Б) проблеми роззброєння;

У сучасній історіографії зустрічаються твердження про те, що зовнішньополітичні ініціативи СРСР у 2 пол. 50-60 рр. спрямовані на зменшення воєнної небезпеки мали в основному декларативний характер. Ці твердження справедливі тальки частково. СРСР виступав з пропозиціями щодо пом’якшення міжнародної обстановки і скорочення збройних сил. Так, СРСР в односторонньому порядку в 1955-1958 рр. скоротив свої збройні сили більш ніж на 2 млн. чол., а в березні 1958 до 1961 р. не випробовував ядерну зброю. Нереальний характер мала пропозиція Хрущова, висловлена ним на сесії Генеральної Асамблеї ООН у вересні 1959 р. щодо загального і повного роззброєння. Незважаючи на ряд слабкостей пропозицій Хрущова, які не передбачали заходів контролю над процесом роззброєння, саме ця ідея була підтримана. На її реалізацію в Женеві був створений «комітет 10» (5 капіталістичних і 5 соціалістичних держав), який однак не був дієвий. Проблема роззброєння зайняла важливе місце на зустрічі Хрущова і Кеннеді у Відні в червні 1961 р., де була вироблена спільна заява. У вересні 1961 р. Генеральна асамблея ООН підтримала заяву голів урядів США і СРСР, а в березні 1962 р. на реалізацію ідей в Женеві приступив до роботи «Комітет 10» СРСР пропонував провести роззброєння в 3 етапи за 4 р., проте замовчують питання виведення військ з чужих територій. Переговори в затягнулись. Але ініціативи щодо роззброєння висунуті СРСР і США свідчили про обопільне прагнення до пом’якшення міжнародної напруги. На перешкоді вирішення питань роззброєння стояли конфронтаційні сили, прагнення до гегемонії як США, так і СРСР. у кінці 50-60рр. були досягнуті і конкретні успіхи у справі обмежень гонки озброєнь. У грудні 1959 р. у Вашингтоні делегаціями США, Великобританії, Франції, СРСР та інших був укладений договір про Антарктиду, яким заборонялось будь-яка військова діяльність південніше 800 південної широти. До договору не приєдналися Франція і Китай. Цей договір був великим успіхом на шляху обмежень гонки озброєнь.

в) зростання ролі ООН у міжнародному житті.

Глибокі переміни в сіті позначили і на ООН. До нього вступило багато нових держав, які утворилися через крах колоніальної системи. Якщо в 1955 р. в ООН входило 76 держав, то в 1961р. -103, 1971 р. -125. у 1961 р. генеральним секретарем ООН було обрано представника Бірми – У-Тан (розширювався склад Ради безпеки з 11 до 15 членів. Г.А. ООН перетворюється у Представницький Міжнародний форум – орган міжнародного співробітництва. ООН активніше висловлювалося на користь розрядки міжнародної напругу, брали участь у розробці конкретних заходів. У 1959 р. Г.А. прийняла резолюцію на користь загального і повного роззброєння. У листопаді 1961 р. вона проголосувала за декларацію про заборону застосування ядерної зброї. У грудні 1966 р. був схвалений міжнародний договір про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, яким заборонено розміщення в космосі зброї масового знищення і воєнне використання космічних об’єктів. ООН сприяли врегулюванню Корейської кризи і припинення війни на Близькому Сході в 1967 р. Зросла роль ООН у боротьбі проти колоніалізму. У 1961 р. був заснований комітет до деколонізації, в який ввійшли 17, а потім 24 держави. ООН виступали з осудом португальського колоніалізму і расистських режимів в ПАР ат Індонезії. У 1965 р. ГА висловилась за ліквідацію військових без колоніальних територій. Було активізовано діяльність спеціалізованих установ ООН – ЮНЕСКО, Міжнародна організація праці (МОП), економічної і соціальної ради, ВООЗ, регіональних комісій. Важливе місце займало сприяння соціальному, економічному і культурному прогресу країн, що розвиваються. У 1957 р. створено Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), яке відіграє велику роль в міжнародному співробітництві.