- •1 Етимологія значення та співвідношення понять “етика”, “мораль”, “моральність”, “етос”
- •2 Специфіка етичного знання та вивчення етики
- •3 Навіщо вивчати етику?
- •4 Етика як філософська дисципліна
- •5 Предмет вивчення етики
- •6 Структура етичного знання: теоритична, нормативна та прикладни етика
- •7 Специфіка архаїчної деморальної регуляції
- •8 Основні форми доморальної регуляції (табу, звичаї, таліон)
- •9 Роль табу у формуванні моральнісних норм
- •10 Види табу
- •11 Чим мораль відрізняється від табу
- •12 Співвідношення звичаю (традиції) та моралі як способи регуляції поведінки
- •13 Поняття таліону
- •14 Концепції походження моралі: релігійні, натуралістичні, соціально-історичні
- •15 Проблема генезису моралі. Основні ознаки виникнення моралі
- •16 Мораль і право
8 Основні форми доморальної регуляції (табу, звичаї, таліон)
Вироблена в родовому суспільстві система заборон — табу або табуація (з полінезійської). Те, що відомо сучасним дослідникам про феномен табу, дає підстави вбачати в ньому складний, але цілісний комплекс уявлень, в основі якого — категорична заборона певних дій і намірів, спрямованих на «недоторканні» об'єкти, що збуджують відчуття смертельного жаху, загрози — й водночас благоговіння, принадності, якщо не звабливості. Табу були першими соціальними регуляторами первісного суспільства, вони являли собоюзаборони на певні дії, засновані на незаперечний авторитет традиції (а не на логічному поясненні) і спираються на жорстку фізичну санкцію (вбивство або вигнання з роду). Табу відрізняються від моралі тим, що:
вони забороняють, але не наказують позитивної поведінки;
вони носять колективний характер і не дотримуються індивідуально;
вони не вимагають усвідомлення і обгрунтування.
До числа основних відносяться табу:
на їжу (м'ясо священної тварини, їжу вождя і т.п.);
на шлюби між близькими родичами;
на слова (священні імена, а з часом і матюки, тобто описують світобудову в термінах статевого акту).
Звичаї - наступний рівень соціальної регуляції. За змістом вони часто схожі на мораль, алевідрізняються від неї за способом регуляції поведінки: 1) звичай поширюється в локальному співтоваристві, а норми моралі претендують на загальне значення; 2) звичай являє собою конкретну рекомендацію, а правила моралі формулюються узагальнено; 3) звичай обгрунтовується аргументом «так прийнято», моральний вчинок обгрунтовується аргументом «це добро»; 4) при оцінці поведінки за звичаєм мотиви вчинку не враховуються, в моральній ж оцінкою вчинку облік мотивів обов'язковий; 5) за дотриманням звичаю стежить громадська думка, моральний самоконтроль поведінки здійснюється совістю індивіда; 6) якщо звичай не виконується, він зникає, а при недотриманні норм моралі виникає почуття провини і каяття, тобто моральні ж переживання. Основні звичаї утворюють календарний цикл (зустріч весни - свято першого снопа - дожинки - колядки) та життєвий цикл (батьківщина - весільні - похоронні). Принцип обміну регулював відносини між первісними общинами (табу і звичаї поширювалися тільки на «своїх»): 1) Таліо́н — правовий принцип, за яким в разі нанесення якоїсь шкоди винуватцю завдають таку саму шкоду. Класичним прикладом таліону є біблійне «око за око, зуб за зуб». Таліон характерний для різноманітних примітивних систем права. Він позірнологічний та справедливий тож користувався неабиякою популярністю в давнину, а в масовій свідомості часто вважається правильним і досі.
«Око за око» - негативний варіант таких відносин. Дія за цим принципом передбачало відплата:
симетричне (за пошкоджене око віднімати око, а не ціле життя);
відповідь (чинена у відповідь на активність сусідів);
колективне («всім світом» мстити не тільки конкретного винуватця, але і всім родичам по крові - «кровна помста»).
2) Дарування - позитивний варіант обміну між громадами. Церемоніальне дарування припускало, що згодом сусіди відповідять взаємністю, причому в більшому обсязі. Таким чином, якщо принцип «око за око» обмежував безконтрольне поширення зла, то принцип дарування припускав наростання обсягу добра.
