56. Психолого-педагогічна характеристика дітей із невроточною та неврозоподібною формами заїкання.

Неврозоподібна форма заїкання починається у дітей поступово, у 3-4 роки. Заїкання збігається з періодом формування фразового мовлення. У початковому періоді заїкання має хвилеподібний тип плину, але вільних від періодів судом немає. Заїкання збільшується супутніми рухами, емболофразіями, і судомні заїкання посилюються при фізичній або психічній втомі, соматична ослабленість погіршує якість мовлення.

М’язовий тонус при цій формі заїкання нестійкий, рухи не розмірені. Порушена координація рухів рук, ніг, дрібної моторики рук, артикуляційної моторики, страждає динамічний праксис. Важко відтворювати та утримувати в пам’яті заданний темп, ритм.

Cпостерігається невпевненість в собі, боязливість, які паралізують дитину. Вона пасивна перед труднощами.

Невротичній формі заїкання властиві такі особливості:

• заїкання може виникнути у віці від 2-х до 6-ти років;

• наявність розгорнутого фразового мовлення до появи порушення;

• переважно психогенний початок мовленнєвої патології(психічнагостра або хронічна травматизація);

• велика залежність ступеня судомних затинань від емоційного стану хворого і умов мовленнєвого спілкування;

• можливість плавного мовлення за певних умов(мовлення наодинці, в умовах емоційного комфорту, при відволікання активної уваги від процесу говоріння тощо).

У мовленнєвому онтогенезі спостерігається ранній розвиток мовлення(перші слова з’являються у 10 місяців). За короткий період часу діти починають розмовляти розгорнутою фразою, словниковий обсяг швидко поновлюється,темп мовлення прискорений. Діти на «захлинаються» мовленням, не домовляють значень слів, речень: спостерігається велика кількість літерацій – повторення складів, слів, словосполучень, отже, артикуляційні механізми мовлення в них не сформовані, але лексико-граматичний аспект випереджає норму

58. 57 Зміст та методика обстеження дитини із заїканням.

Обстеження заїкуватих має бути комплексним і передбача­ти психолого-педагогічне і логопедичне вивчення заїкуватого, а також аналіз результатів медичного обстеження.

Лікар визначає соматичний, неврологічний і психічний стан заїкуватого. Логопед обстежує стан мови заїкуватого, особ­ливості його особистості, моторику. Починаючи обстеження, логопед має ретельно вивчити медичну і психолого-педагогіч- ну документацію. Ця документація може містити дані про стан інтелекту, слуху, зору (висновки фахівців: психоневролога, ото­ларинголога, офтальмолога). Крім того, документація може охоплювати характеристики, складені вихователем, учителем, психологом та іншими фахівцями.

Обстеження зазвичай передбачає три етапи:

1. збирання анамнестичних даних;

2. обстеження стану мови і моторики;

3. вивчення особистісних особливостей заїкуватого.

Основним компонентом логопедичного обстеження є скла­дання логопедом на кожного заїкуватого характеристики мов­леннєвого стану - «мовленнєвого статусу».

Анкетні дані.

Збирання анамнестичних даних

Обов’язково вказують, з чиїх слів зібрано анамнез: батьків або самого заїкуватого.

Спадковість. Вагітність і пологи у матері. Період до 1 року.Період дошкільного віку: сімейні умови;інфекційні захворювання; соматичні захворювання;захворювання ЦНС;мозкові травми;моторний розвиток: відставання, норма, випередження; час виділення ведучої руки, наявність перенавченості; адаптація в яслах, дитячому дошкільному закладі;основні риси характеру (спокійний - збуджений, рухли­вий - уповільнений, урівноважений — примхливий тощо);основні риси поведінки (примхливість, слізливість, три­вожність, негативізм, виснажливість, розгальмованість, труд­нощі переключення).

Мовний анамнез.Умови виховання дитини:соціальне середовище, особливості мовного середовища, особливості мовного спілкування з дитиною, недо­статність мовного спілкування, стимуляція мовленнєвого роз­витку дитини, культурнопобутові умови в родині.

