8 Основні форми доморальної регуляції (табу, звичаї, таліон)

 Виробле­на в родовому суспільстві система заборон — табу або табуація (з полінезійської). Те, що відомо сучасним дослідникам про феномен табу, дає підстави вбачати в ньому складний, але цілісний комплекс уявлень, в основі якого — категорична заборона певних дій і намірів, спрямованих на «недоторканні» об'єкти, що збуджують відчуття смертельного жаху, загрози — й водночас благоговіння, принадності, якщо не звабли­вості. Табу були першими соціальними регуляторами первісного суспільства, вони являли собоюзаборони на певні дії, засновані на незаперечний авторитет традиції (а не на логічному поясненні) і спираються на жорстку фізичну санкцію (вбивство або вигнання з роду). Табу відрізняються від моралі тим, що: 

• вони забороняють, але не наказують позитивної поведінки; 

• вони носять колективний характер і не дотримуються індивідуально; 

• вони не вимагають усвідомлення і обгрунтування. 

До числа основних відносяться табу: 

• на їжу (м'ясо священної тварини, їжу вождя і т.п.); 

• на шлюби між близькими родичами; 

• на слова (священні імена, а з часом і матюки, тобто описують світобудову в термінах статевого акту). 

Звичаї - наступний рівень соціальної регуляції. За змістом вони часто схожі на мораль, алевідрізняються від неї за способом регуляції поведінки:  1) звичай поширюється в локальному співтоваристві, а норми моралі претендують на загальне значення;  2) звичай являє собою конкретну рекомендацію, а правила моралі формулюються узагальнено;  3) звичай обгрунтовується аргументом «так прийнято», моральний вчинок обгрунтовується аргументом «це добро»;  4) при оцінці поведінки за звичаєм мотиви вчинку не враховуються, в моральній ж оцінкою вчинку облік мотивів обов'язковий;  5) за дотриманням звичаю стежить громадська думка, моральний самоконтроль поведінки здійснюється совістю індивіда;  6) якщо звичай не виконується, він зникає, а при недотриманні норм моралі виникає почуття провини і каяття, тобто моральні ж переживання.  Основні звичаї утворюють календарний цикл (зустріч весни - свято першого снопа - дожинки - колядки) та життєвий цикл (батьківщина - весільні - похоронні).  Принцип обміну регулював відносини між первісними общинами (табу і звичаї поширювалися тільки на «своїх»):  1) Таліо́н — правовий принцип, за яким в разі нанесення якоїсь шкоди винуватцю завдають таку саму шкоду. Класичним прикладом таліону є біблійне «око за око, зуб за зуб». Таліон характерний для різноманітних примітивних систем права. Він позірнологічний та справедливий тож користувався неабиякою популярністю в давнину, а в масовій свідомості часто вважається правильним і досі.

«Око за око» - негативний варіант таких відносин. Дія за цим принципом передбачало відплата:

• симетричне (за пошкоджене око віднімати око, а не ціле життя); 

• відповідь (чинена у відповідь на активність сусідів); 

• колективне («всім світом» мстити не тільки конкретного винуватця, але і всім родичам по крові - «кровна помста»). 

2) Дарування - позитивний варіант обміну між громадами. Церемоніальне дарування припускало, що згодом сусіди відповідять взаємністю, причому в більшому обсязі. Таким чином, якщо принцип «око за око» обмежував безконтрольне поширення зла, то принцип дарування припускав наростання обсягу добра.