зведення каркасів робляться контрольні виміри габаритних розмірів. Перевірку повної готовності до відправлення, кріплення техніки і контрольний огляд завантажених платформ і вагонів роблять представники залізниці разом із представниками військової частини. Посадка особового складу у вагони робиться після закінчення навантаження в мінімальні терміни і повинна бути закінчена не пізніше чим за 10 хвилин до відправлення ешелону. Відповідальність за завантаження, розміщення і закріплення озброєння і техніки, а також за посадку особового складу покладається на начальника військового ешелону.

Підготовка до вивантаження починається на одній із найближчих зупинок перед станцією вивантаження. Начальник ешелону віддає розпорядження про підготовку до вивантаження. Водії роблять заливання води в систему охолодження, спробують двигуни, а в зимовий час роблять їх підігрів. Після прибуття на станцію призначення начальник ешелону одержує від військового коменданта вказівки про порядок вивантаження, після чого по команді особовий склад висаджується з вагонів і розводиться по місцях вивантаження озброєння, бойової техніки і майна. В міру вивантаження бойова техніка направляється в район збору, де підрозділу готуються до маршу в призначений район.