15. Вади вимови звуків л, ль та методи їх усунення.

Характер вад різний: пропуск звука; спотворена вимова (міжзубна, губна, напівпом'якшена; заміна твердого л такими звуками: л', й, в, г, коротким у, р та ін.). Пом'якшений л може вимовлятись як міжзубний (кінчик язика просовується між зубами) або замінюватись звуком й (яйка — лялька). Щоб виробити в учня нову артикуляцію цих звуків, логопед повинен проаналізувати артикуляцію, властиву цим звукам, визначити її основні елементи та з'ясувати, які з них дитина відтворює правильно, а які необхідно сформувати. Основними елементами артикуляції звука л є зімкнення кінчика язика з верхніми зубами та утворення щілини між боковими краями язика і боковими верхніми зубами. На підготовчому етапі до вироблення правильної артикуляції звука л учні повинні:

а) засвоїти (повторити) назви таких органів артикуляції та їх частин: верхня губа, верхні зуби, альвеоли, кінчик язика, бокові краї язика;

б) навчитись виконувати та розрізняти такі рухи: зімкнення кінчика язика з верхніми зубами, альвеолами; утворення щілини між боковими краями язика й верхніми зубами; зімкнення кінчика язика з верхніми передніми зубами з наступним вдихом і видихом повітря через щілину між боковими краями язика і зубами;

в) спираючись на м'язові відчуття та відчуття тертя видихуваного струменя повітря, навчитись розрізняти зімкнення, утворене кінчиком язика і верхніми зубами, та щілину між боковими краями язика і верхніми зубами.

Починається робота з підготовчих артикуляційних вправ. Доцільно давати учням такі вправи, які є елементами правильної артикуляції: загинання кінчика язика на верхню губу, зуби; облизування кінчиком язика піднебіння із зупинкою біля верхніх передніх зубів; зімкнення кінчика язика з верхніми зубами та видихування повітря через бокові краї язика. Якщо учневі важко утримувати кінчик язика біля верхніх зубів, його можна прикусити зубами. Постановка звука здійснюється різними способами. Користуючись способом наслідування, логопед перед дзеркалом показує і пояснює положення язика, вимовляє звук і пропонує дитині наслідувати показані дії. Якщо використовуються інші звуки, дитині пропонують протяжно вимовляти голосний а (о, и, у) і одночасно кінчик язика притискувати до верхніх зубів (або прикушувати зубами). Губно-губна вимова л або заміна його звуком «у» усувається після того, як дитина усвідомить відмінність у положенні губ при правильній вимові і у випадках неправильної, що проявляється в надмірній активності губ. У даному випадку більш ефективний спосіб постановки звука л від голосного а. Важливо, щоб дитина навчилася робити зімкнення кінчика язика і верхніх зубів при відкритому роті (положення звука «а») і, не змінюючи положення губ, вимовляти склади ла, ал лише язиком. Можна сформувати правильну вимову звука л механічним способом. При цьому сідлоподібну форму язика утворюють за допомогою палички, джгутика, зробленого зі стерильної вати. Для подолання вади звука л', яка проявляється у заміні його звуком п, треба максимально активізувати діяльність дитини. Разом з нею необхідно проаналізувати положення кінчика язика під час вимови звука й. Слід звернути увагу дитини на те, що при вимові й він змикається з нижніми зубами.