
- •Розділ I
- •1.1. Військово-політична обстановка азово-чорноморського регіону.
- •1.2. Військова доктрина україни
- •1.3. Основи організації берегових ракетно-артилерійських військ
- •1.3.1. Призначення і завдання берегових ракетно-артилерійських військ
- •1.3.2. Організація бригад, дивізіонів, батарей
- •1.3.3. Органи управління бригади (дивізіону)
- •1.3.4. Бойові готовності
- •1.3.5. Першочергові дії чергового по дивізіону
- •1.4. Тактична характеристика берегових ракетно-артилерійських частин
- •1.4.1. Класифікація і озброєння берегових ракетних частин
- •1.4.2. Бойові властивості берегових ракетних частин
- •1.4.3. Стартові готовності
- •1.4.4. Класифікація і озброєння берегової артилерії
- •1.4.5. Бойові властивості берегової артилерії
- •1.4.6. Вогневі готовності
- •1.5. Бойові порядки берегових ракетних частин
- •1.5.1. Призначення і вимоги до бойових порядків
- •1.5.2. Елементи бойових порядків
- •1.5.3. Позиційні райони і позиції берегових ракетних частин
- •1.5.4. Тактичні елементи стартової позиції
- •1.5.5. Робота командира підрозділу по побудові бойового порядку
- •Командир стартової батареї
- •1.5.6. Елементи бойового порядку частин берегової артилерії
- •1.5.7. Тактичні елементи вогневої позиції
- •1.5.8. Оцінка живучості бойових порядків
- •1.6. Організація управління вмс україни
- •1.6.1. Основи організації управління
- •1.6.3. Сили і засобі управління
- •1.6.4. Бойові документи в брав
- •1.6.5. Методика прийняття рішення
- •Розділ II. Пересування і бойові завдання
- •21 Пересування підрозділів маршем
- •2.1.1. Завдання і способи пересування
- •2.1.2. Марш і готовності до маршу
- •2.1.3. Планування і організація маршу
- •2.1.4. Організація забезпечення маршу
- •2.1.5. Здійснення маршу
- •2.1.6. Робота командира дивізіону щодо організації маршу
- •2.2. Перевезення частин і підрозділів
- •2.2.1. Цілі і завдання перевезення залізничним транспортом
- •2.2.2. Організація перевезення
- •2.2.3. Управління у військовому ешелоні
- •2.2.4. Особливості перевезення водним транспортом
- •2.3. Розгортання частин і підрозділів у бойові порядки
- •2.3.1. Організація розташування частин на місці
- •2.3.2. Розгортання в бойовий порядок
- •2.4. Бойові і вогневі завдання
- •2.4.1. Способи рішення бойових і вогневих завдань
- •2.4.2. Способи нанесення ударів і ведення вогню
- •2.4.3. Вибір об'єкта удару і цілевказівка
- •Розділ III основи бойового застосування частин
- •3.1. Основи організації взаємодії
- •3.1.1. Основи взаємодії з підрозділами і частинами інших сил флоту
- •3.1.2. Призначення і завдання, що вирішують ракетно-артилерійські кораблі
- •3.1.3. Класифікація надводних кораблів
- •3.1.4. Призначення, завдання і характеристика авіації морської авіаційної групи
- •3.2. Забезпечення бойових дій. Розвідка в берегових ракетно-артилерійських військах
- •3.2.1. Призначення і види забезпечення бойових дій
- •3.2.2. Завдання, види та вимоги до розвідки
- •3.2.3. Засоби розвідки
- •3.2.4. Організація і ведення розвідки
- •3.3. Дії підрозділів в умовах застосування противником зброї масового ураження
- •3.3.1. Завдання, сили і засоби захисту від зму і забезпечення радіаційного, хімічного і біологічного захисту
- •3.3.2. Організація захисту від зму і забезпечення радіаційного, хімічного та біологічного захисту
- •3.3.3. Ведення розвідки і оповіщення про застосування противником зму
