1.6. Організація управління вмс україни

1.6.1. Основи організації управління

В сучасних умовах визначальне значення в ефективному використанні бойових можливостей підрозділів при виконанні ними бойових завдань має управління. Маршал Радянського Союзу Г. К. Жуков в творі “Спомини та роздуми” пише, що, в сучасних умовах велике значення має чітке управління у всіх ланках. Воно осягає досить широке коло військово-політичних, моральних, матеріальних та психологічних факторів і складає важливішу частину військової науки та військового мистецтва. Всім нам траплялося вже в часи війни освоювати науку та практичні дії по управлінню військами”.

Управління підрозділом (частиною) – це цілеспрямована діяльність командира, штабу, служб і інших органів управління по підтримці постійної бойової готовності, підготуванню до бойових дій і управління підрозділом (частиною) при виконанні бойових завдань.

Управління включає:

- організацію та здійснення проведення заходів щодо підвищення (піддержання) бойової готовності сил і засобів,

- безперервне здобування, збирання, вивчення, відображення і аналіз даних обстановки, правильне її розуміння і передбачення її зміни,

- своєчасне прийняття рішення і постановку завдань підлеглим,

- планування бойових дій,

- організацію і підтримку безупинної взаємодії,

- організацію та виконання заходів для всебічного забезпечення боєздатності підрозділу (частини), бойовому, технічному і тиловому забезпеченню,

- організацію і комплексне використання всіх елементів і засобів управління, у тому числі освітлення обстановки, зв'язку і автоматизованих систем управління,

- безпосереднє управління підготовкою до бойових дій,

- доповідь начальнику про виконання бойового завдання, змінах в обстановці, оповіщення про ці зміни підпорядкованих і взаємодіючих сил,

- постійний контроль за виконанням поставлених завдань і надання необхідної допомоги підлеглим, а також проведення інших заходів, потреба в який може виникнути в конкретно сформованій обстановці.

Управління охоплює практично всю діяльність командирів по управлінню підлеглими при підготовці до бойових дій і в ході виконання поставлених бойових завдань.

У першу чергу управління повинно бути спрямоване на підтримку високої постійної бойової готовності підрозділів і частин. Підтримка високої постійної бойової готовності забезпечується:

- укомплектованістю технікою і особовим складом, його виучкою,

- оснащенням ракетами, боєприпасами і матеріальними засобами, необхідними для ведення бойових дій,

- утриманням озброєння, бойових і технічних засобів у справному стані, бойовою злагодженістю підрозділів,

- високими організаторськими спроможностями і практичними навичками командирів по управлінню підлеглими.

1.6.2. ВИМОГИ, ЩО ПРЕД'ЯВЛЯЮТЬСЯ ДО УПРАВЛІННЯ

Основними принципами управління є: єдиноначальність, централізація управління з наданням підлеглим ініціативи у виконанні поставлених їм завдань, твердість і наполегливість у проведенні прийнятих рішень і планів у життя, оперативне і гнучке реагування на зміну обстановки, особиста відповідальність командирів і начальників за прийняті рішення, застосування підпорядкованих сил і результати виконання поставлених їм завдань.

Управління повинно бути стійким, безперервним, оперативним і потайним.

Стійкість і безперервність управління – дві невіддільні вимоги і вони повинно розглядатися як єдине ціле.

Стійкість – спроможність системи управління функціонувати під впливом різних засобів ураження противника. Стійкість управління досягається: високою бойовою готовністю органів управління до виконання поставлених завдань, створенням і своєчасним розгортанням пунктів управління, систем освітлення обстановки, зв'язку і забезпеченням їхньої роботи.

Безперервність – спроможність системи управління забезпечити постійний вплив командира на хід бойових дій в інтересах успішного виконання поставленого бойового завдання. Безперервність управління досягається: підтримкою надійного зв'язку з підпорядкованими і взаємодіючими силами і старшим начальником, готовністю до швидкої передачі управління з одного пункту управління на іншій і відновленням порушеного управління, проведенням заходів щодо захисту від впливу засобів РЕБ противника, установленням порядку і термінів повідомлень, а також своєчасними доповідями знизу нагору і постійною інформацією підлеглих і сусідів про обстановку.

Оперативність управління – спроможність системи управління реагувати відповідно до змін обстановки, здібність командирів та штабів виконувати покладені на них завдання в обмежені строки. Оперативність управління досягається: своєчасним ухваленням рішення і доведенням до виконавців бойових завдань, завчасною розробкою планів, що визначають порядок дій при виконанні властивих бойових завдань у різних умовах обстановки, чіткою і злагодженою роботою органів управління, швидким реагуванням на зміну обстановки, своєчасним уточненням раніше прийнятих рішень і завдань, спроможністю в найкоротші терміни проводити перенацілювання (переміщення) підрозділів відповідно до отриманих наказів, застосуванням способів управління і засобів зв'язку, що відповідають сформованій обстановці.

Потайливість управління – спроможність системи управління не допустити або утруднити противнику добування зведень, що складають військову таємницю.

Скритність досягається: доцільним вибором видів і засобів зв'язку, неухильним виконанням правил потайливого управління військами, застосуванням апаратури зв'язку, що засекречує, шифруванням і кодуванням відомостей, що підлягають передачі по технічних засобах зв'язку, обмеженням кола осіб, що залучаються до планування й організації бойових дій, проведенням заходів щодо дезінформації і маскування.