10. Загальна характеристика дислалії (визначення, причини, механізми, форми, поширеність в різних вікових групах).

Дислалія – це порушення звуковимови при нормальному слухові і збереженій іннервації мовленнєвого апарату.

Дислалію поділяють на два види:

- функціональну (порушена вимова звуків, тоді як мовленнєвий апарат не має патологічних змін).

- механічну (зумовлена вираженими порушеннями в будові артикуляційного апарату).

Причинами функціональної дислалії є:

а) загальна фізична ослабленість, зумовлена частими соматичними захворюваннями;

б) недостатній ступінь розвитку фонематичного слуху;

в) несприятливі соціальні і мовленнєві умови, в яких виховується дитина

г) двомовність у сім’ї.

Причинами механічної дислалії – це насамперед пироджені або набуті вади кісткової і м’язової будови периферичного, мовленнєвого апарату, серед яких виділяють:

а) недоліки будови щелепно-зубної системи;

б) вади у будові зубного ряду (відсутність передніх зубів, рідкі передні зуби, подвійний ряд зубів);

в) вади у будові щелепи:

- прогнатія (верхня щелепа висунута вперед, порушені допустимі норми)

- прогенія (нижня щелепа висунута вперед, порушені допустимі норми)

- передній відкритий прикус

- укорочена або дуже масивна вуздечка язика.

г) неправильна будова твердого і м’якого піднебіння

д) атипова будова губ (товсті, масивні, вузькі, тонкі, малорухливі), що призводять до неправильної вимови губних, губно-зубних і голосних звуків.

За кількістю порушених звуків дислалія ділиться на просту і складну. Якщо у вимові відзначається до чотирьох дефектних звуків, - це проста дислалія, якщо п'ять звуків і більше - складна дислалія. 

Виділяють три основні форми дислалії:   акустико-фонематичну,   артикуляційно-фонематичну,   артикуляторно-фонетичну.

Акустико-фонематична дислалія - зумовлена вибірковою несформованістю операцій опрацювання фонем за їх акустичними параметрами в сенсорній ланці механізму сприймання мовлення. В її основі лежить недостатня сформованість фонематичного слуху в функції якого входить впізнавання та розрізнення фонем, які є у складі слова. Як наслідок - уподібнення фонем одна одній на основі спільності більшості ознак. Це призводить до неправильного сприймання слів як слухача, так і того, хто говорить (коса - "коза ", жук - "щук", кінь - "тінь ").

Артикудяторно - фонематична дислалія.    -    зумовлена несформованістю операцій відбору фонем за їх артикуляційними параметрами в моторній ланці продукування мовлення. Виділяють два варіанти порушень. При першому -артикуляторна база не повністю сформована і при відборі фонем відбувається заміна (субституція) потрібного звука більш простим (щавель - "чавель"). При другому   варіанті   артикуляторна   база   сформована,   але   при   відборі   звуків приймається неправильне рішення, звукових образ слова нестійкий. Змішування звуків відбувається через недостатню диференціацію. Заміни і змішування - на основі артикуляційної близості звуків (мишка-"миска", качка- "тачка", сад- "сядь"). Фонематичний слух, як правило, сформований, дитина розрізняє слова - пароніми, усвідомлює свій дефект, старається його подолати.

Артикуляторно-фонетична      дислалія      —      зумовлена      неправильно сформованими артикуляційними позиціями.  Звуки спотворені, реалізуються в незвичайних аллофонах, але неправильний звук найчастіше за своїм акустико-артикуляційними ознаками близький до нормативного. Спостерігаються і пропуски (ходила - "ходиа", клас- "кас"). Згадані форми дислалії не зустрічаються в чистому вигляді.  Знання порушень  процесів –фонетичних чи фонематичних, вказує  напрямок роботи.