
- •1. Теоретичні основи охорони праці.
- •2. Мета навчальної дисципліни “Охорона праці”.
- •3. Економічне та соціальне значення охорони праці.
- •4. Основні групи небезпечних та шкідливих виробничих чинників.
- •5. Гігієнічна класифікація праці
- •6. Виробничий травматизм та професійні захворювання.
- •7. Медичні огляди працівників.
- •8. Основні принципи трудового права.
- •9. Трудова дисципліна.
- •10. Дисциплінарна відповідальність.
- •11. Адміністративна відповідальність.
- •12. Матеріальна відповідальність.
- •13. Кримінальна відповідальність.
- •14. Основні законодавчі акти з охорони праці.
- •15. Сфера дії Закону України “Про охорону праці”.
- •16. Визначення понять і термінів у Законі України “Про охорону праці”.
- •17. Державна політика в галузі охорони праці.
- •18. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров’я працівників.
- •19. Права працівників на охорону праці під час роботи.
- •20. Права працівників на пільги і компенсації за роботу у важких та шкідливих умовах праці.
- •21. Вимоги щодо охорони праці жінок, неповнолітніх, інвалідів.
- •22. Система управління охороною праці.
- •23. Структура управління охороною праці в медичній галузі.
- •24. Управління охороною праці та обов’язки роботодавця.
- •25. Обов’язки працівника щодо додержання вимог нормативно–правових актів з охорони праці.
- •26. Служба охорони праці на підприємстві.
- •27. Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій.
- •28. Інструктажі та навчання з питань охорони праці.
- •29. Порядок проведення інструктажів для працівників
- •30. Регулювання питань охорони праці у колективному договорі.
- •31. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій.
- •32. Спеціальне розслідування нещасних випадків.
- •33. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
- •34. Економічне стимулювання охорони праці.
- •35. Нормативно-правові акти з охорони праці.
- •36. Органи державного управління охороною праці.
- •37. Органи державного нагляду за охороною праці.
- •38. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці.
- •39. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.
- •40. Обов’язкове страхування від нещасних випадків на виробництві.
- •41. Основні принципи страхування від нещасного випадку.
- •42. Суб'єкти та об'єкти страхування від нещасного випадку.
- •43. Cпособи лазерного випромінювання, котрі застосовують у медицині.
- •44. Техніка безпеки при роботі в бактеріологічній лабораторії.
- •45. Засоби індивідуального захисту працівників
- •46. Порядок дій при ліквідації аварій та нещасних випадків у бактеріологічній лабораторії.
- •47. Запобігання виникнення надзвичайних ситуацій в операційному блоці.
- •48. Конструкція парового стерилізатора.
- •49. Правила експлуатації і техніки безпеки при роботі з автоклавами.
- •50. Охорона праці під час роботи з обладнанням, що генерує лазерне випромінювання.
- •51. Лазерна безпека.
- •52. Причини неповноцінної стерилізації при роботі з автоклавами.
- •53. Техніка безпеки при експлуатації балонів.
- •54. Класифікація лазерних приладів.
- •55. Небезпечні та шкідливі чинники при роботі з лазерами.
- •56. Робота з вогне- та вибухонебезпечними речовинами.
- •57. Джерела забруднення повітряного середовища шкідливими речовинами.
- •58. Шум. Загальні поняття та визначення.
- •59. Класи небезпек токсичних хімічних речовин.
- •60. Психофізіологічні фактори небезпеки.
- •61. Особливості електротравматизму.
- •62. Дія електричного струму на організм людини.
- •63. Види електротравм.
- •64. Причини летальних наслідків від дії електричного струму.
- •65. Чинники, що впливають на тяжкість ураження електричним струмом.
- •66. Системи засобів і заходів безпечної експлуатації електроприладів.
- •67. Захисне заземлення електрообладнання.
- •68. Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом.
- •69. Пожежна безпека як складова охорони праці в медичній галузі.
- •70. Вимоги до освітлення та нагрівальних приладів у лікувально–профілактичних закладах.
- •71. Способи припинення горіння.
- •72. Засоби гасіння пожежі, їх призначення і класифікація.
- •73. Класи пожеж.
- •74. Правила техніки безпеки при роботі з аміназином.
- •75. Вимоги безпеки при роботі із лабораторним посудом та іншими виробами зі скла.
- •76. Правила безпеки при використанні балонів із скрапленими, зрідженими і розчинними газами
- •77. Вимоги техніки безпеки при роботі з отруйними та сильнодійними речовинами.
- •78. Вимоги безпеки при роботі з їдкими речовинами.
- •79. Вимоги безпеки після закінчення роботи.
- •80. Вимоги безпеки в аварійній ситуації.
- •81. Правила безпеки при роботі з електрообладнанням.
- •82. Надання першої долікарської допомоги потерпілим від нещасних випадків на підприємстві.
- •83. Профілактика нещасних випадків та професійних захворювань медичних працівників.
- •84. Характеристики мікроклімату виробничих приміщень, їхній вплив на організм людини.
- •85. Заходи щодо оздоровлення повітря робочої зони.
- •86. Вентиляція виробничих приміщень.
- •87. Основні вимоги до систем вентиляції.
- •88. Значення освітлення виробничих приміщень.
- •89. Перша допомога при кровотечах.
- •90 Перша допомога при ушкодженнях суглобів.
- •91. Перша допомога при переломах кісток.
- •92. Загальні принципи надання першої долікарської допомоги.