- •3.3.4. Ліквідація наслідків застосування противником зму
- •3.4. Радіоелектронна боротьба (реб)
- •3.4.1. Цілі, завдання і складові частки реб
- •3.4.2. Організація реб у частині
- •3.5. Безпосередня охорона і самооборона
- •3.5.1. Цілі, завдання, сили і засоби безпосередньої охорони і самооборони
- •3.5.2. Організація безпосередньої охорони і оборони
- •3.6. Інженерне забезпечення бойових дій
- •3.6.1. Цілі і завдання інженерного забезпечення
- •3.6.2. Засоби і сили інженерного забезпечення
- •3.6.3. Організація інженерного забезпечення
- •3.7. Тактичне маскування бойових порядків
- •3.7.1. Цілі, завдання і вимоги до маскування бойових порядків
- •3.7.2. Способи і організація маскування
- •3.8. Технічне і тилове забезпечення
- •3.8.1. Технічне забезпечення
- •3.8.2. Тилове забезпечення
- •3.8.3. Робота командира по організації забезпечення бойових дій
- •3.9. Бойове чергування частин
- •3.9.1. Цілі і завдання бойового чергування
- •3.9.2. Організація підготовки
- •3.9.3. Дії командира підрозділу при підготовці і виконуванні бойового чергування
- •3.10. Тактична підготовка в частинах брав
- •3.10.1. Зміст і організація бойової підготовки
- •3.10.2. Форми і методи тактичної підготовки
- •3.10.3. Вимоги курсових завдань
- •Розділ IV військово-морські сили іноземних держав
- •4.1. Організація вмс туреччини
- •4.2. Організація вмс Румунії
- •4.3. Організація вмс РосіЇ, ГрузіЇ, БолгаріЇ
- •Розділ V бойове застосування частин брав
- •5.1. Бойові можливості брав
- •5.1.1. Просторові можливості
- •5.1.2. Вогневі можливості брав.
- •5.1.3. Маневрені можливості
- •5.2. Знищення надводних кораблів береговими ракетно-артилерійськими частинами
- •5.2.1. Завдання, що вирішуються надводними кораблями
- •5.2.2. Можливі способи дій надводних кораблів
- •5.2.3. Дії брч при знищенні надводних кораблів
- •5.2.4. Дії брч по комунікаціях противника
- •5.3.1. Поняття про систему базування флоту
- •5.3.2. Основи оборони кораблів у пунктах базування
- •5.3.3. Прикриття розгортання своїх сил і повернення їх у бази
- •5.3.4. Поняття про морські комунікації
- •5.3.5. Дії частин при рішенні завдань прикриття морських комунікацій
- •5.4. Бойове застосування брав при відбитті висадки морських десантів
- •5.4.1. Можливі способи дій десантних сил
- •5.4.2. Організація навантаження і переходу морем
- •5.4.3. Висадка десанту
- •5.4.4. Протидесантна оборона морського узбережжя
- •5.4.5. Дії брч при відбитті висадки морського десанту.
- •5.4.6. Дії брав при сприянні частинам сухопутних військ на приморському напрямку.
Розділ I
БОЙОВА І ПОВСЯКДЕННА ОРГАНІЗАЦІЯ БЕРЕГОВИХ РАКЕТНО-АРТИЛЕРІЙСЬКИХ ВІЙСЬК
1.1. Військово-політична обстановка азово-чорноморського регіону.
З древніх часів українські землі залучали до себе увагу різних народів. Вигідне розташування, родючі землі, багаті ліси і благодатний клімат викликали бажання спершу в окремих племен, а пізніше у цілих держав зробити Україну своєю вотчиною.
Українські землі знаходяться на перехресті основних шляхів між Європою та Азією. Через рівнини та гори України течуть з півночі до Чорного і Азовського морів води могутнього Дніпра, Південного Бугу, Дністра та інших рік. На дійсний момент південна територія – особливий регіон молодої Української держави. Дуже благодатні природні умови, тепле та ласкаве літнє Чорне море, чудовий клімат здобули цій землі славу першокласної реакційної зони.
