11.Класифікація дислалії. Сучасні підходи.

Залежно від збереженості анатомічного складу мовленнєвого апарату виділяють дислалію:

1). Функціональну( порушена вимова звуків, тоді як мовленнєвий апарат не має паталогічних змін);

2). Механічну( неправильна вимова звуків зумовлена вираженим порушенням в будові арт.ап)

Залежно від кількості порушених груп звуків дислалію поділяють на мономорфну( страждає одна група звуків, напр. свистячі – с, сь, з, зь, ц) і поліморфну, коли порушено дві і більше груп звуків.

За кількістю порушених звуків розрізняють дислалію просту( від 1 до4 зв) і складну( від 4 і більше).

У вітчизняній і заруб. Літ-рі розглядають дві форми дислалії залежно від того, які психофізіологічні механізми, що беруть участь у здійсненні мовленнєвих процесів, порушені. Виділяють сенсорну і моторну дислалію( к.Беккер, М. Совак, М. Хватцев, О. Токарева, О. Правдіна та ін.). такий поділ дислалії спрямовує увагу на механізм, корекція якого має бути здійснена.

В залежності від того якою є вада – фонематичною чи фонетичною виділяють: 1)Акустико – фонематичну дислалію( вади звукового оформлення мовлення, зумовлені вибірковістю, не сформованістю операцій перероблення фонем за їх акустичними параметрами в сенсорній ланці механізму сприймання мовлення. Такими операціями є впізнавання, зіставлення акустичних ознак звуків, прийняття рішення про фонеми) – в основу порушення покладено недостатність сформованість фонематич слуху.

2) артикуляторно – фонематична( зумовлена не сформованістю операцій відбору фонем за їхніми артикуляторними параметрами) є два варіанти порушення – 1. База повністю не сформована, редукована. Під час відбору фонем замість потрібного звука відбирається звук, що наближається до нього набором артикуляційних ознак. У ролі заміни виступає простіший за артикуляцією звук.

2. артикуляторна база повністю сформована. Засвоєні всі артикуляторні позиції, проте у доборі звуків приймається неправильне рішення, що призводить до змішування звуків через недостатню диференціацію. Заміни і змішування здійснюються на основі артикуляційної близькості звуків.

За цієї форми фонем. Сприймання здебільшого сформ повністю. Спотворена вимова зумовлена не власне моторними порушеннями, а порушенням операцій відбору фонем за їхніми артикуляторними ознаками.

3) артикуляторно – фонетична( вади звукового оформлення, зумовленні неправильно сформованими артикуляторними позиціями. Звуки вимовляються ненормовано, спотворено, наближено до правильного звуку. В основоному порушуються передньоязикові непроривні приголосні.

Для позначенн спотвореної вимови звуків викор міжнародні терміни

Ротацизм – р, р.

Ламбдацизм –л, ль

Стигматизм – свистячі і шиплячі звуки

Ротацизм – йот

Каппацизм – к, к

Гаммацизм – г, г

Хітизм – х, х..

У тих випадках, коли йде заміна звуків, то до назви додають префікс - пара. Н: пара ротацизм.

12.Зміст та методика обстеження дітей із дислалією.

Обстеження дитини з вадами звуковимови передбачає:

1. Знайомство з дитиною (налагодження контакту)

2. Збір анамнестичних даних (бесіда з батьками, ознайомлення з документацією медичною та психолого-педагогічною)

   1. антропометричні дані

   2. морфофункціональна система (будова органів)

   3. руховий розвиток (коли почала тримати голову, сидіти, стояти, брати предмети в руку…)

   4. ранній мовленнєвий розвиток (чи закричала, оцінка по шкалі Апгар, гуління, лепет, слова, фраза…)

   5. медичні заключення (ЛОР, офтальмолог, невропатолог, психіатр)

3. Стан слухової та зорової ф-ї

4. Стан моторики дитини:

• Загальна моторика (біг, стрибки, їх якість)

• Дрібна моторика (положення пальчиків)

5. Стан моторики артикуляційного апарату:

   1. будова артикуляційного апарату

   2. статичні та динамічні вправи

6. Стан обстеження звуковимови:

• самостійна вимова

• відображена вимова

• вимова ізольованого звука

7. Стан сформованості фонематичних процесів: сприймання, уявлення, аналіз, синтез

8. Обстеження складової структури слова

Всі дані логопедичного обстеження заносяться в індивідуальну карту.