- •93. Правила експлуатації і техніки безпеки у фізіотерапевтичному відділенні.
- •94. Основні вимоги до виробничого освітлення.
- •95. Види виробничого освітлення.
- •96. Правила забудови та експлуатації інфекційних лікарень.
- •97. Правила санітарно-гігієнічного режиму та вимоги техніки безпеки в інфекційних лікарнях, відділеннях.
- •98. Шкідливі виробничі фактори при роботі в патологоанатомічних відділеннях і моргах.
- •99. Профілактика виробничого травматизму та професійних захворювань працівників патологоанатомічних відділень і моргів.
- •100. Обов’язки медичного персоналу щодо забезпечення санітарно-гігієнічного режиму в протитуберкульозних закладах.
- •101. Вимоги щодо дотримання санітарно-протиемідемічного режиму в рентгенкабінетах.
- •102. Принципи протирадіаційного захисту.
66. Системи засобів і заходів безпечної експлуатації електроприладів.
Електрична ізоляція — це шар діелектрика або конструкція, виконана з діелектрика, котрим вкривається поверхня струмоведучих частин, або котрим струмоведучі частини відділяються одна від одної.
Стан ізоляції характеризується її електричною міцністю, діелектричними втратами та електричним опором. Ізоляція запобігає протіканню струмів через неї завдяки великому опору.
З метою забезпечення надійної роботи ізоляції здійснюються профілактичні заходи. Перш за все слід виключити механічні пошкодження, зволоження, хімічний вплив, запилення. Але навіть за нормальних умов ізоляція постійно втрачає свої початкові властивості, старіє. З плином часу виникають місцеві дефекти, в зв'язку з чим опір ізоляції починає різко знижуватись, а струм втрат — зростати. В місці дефекта з'являються часткові розряди, ізоляція вигорає. Відбувається так званий пробій ізоляції, внаслідок чого виникає коротке замикання, котре може призвести до пожежі або до ураження струмом. З метою запобігання цього здійснюється періодичний і безперервний контроль ізоляції. Дієвим захисним засобом є використання подвійної ізоляції. В цьому випадку, крім робочої основної ізоляції, застосовується додаткова ізоляція. Вона призначена для захисту від ураження струмом у випадку пошкодження робочої ізоляції. Захисна подвійна ізоляція може забезпечити безпеку при експлуатації будь-якої електроустановки. Область застосування подвійної ізоляції — електроустановки невеликої потужності. При пошкодженні робочої ізоляції перехід напруги на корпус та потрапляння людей під напругу дотику неможливі. Однак подвійна ізоляція не виключає небезпеки ураження при дотику до струмоведучих частин внаслідок часткового пошкодження корпуса або при ремонтах. З подвійною ізоляцією виготовляють апаратуру електропроводок (розподільчі коробки, вимикачі, розетки, вилки, патрони ламп розжарення), переносні світильники, електровимірювальні прилади, електрифіковані ручні інструменти та деякі побутові прилади.
В електроустановках напругою до 1000 В застосування ізольованих проводів забезпечує достатній захист від ураження при дотику до них. Однак ізольовані дроти, котрі знаходяться під напругою понад 1000 В, не менш небезпечні, ніж оголені. В цих випадках одним із засобів забезпечення безпеки є стаціонарні огороджувальні пристрої. Вони поділяються на суцільні та сітчасті. Суцільні огородження у вигляді кожухів та кришок застосовуються в електроустановках напругою до 1000 В. Сітчасті огородження мають двері, котрі закриваються на замок.
До огороджувальних пристроїв відносять також тимчасові переносні огородження (щити, ізолюючі накладки, ізолюючі ковпаки, тимчасові переносні заземлення). Огородження обладнуються кришками або дверима, що закриваються на замок або обладнаними блокуваннями.
Блокуванням називається автоматичний пристрій, за допомогою котрого запобігають неправильним, небезпечним для людини діям. Електричне блокування дозволяє вимикати напругу при відкриванні дверей огороджень, дверей корпусів та кожухів або при знятті кришок.
При електричному блокуванні блокувальні контакти, зблоковані з дверима або кришкою, при відкриванні дверей або знятті кришки розмикають ланку живлення котушки магнітного пускача. За такої схеми обрив ланки управління та випадкове відкривання дверей не являє небезпеки, оскільки електроустановка буде знеструмленою.
Розташування струмоведучих частин на недосяжній висоті або в недоступному місці забезпечує безпеку без огороджень та блокувань.
Вибираючи висоту підвішування, слід враховувати можливість ненавмисного дотику до частин, що перебувають під напругою, довгими металевими предметами.
Малі напруги. При роботі з переносними електроінструментами, а також з ручною переносною лампою при пошкодженні ізоляції та при появі напруги на корпусі підвищується небезпека ураження струмом. В таких випадках застосовуються малі напруги не вище 42 В. При напрузі до 42 В струм, котрий проходить через тіло людини, безпечний. Малі напруги застосовуються для живлення місцевого освітлення на верстатах, переносних лампах, електроінструментах. Під час роботи в особливо небезпечних приміщеннях для живлення переносних електричних світильників використовують напругу не вище 12В.
Джерелами малої напруги є знижувальні трансформатори, акумулятори, випрямні установки, перетворювачі частот, батареї гальванічних елементів. Застосування автотрансформаторів або реостатів для отримання малої напруги забороняється, оскільки в цьому випадку мережа малої напруги електрично пов'язана з мережею вищої напруги. Найчастіше використовують знижувальні трансформатори.