Морські шліхи в стародавності були добре засвоєними комунікаціями. Для подолання відстаней на морі завжди необхідна була сила і витривалість, знання особливостей плавання і, звичайно, безмежна сміливість. Підставу мореплавства на Української землі заклали древні греки. Вони побудували велику кількість колоній та міст на території сучасної України і створили міцний воєнний і торговий флот. На зміну їм прийшли генуесці, яки достойно підтримали цю традицію. На нашій землі питання створення потужного військового флоту встало з тих пір, як тільки з'являлися перші ознаки державності.
Азово-Чорноморський регіон включає акваторії Чорного й Азовського морів з прилягаючою територією країн цього регіону, відповідним повітряним простором, населенням, покладами корисних копалин, транспортними й енергетичними комунікаціями, промисловістю, військовою інфраструктурою.
До держав, що мають військово-політичну і економічну морську зону, у даному регіоні відносяться Україна, Російська Федерація, Туреччина, Румунія, Болгарія, Грузія.
Протиріччя між військово-політичними і національними інтересами, територіальні претензії – основне джерело виникнення погрози їхнім національним інтересам, у тому числі і військовій погрозі. У Азово-Чорноморському регіоні тісно переплелися інтереси багатьох країн Європи. Дана область є сферою підвищеної уваги з боку США і країн блоку НАТО. Це обумовлено не тільки значимістю даного регіону, але і міжнаціональними, релігійними і військовими конфліктами в Югославії, Грузії, Абхазії, Чечні, потенційно напруженою обстановкою в Криму і Росії.
Необхідно звернути увагу на те, що в ряді держав Азово-Чорноморського басейну існує ряд реакційних політичних партій, які підтримуються визначеними політичними колами, що пред'являють територіальні претензії до України.
У Румунії такі сили висувають претензії на Бессарабію і острів Зміїний у Чорному морі. З огляду на внутрішню нестабільність у сучасної Румунії і наявність кризової ситуації в її економіці, не можна скидати з рахунків можливість приходу до влади таких сил. У цих умовах можливі погіршення політичних відношень між Україною і Румунією, а також появи вимог про перегляд кордонів між цими державами.
Туреччина входить у коло держав, із якими Україна повинна мати відношення пріоритетного характеру. У цілому внутрішньополітична обстановка в Туреччині характеризується стабільністю, хоча економіка країни переживає деякий спад після різкого підйому, зв'язаного з розвалом СРСР.
Дестабілізуючим чинником у відношеннях між Туреччиною і Україною можуть бути питання, зв'язані з Кримом і кримськими татарами. Передача Кримського півострова Україні в 1954 році відразу була замічена Туреччиною, що протягом 15 років збирала необхідні документи і наприкінці 60-х пред'явила їх у міжнародний суд, вимагаючи передачу Криму в її склад. При цьому турецька сторона посилалася на Кучуй-Карманджинський договір 1774 року між Росією і Туреччиною. Міжнародний суд відхилив позов Туреччини на тій підставі, що дана передача території відбувалася в складі однієї держави. Зараз Крим входить до складу незалежної Держави – України. Крім того протиріччя між країнами можуть виникнути на ґрунті посилення впливу України на Балканах .
Найбільше сильною державою в усіх відношеннях є Росія. Незважаючи на підписання Договору про дружбу і співробітництво між Україною і Росією і його ратифікації Державною Думою і Верховною Радою в цій країні є досить впливові сили, що намагаються відвернути народ від внутрішніх проблем територіальними домаганнями до суміжних держав. Це ускладнює і без того не прості відношення між двома країнами.
Стосовно України Болгарія веде дружню політику і прагне розвивати з ній добросусідські, рівноправні відношення. У дійсний момент йде взаємний пошук шляхів по розширенню військово-технічного співробітництва. Багато чого в цьому питанні вже робиться. Однак економічна криза не обминула цю державу. Тому обстановка в країні продовжує залишатися не стабільною.
Грузія зазнає великі трудності економічного характеру. Вони сильно збільшуються політичною нестабільністю, викликаною попередньою збройною боротьбою за владу у середині країни і Абхазького конфлікту, що продовжується. Свої відношення з Україною Грузія будує на добросусідській основі. Зростає її військово-технічне співробітництво з нашою державою.