2.1.5. Здійснення маршу

Похідна колона починає рух по команді (сигналу) командира "Марш". Марш починається з моменту проходження головою колони вихідного рубежу (пункту). Формування колон робиться в районах розташування дивізіонів (батарей). Їхнє витягування здійснюється з таким розрахунком, щоб до вихідного пункту голова колони кожного дивізіону (батареї) підходила в той момент, коли перша колона пройшла його і вийшла на встановлену дистанцію.

Проведені навчання показали, що на вихід із району розташування і витягування в похідну колону в середньому потрібно: для батареї – 10 хв., для дивізіону – 15-20 хв., для полку – 40-50 хв.

Для управління зоровими сигнальними засобами використовуються сигнали, передбачені Стройовим статутом ЗС. Водії зобов'язані уважно спостерігати за сигналами машини, що йде перед, виконувати усі вказівки старшого машини і регулювальників. При змушеному припиненні машина з'їжджає з дороги і зупиняється на правому узбіччі. Інші машини продовжують рух, обходячи відсталу машину. Старший машини вживає заході до усунення несправності. Після усунення несправності машина іде в колоні замикання до чергового привалу. На привалі вона займає місце в колоні свого підрозділу.

Великі населені пункти варто обходити. При відсутності обхідних доріг необхідно прокладати маршрути по прямолінійних вулицях і не допускати скупчення підрозділів і техніки в межах міста. Рух через населені пункти і вузькі місця, при підході до переправ і на переправах робиться в порядку, установленому командиром частини, без припинень, на збільшених дистанціях і з можливо більшою швидкістю.

При русі по мостах командири підрозділів повинні вживати заході по забезпеченню безпеки руху. Якщо відбулася затримка частини у вузькому місці або на переправі, чергові колони варто зупиняти в укритому районі, а при можливості направляти їх на обхідні шляхи. Зруйновані ділянки маршрутів або райони пожеж і різного роду завали обходяться.

Нічний марш робиться з таким розрахунком, щоб до світанку закінчити повне зосередження підрозділів у призначеному районі або вийти на зазначений рубіж.

В умовах впливу авіації противника збільшуються дистанції між машинами і підрозділами і, як правило, продовжується рух. У відбитку атак літаків беруть участь усі зенітні засоби частини, здатні вести вогонь на ходу або з коротких припинень. По цілях, що низько летять, ведуть вогонь і підрозділи зі стрілецької зброї.

По сигналу оповіщення про радіоактивне, хімічне і бактеріологічне зараження підрозділи вживають заході захисту і продовжують рух. При нанесенні ядерних ударів і при виявленні зараження місцевості в ході маршу особовий склад негайно надіває засоби захисту, колони збільшують швидкість руху, для того, щоб швидше вийти з зараженого району. При необхідності організується ліквідація наслідків цих нападів. Зони зараження на маршрутах рухи звичайно обходять, а при неможливості обходу подолають. Подолання ділянок (зон) зараження здійснюється: з ходу, на максимально припустимих швидкостях і збільшених дистанціях між машинами по напрямку, що забезпечує найменший ступінь опромінення (зараження); шляхом обходу ділянок з високими рівнями радіації по маршрутах з найменшими рівнями радіації; подоланням ділянки після спаду рівнів радіації. Часткове спеціальне опрацювання робиться після виходу з зараженого району або на привалах, повна – у місцях денного (нічного) відпочинку або в спеціально відведеному районі після виходу з зараженої ділянки.

При застосуванні противником запальної зброї колони швидко виводяться з районів пожеж вперед або в навітряну сторону, зупиняються, робиться гасіння вогню на озброєнні і техніці, порятунок особового складу і надання йому першої необхідної медичної допомоги, після чого рух продовжується.

Диверсійно-розвідувальні групи і повітряний десант, що з'явилися на маршрутах рухи, знищуються підрозділами розвідки, похідної охорони, комендантською службою і спеціально виділеними підрозділами (групою).

З виходом частини в зазначений позиційний район (на рубіж) або з початком розгортання марш закінчується