29. Значення практичних методів навчання у викладанні логопедії та спеціальної психології.

П.М. навчання передбачають практичну діяльність студента, спрямовану на формування та закріплення практичних вмінь у професійній діяльності.

До практичних методів навчання відносять: лабораторні роботи, виконання практичних психологічних завдань, вправи, дискусії, дидактичні та ділові ігри.

Л.Р.- це моделі логопсихологічних експериментів. Використовуються демонстраційні експерименти, які проводять викладач чи психолог, а також навчальні експерименти, які проводять самі студенти.

Практичні завдання передбачають закріплення теоретичних знань та їх застосування для вирішення практичних завдань(постановка діагнозу, складання заключення, плану кор роб). Самостійна робота студента під керівництвом икладача.

Вправи дають можливість студенту розвивати навики практичної дослідницької роботи. Вправи спрямовані на виконання вузьких завдань (аналіз конкретної ситуації обстеження).

Групова дискусія- словесний метод, який передбачає опору на комунікативні та професійні вміння.

Ділова гра – форма роботи зі студентами, яка дозволяє в ігровій ситуації моделювати поведінку та пробувати застосовувати професійні вміння(спрямована на формування професійної компетентності студентів).

№ 30 Інтерактивні методи навчання логопедії та спеціальної психології.

Реалії сьогодення потребують, щоб навчання у ВНЗ було інтерактивним. Суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх студентів.

Інтерактивне (лат. Inter - між і actio - дія) навчання - співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де викладач і студент є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих і педагогічних ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем, вироблення спільної стратегії подолання складних ситуацій тощо. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, конструктивного творчого мислення; виробленню цінностей; створенню атмосфери співпраці, взаємодії; дає змогу майбутньому педагогу розвивати свої здібності, оскільки е своєрідним "перерозподілом активності" від викладача до студента.

31. Характеристика проблемного методу навчання.

Проблемним метод навчання відноситься до Класифікації методів навчання за типом пізнавальної діяльності учнів.

Метод проблемного викладу - метод навчання, який передбачає постановку вчителем перед учнями проблеми і визначення шляхів її розв'язання з приховуванням можливих пізнавальних суперечностей.

Проблемне навчання не є цілковито новим педагогічним явищем. Його елементи можна побачити в «евристичних бесідах» Сократа. У минулому з проблемним навчанням пов'язані також такі імена, як Ж. Руссо, Ф. Дістервег, М. Пирогов, К. Ушинський.

Значний внесок в розробку теорії проблемного начання зробили Т. Кудрявцев, М. Махмутов, І. Лернер, В. Оконь. Серед вітчизняних і зарубіжних дослідників проблемнимнавчанням займалися В. Дрибан, В. Вергасов, А. Фурман, О. Коваленко, В. Паламарчук, В. Курвітс, Л. Чубарова та багато інших.

Проблемне навчання базується на принципі проблемності, що реалізується через різні типи навчальних проблем і через поєднання репродуктивної, продуктивної і творчої діяльності учня.

Його застосовують переважно для розвитку навичок творчої навчально-пізнавальної діяльності, осмисленого і самостійного оволодіння знаннями. Метод проблемного викладу має такі характерні ознаки:

1) знання учням у "готовому" вигляді не пропонують;

2) учитель показує шлях дослідження проблеми, розв'язує її від початку до кінця;

3) учні спостерігають за процесом роздумів учителя, навчаються розв'язувати проблемні завдання.

Проблемний виклад навчального матеріалу можна здійснювати в процесі проблемної розповіді, проблемно-пошукової бесіди, лекції, під час використання наочних методів проблемно-пошукового типу і проблемно-пошукових вправ. Водночас використання проблемного методу потребує великих витрат часу, не розв'язує завдань формування практичних умінь і навичок. Спостерігається слабка ефективність цього методу при засвоєнні учнями принципово нових розділів чи тем навчальної програми, коли немає змоги застосувати принцип аперцепції (опори на попередній досвід) і необхідне пояснення вчителя.