87. Основні вимоги до систем вентиляції.

Природна та штучна вентиляції повинні відповідати наступним санітарно-гігієнічним вимогам:

• створювати в робочій зоні приміщень нормовані метеорологічні умови праці (температуру, вологість і швидкість руху повітря);

• повністю усувати з приміщень шкідливі гази, пари, пил та аерозолі або розчиняти їх до гранично допустимих концентрацій;

• не вносити в приміщення забруднене повітря ззовні або шляхом засмоктування забрудненого повітря з суміжних приміщень;

• не створювати на робочих місцях протягів чи різкого охолодження;

• бути доступними для управління та ремонту під час експлуатацїї;

• не створювати під час експлуатації додаткових незручностей (наприклад, шуму, вібрацій, попадання дощу, снігу).

88. Значення освітлення виробничих приміщень.

Серед факторів зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світло займає одне з перших місць. Адже відомо, що майже 90%. всієї інформації про довкілля людина одержує через органи зору. Під час здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей, в основному, залежить від напруженості процесів, що супроводжують зорове сприйняття. До таких процесів відносяться адаптація, акомодація та конвергенція.

Адаптація — пристосування ока до зміни умов освітлення (рівня освітленості).

Акомодація — пристосування ока до зрозумілого бачення предметів, що знаходяться від нього на неоднаковій відстані за рахунок зміни кривизни кришталика.

Конвергенція—здатність ока при розгляданні близьких предметів займати положення, при якому зорові осі обох очей перетинаються на предметі.

Світло впливає не лише на функцію органів зору, а й на діяльність організму в цілому. При поганому освітленні людина швидко втомлюється, працює менш продуктивно, зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків.

Для створення оптимальних умов зорової роботи слід враховувати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. Так, при світлому пофарбуванні інтер'єру завдяки збільшенню кількості відбитого світла рівень освітленості підвищується на 20—40% (при тій же потужності джерел світла), різкість тіней зменшується, покращується рівномірність освітлення.

При надмірній яскравості джерел світла та оточуючих предметів може відбутись засліплення працівника Нерівномірність освітлення та неоднакова яскравість оточуючих предметів призводять до частої переадаптації очей під час виконання роботи і, як наслідок цього — до швидкого втомлення органів зору Тому поверхні, що добре освітлюються і знаходяться в полі зору, краще фарбувати в кольори середньої світлості,і, бажано, щоб вони мали матову або напівматову поверхню.

89. Перша допомога при кровотечах.

У залежності від виду кровотечі (артеріальне, венозне, капілярне) і наявних при наданні першої медичної допомоги засобів здійснюють тимчасову чи остаточну його зупинку.

Тимчасова зупинка найбільш небезпечної для життя зовнішньої артеріальної кровотечі досягається накладенням джгута чи закрутки, фіксуванням кінцівки в положенні максимального згинання, притисненням артерії вище місця її ушкодження пальцями. Сонна артерія притискається нижче рани. Пальцеве притиснення артерій – самий доступний і швидкий спосіб тимчасової зупинки артеріальної кровотечі. Артерії притискаються в місцях, де вони проходять поблизу кісти чи над нею.

Скроневу артерію притискають великим пальцем до скроневої кісти перед вушної раковини при кровотечі з ран голови.

Нижню щелепну артерію притискають великим пальцем до кута нижньої щелепи при кровотечі з ран, розташованих на обличчі.

Загальну сонну артерію притискають до хребців на передній поверхні шиї збоку від гортані. Потім накладають пов'язку, що давить, під якою на ушкоджену артерію підкладають щільний валик з бинта, серветок чи вати.

Підключичну артерію притискають до 1-му ребра в ямці над ключицею при ранах, що кровоточать, в області плечового суглоба, верхньої третини плеча або в паховій западині.

При розташуванні рани в області середньої чи нижньої третини плеча притискають плечову артерію до голівки плечової кістки, для чого, спираючись великим пальцем на верхню поверхню плечового суглоба, іншими здавлюють артерію.

Плечову артерію притискають до плечової кісти з внутрішньої сторони плеча збоку від двоголового м'яза.

Променеву артерію притискають до підлягаючого кісті в області зап'ястя у великого пальця .при ушкодженні артерій кисті.

Стегнову артерію притискають у паховій області до лобкової кістки шляхом натиснення стиснутим кулаком (це роблять при ушкодженні стегнової артерії в середній і нижній третині). При артеріальній кровотечі з рани, розташованої в області гомілки стопи, притискають підколінну артерію в області підколінної ямки, для чого великі пальці кладуть на передню поверхню колінного суглоба, а іншими притискають артерію до кістки.

На стопі можна притиснути підлягаючої до кісток артерії тилу стопи, потім накласти пов'язку, що давить, на стопу, а при сильних артеріальних кровотечах – джут на область гомілки. Виконавши пальцеве притиснення судини, треба швидко накласти, де це можливо, джгут чи закрутку і стерильну пов'язку на рану.

Накладення джгута (закрутки) – основний спосіб тимчасової зупинки кровотечі при ушкодженні великих артеріальних судин кінцівок. Джут накладають на стегно, гомілку, плече і передпліччя вище місця кровотечі, ближче до рани, на одяг чи м'яку підкладку з бинта, щоб не прищемити шкіру. Джут накладають з такою силою, щоб зупинити кровотечу. При занадто сильному здавлюванні тканин у більшій ступені травмуються нервові стовбури кінцівки. Якщо джут накладений недостатньо туго, артеріальна кровотеча підсилюється, тому що здавлюються тільки вени, по яких здійснюється відтік крові з кінцівки. Правильність накладення джгута контролюється відсутністю пульсу на периферичній судині.

Час накладення джгута з указівкою дати, години і хвилини відзначають у записці, що підкладають під хід джгута так, щоб її було добре видно. Кінцівку, перетягнену джгутом, тепло вкривають, особливо в зимовий час, але не обкладають грілками. Джут на кінцівці варто тримати не більш 1,5...2 години, щоб уникнути омертвіння кінцівки нижче місця накладення джгута. У тих випадках, коли з моменту його накладення пройшло 2 години треба виконати пальцеве тиснення артерії, повільно під контролем пульсу послабити джгут на 5...10 хв. і потім знову накласти його трохи вище попереднього місця. Таке тимчасове зняття джгута повторюють щогодини, поки ураженому не буде зроблена хірургічна допомога, при цьому щораз роблять помітку в записці. Якщо джут трубчастий, без ланцюжка і гачка на кінцях, його кінці зав'язують у вузол.

Для зупинки кровотечі за допомогою закруток використовують мотузку, скручену хустку, смужки тканини. Імпровізованим джгутом може служити брючний ремінь, який складають у вигляді подвійної петлі, надягають на кінцівку і затягують.

Тимчасова зупинка зовнішньої венозної і капілярної кровотеч проводиться шляхом накладення стерильної пов'язки, яка давить на рану (закривають її стерильними серветками чи бинтом у 3...4 шари, зверху кладуть вату гігроскопічну і туго закріплюють бинтом) і надання ушкодженій частини тіла піднятого положення стосовно тулуба. У деяких випадках тимчасова зупинка венозної і капілярної кровотечі може стати і остаточною.

Остаточна зупинка артеріальної, а в ряді випадків і венозної кровотеч проводиться при хірургічній обробці ран.

При внутрішніх кровотечах на область кровотечі кладуть міхур з льодом, ураженого негайно доставляють у лікувальну установу