139

Розділ I

БОЙОВА І ПОВСЯКДЕННА ОРГАНІЗАЦІЯ БЕРЕГОВИХ РАКЕТНО-АРТИЛЕРІЙСЬКИХ ВІЙСЬК

1.1. Військово-політична обстановка азово-чорноморського регіону.

З древніх часів українські землі залучали до себе увагу різних народів. Вигідне розташування, родючі землі, багаті ліси і благодатний клімат викликали бажання спершу в окремих племен, а пізніше у цілих держав зробити Україну своєю вотчиною.

Українські землі знаходяться на перехресті основних шляхів між Європою та Азією. Через рівнини та гори України течуть з півночі до Чорного і Азовського морів води могутнього Дніпра, Південного Бугу, Дністра та інших рік. На дійсний момент південна територія – особливий регіон молодої Української держави. Дуже благодатні природні умови, тепле та ласкаве літнє Чорне море, чудовий клімат здобули цій землі славу першокласної реакційної зони.

Морські шліхи в стародавності були добре засвоєними комунікаціями. Для подолання відстаней на морі завжди необхідна була сила і витривалість, знання особливостей плавання і, звичайно, безмежна сміливість. Підставу мореплавства на Української землі заклали древні греки. Вони побудували велику кількість колоній та міст на території сучасної України і створили міцний воєнний і торговий флот. На зміну їм прийшли генуесці, яки достойно підтримали цю традицію. На нашій землі питання створення потужного військового флоту встало з тих пір, як тільки з'являлися перші ознаки державності.

Азово-Чорноморський регіон включає акваторії Чорного й Азовського морів з прилягаючою територією країн цього регіону, відповідним повітряним простором, населенням, покладами корисних копалин, транспортними й енергетичними комунікаціями, промисловістю, військовою інфраструктурою.

До держав, що мають військово-політичну і економічну морську зону, у даному регіоні відносяться Україна, Російська Федерація, Туреччина, Румунія, Болгарія, Грузія.

Протиріччя між військово-політичними і національними інтересами, територіальні претензії – основне джерело виникнення погрози їхнім національним інтересам, у тому числі і військовій погрозі. У Азово-Чорноморському регіоні тісно переплелися інтереси багатьох країн Європи. Дана область є сферою підвищеної уваги з боку США і країн блоку НАТО. Це обумовлено не тільки значимістю даного регіону, але і міжнаціональними, релігійними і військовими конфліктами в Югославії, Грузії, Абхазії, Чечні, потенційно напруженою обстановкою в Криму і Росії.

Необхідно звернути увагу на те, що в ряді держав Азово-Чорноморського басейну існує ряд реакційних політичних партій, які підтримуються визначеними політичними колами, що пред'являють територіальні претензії до України.

У Румунії такі сили висувають претензії на Бессарабію і острів Зміїний у Чорному морі. З огляду на внутрішню нестабільність у сучасної Румунії і наявність кризової ситуації в її економіці, не можна скидати з рахунків можливість приходу до влади таких сил. У цих умовах можливі погіршення політичних відношень між Україною і Румунією, а також появи вимог про перегляд кордонів між цими державами.

Туреччина входить у коло держав, із якими Україна повинна мати відношення пріоритетного характеру. У цілому внутрішньополітична обстановка в Туреччині характеризується стабільністю, хоча економіка країни переживає деякий спад після різкого підйому, зв'язаного з розвалом СРСР.

Дестабілізуючим чинником у відношеннях між Туреччиною і Україною можуть бути питання, зв'язані з Кримом і кримськими татарами. Передача Кримського півострова Україні в 1954 році відразу була замічена Туреччиною, що протягом 15 років збирала необхідні документи і наприкінці 60-х пред'явила їх у міжнародний суд, вимагаючи передачу Криму в її склад. При цьому турецька сторона посилалася на Кучуй-Карманджинський договір 1774 року між Росією і Туреччиною. Міжнародний суд відхилив позов Туреччини на тій підставі, що дана передача території відбувалася в складі однієї держави. Зараз Крим входить до складу незалежної Держави – України. Крім того протиріччя між країнами можуть виникнути на ґрунті посилення впливу України на Балканах .

Найбільше сильною державою в усіх відношеннях є Росія. Незважаючи на підписання Договору про дружбу і співробітництво між Україною і Росією і його ратифікації Державною Думою і Верховною Радою в цій країні є досить впливові сили, що намагаються відвернути народ від внутрішніх проблем територіальними домаганнями до суміжних держав. Це ускладнює і без того не прості відношення між двома країнами.

Стосовно України Болгарія веде дружню політику і прагне розвивати з ній добросусідські, рівноправні відношення. У дійсний момент йде взаємний пошук шляхів по розширенню військово-технічного співробітництва. Багато чого в цьому питанні вже робиться. Однак економічна криза не обминула цю державу. Тому обстановка в країні продовжує залишатися не стабільною.

Грузія зазнає великі трудності економічного характеру. Вони сильно збільшуються політичною нестабільністю, викликаною попередньою збройною боротьбою за владу у середині країни і Абхазького конфлікту, що продовжується. Свої відношення з Україною Грузія будує на добросусідській основі. Зростає її військово-технічне співробітництво з нашою державою.