53. Загальна характеристика порушень темпу та ритму мовлення несудомного характеру (брадилалія, тахілалія, батаризм, полтерн)

Брадилалія - уповільнення мови внаслідок ускладненої здатності видавати окремі звуки;

За Шеремет - паталогічно сповільнений темп мовлення.

Тахілалія - - форма порушення усного мовлення, що виражається в патологічно швидкому темпі мови, яка не супроводжується дефектами фонетичної, лексичної та граматичної системи.

За Шеремет – паталогічно прискоренй темп мовлення.

Батаризм - порушення мови типу заїкання, при якому темп мови прискорений, він має поштовхоподібний характер із зупинками для дихання, окремі слова перекручені.

Полтерн (спотикання) - патологічно прискорене мовлення з наявністю уривчастості темпу мови несудомного характеру (запинання, спотикання, необгрунтовані паузи).

54.Заїкання (визначення, причини, симптоматика).

Заїкання – це порушення темпо-ритмічної торони мовлення, зумовлене судомним станом мязів артикуляційного аппарату.

На сьогодні виділяють дві групи причин заїкання: ті, що призводять до виникнення його («грунт»), та вихідні («поштовхи»).

До причин, що призводять до виникнення заїкання («грунт»), належать такі:

- невротична обтяженість батьків (нервові, інфекційні та соматичні захворювання, що послаблюють або дезорганізують функції ЦНС);

- невропатичні особливості особистості (нічні страхи, енурез, емоційна напруженість);

- конституційна схильність (захворювання вегетативної НС, підвищена збудливість вищої нервової діяльності та її чутливість до психічних травм);

- спадкова обтяженість (заїкання розвивається на ґрунті природженої слабкості мовленнєвого апарату, яка може передаватися спадково як рецесивна ознака);

- ураження головного мозку у різні періоди розвитку під впливом багатьох шкідливих чинників: внутрішньоутробних та пологових травм, асфіксії; постнатальних – інфекційні, травматичні впливи за різних дитячих захворювань.

Серед вихідних («поштовхів») виділяють анатомо-фізіологічні та соціальні причини.

Анатомо-фізіологічні причини: захворювання з енцефалітними наслідками; внутрішньоутробні та пологові травми, струси мозку, органічні порушення мозку; виснаження або перевтома НС внаслідок інтоксикації та різних соматичних захворювань, які послаблюють центральні апарати мовлення: рахіт, коклюш, хвороби обміну, отоларингологічні хвороби.

Психічні та соціальні причини: одночасна психічна травма; тривала психічна травма, або неправильне виховання в сімї: розбещеність, виховання «зразкової» дитини, нерівномірне виховання; постійні конфлікти, переживання у вигляді тривалих емоційних напружень; неправильне формування мовлення в дитинстві: мовлення на вдиху, порушення звуковимови швидкий темп мовлення батьків; перевантаження дітей молодшого дошкільного віку мовленнєвим матеріалом; наслідування заїкуватих: пасивне і активне.

Вперше повну симптоматику заїкання було подано в працях І.Сікорського. прояви заїкання в різні вікові періоди вивчали В.Гіляровский, М. Зеєман, С.Ляпідєвський, М.Хватцев та ін. У сучасній теорії та практиці логопедії умовно виділяють дві групи симптомів заїкання які перебувають у тісному взаємозв’язку:

Біологічні (фізіологічні): мовленнєві судоми, порушення ЦНС та фізичного здоров’я, загальної та мовленнєвої моторики.

Соціальні (психологічні): мовленнєві запинки та інші порушення експресивного мовлення, феномен фіксованості на ваді, логофобії, виверти (уловки) та інші психологічні особливості.

Виділяють два види мовленнєвих судом: тонічні (складні тривалі спазми, виявляються у вигляді тривалої паузи в мовленні або у вигляді напруженої, протяжної вокалізації) та клонічні (мимовільне багаторазове скорочення м’язів мовленнєвого апарату, заїкуватий повторює окремі звуки або склади).