Розвиток заїкуватості:вік, у якому з’явилася заїкуватість;передбачувані причини і характер виникнення заїкува­тості (гостро, психогенно, без видимої причини тощо);

наявність періоду мутизму;який перебіг заїкуватості: заїкання постійно наявні у мов­ленні чи ні;за яких умов полегшується (погіршується) мовлення; чи змінилася поведінка дитини з моменту появи заїкува­тості й у чому це виявилося (стан апетиту, сну, настрою, поява капризів, негативізму, страхів, енурезу тощо);ставлення дитини до своєї мовної вади;які заходи було вжито для усунення мовної вади; тривалість і результативність лікування і навчання.

Психологічний клімат у родині, особливості взаємин:

чи мають місце часті конфлікти в родині - надмірна ува­га, навпаки, зайва суворість, нерівність у поводженні з дити­ною; перевантаження враженнями (відвідування кінотеатру, те­атру, цирку, тривалий перегляд телевізійних передач тощо);ставлення членів родини до мовної вади заїкуватих (бай­дужність, співпереживання, постійна фіксація уваги навко­лишніх на заїкуватості, пред’явлення підвищених вимог до мови заїкуватих тощо).

Для дітей дошкільного віку потрібні такі додаткові дані:чи наявні риси тривоги в характері заїкуватої дитини;чи спостерігаються у поведінці дитини плаксивість, дра­тівливість, примхливість (тобто емоційна лабільність); чи є у дитини риси остраху, лякливості;рівень розвитку ігрової діяльності дитини;схильність дитини до певних ігор; чи коментує дитина свої дії в іграх або грає мовчки; воліє грати на самоті або в колективі дітей;чи виявляється заїкуватість у грі наодинці із собою, з од­нолітками;який перебіг заїкуватості (чи ускладнюється з віком або виявляється рідше, ніж раніше).

Для дітей шкільного віку потрібні такі додаткові відомості:чи були ускладнення або рецидив заїкуватості підчас всту­пу до школи;адаптація до школи; як виявляється заїкуватість у навчальних ситуаціях (відповідь з місця, біля дошки, перехід на писемну відповідь тощо);якому зі способів відповіді дитина віддає перевагу на уроці;успішність;характер контактів з однолітками; характер взаємин з батьками; наявність «важких» звуків і страху перед мовленням.

Для дорослих заїкуватих анамнестичні дані мають вклю­чати додатково такі пункти:наявність логофобії і вік, у якому вона з’явилася;які заходи було вжито для корекції заїкуватості;які прийоми використовували з метою зменшення мов­леннєвих судом і страху мовлення.

№ 58 Характеристика комплексного медико-психолого-педагогічного впливу на дітей із заїканням.

Під сучасним комплексним підходом до подолання заїкання розуміється лікувально-педагогічний вплив на різні сторони психофізіологічного стану дитини, що заїкається різними засобами і зусиллями різних фахівців. У комплекс лікувально-педагогічних заходів входять лікувальні препарати і процедури, лікувальна фізкультура, психотерапія, логопедичні заняття, логопедична ритміка, виховні заходи.

Мета їх

• усунення або послаблення мовленнєвих судом і супутніх розладів голосу, дихання, моторики та мовлення;

• оздоровлення і зміцнення нервової системи і всього організму в цілому;

• позбавлення дитини від неправильного ставлення до свого мовному дефекту, від психологічних нашарувань, перевиховання його особистості та поведінки, соціальна реадаптація та адаптація дитини, що заїкається.

Весь лікувально-педагогічний комплекс за характером впливу на заїкуватих можна умовно розділити на дві складові частини: лікувально-оздоровчу та корекційно-педагогічну.

Основними завданнями лікувально-оздоровчої роботи, яку проводить лікар, є:

• зміцнення і оздоровлення нервової системи та фізичного здоров'я заїкуватого;

• усунення та лікування відхилень і патологічних проявів у їх психофізичному стані (послаблення або зняття мовних судом, розладів вегетативно нервової системи, порушень моторики та ін .).

Основним завданням корекційно-педагогічної роботи, яку переважно проводить логопед, є: усунення мовних дефектів (перевиховання неправильного мовлення) і психологічних особливостей заїкуватих.