47.Характеристика мовленнєвого розвитку розумово відсталих дітей.

Характерним для них є пізній розвиток мовлення. Різке відставання спостерігається вже у період домовленнєвої вокалізації. Якщо в нормі спонтанний лепіт зявляється у період від 4 до 8 місяців, то у розумово відсталих дітей лепіт відмічається в період від 12 до 24 місяців.

За думкою Касселя, Шлезингера, М.Зеемана, у розумово відсталих дітей з дебільністю перші слова зявляються пізніше 3-х років. Дослідження І.В.Карлина та М.Стразулли показали, що перші слова у цих дітей зявляються у період від 2,5 до 5 років. (В нормі поява перших слів у дітей від 10 до 18 місяців).

Значне відставання відмічається у розумово відсталих дітей у появі фразового мовлення. При цьому часовий інтервал між першими словами і фразовою мовою у них більш довготривалий, ніж у нормальних дітей.

Особливості мовленнєвого розвитку РВ дітей в психологічному аспекті вивчені багатьма авторами (В.Г.Петрова, М.С.Певзнер, И.Карлин, М.Стразулла, К.Лонє, С.Борель-Мезонні, Шлезингер, М.Зееман та інші)

48. Особливості корекційної логопедичної роботи з подолання системних порушень мовлення у розумово відсталих дітей.

Корекція порушень звуковимови розумово відсталих дітей - процес тривалий і складний. Найбільш тривалим є етап введення звуку в мову, тобто етап автоматизації, який може розтягнутися на 1-1,5 року.

Корекцію дефектів звуковимови необхідно пов'язувати з розвитком пізнавальної діяльності дітей, формувань операцій аналізу, синтезу, порівняння. Велика увага приділяється розвитку загальної і мовної моторики, вихованню слухового сприйняття, уваги, пам'яті.

Корекцію порушень звуковимови пов'язують з розвитком мовної функції в цілому, тобто з розвитком фонематичної сторони мови, словника, граматичного ладу мовлення. Приділяється увага розвитку чітких уявлень про звуковому складі слова, виділенню звуку зі слова, визначення місця звуків у словах.

Особливістю логопедичної роботи:

Вся робота складається з декількох етапів:

Підготовчий етап - передбачає розвиток загальної, дрібної, мовної моторики, розвиток слухового уваги, пам'яті, роботу над правильним мовним диханням, формуванням тривалого плавного видиху в ігрових вправах, голосових вправ.

На етапі постановки звуку використовуються: зоровий образ артикуляції, слуховий образ звуку, кінестетичні, тактильні і тактильно-вібраційні відчуття.

На найбільш тривалому в допоміжній школі етапі автоматизації звуків проводиться робота над складними формами звукового аналізу та синтезу, умінням виділяти звук у слові і т.д.

Обов'язковим етапом роботи є диференціація звуків: уточнення вимовної диференціації звуків, розвиток слухового розрізнення.

Шляхи корекції порушення лексико-граматичної сторони мови. У процесі корекційного впливу ведеться робота по збагаченню словникового запасу, уточненню значення слів, з розвитку семантики слова, формування лексичної системності та семантичних полів. Особливої ​​уваги вимагає предикативний словник (дієслова та прикметники). Важливим напрямком логопедичного впливу є засвоєння дітьми слів узагальнюючого характеру, займенників, числівників, прислівників.

Послідовність роботи над граматичними формами: від конкретного до абстрактного, від семантично простих форм до більш складних, від простих по граматичному оформленню до більш складним. Проводиться робота над відмінковими закінченнями, розвитком функції словозміни, словотвору, засвоєнням глибинно-семантичних відносин всередині висловлювання, над поширенням пропозицій.

Формування граматичного ладу мови здійснюється в наступних напрямках:

1. Формування глибинно-семантичної та поверхневої структури речення (необхідно працювати над смисловим змістом ситуації, зображеної на картинці).

2. Формування словозміни і словотворення (звертається увага на засвоєння непрямих відмінків сприяє застосування ігрових прийомів, картинок, питань («Хто наглядова?», «Кому потрібні ці речі?»)).

3. Розвиток зв'язного мовлення.

Робота над зв'язного промовою спочатку проводиться на матеріалі діалогічного, ситуативної мовлення, а пізніше - контекстної, монологічного в такій послідовності:

1) розвиток вміння аналізувати наочну ситуацію, виділяти головне і суттєве, основне і фонове;

2) формування вміння розташовувати смислові компоненти в певній послідовності;

3) розвиток здатності утримувати смислову програму в пам'яті (запам'ятовування послідовності картинок, перекази текстів);

4) перекодування кожного елемента смислової програми в мовну форму. Послідовність у роботі над зв'язним текстом така:

- Переказ з опорою на серію сюжетних картинок;

- Переказ по сюжетній картинці;

- Переказ без опори на наочність;

- Переказ на основі деформованого тексту;

- Розповідь по серії сюжетних картинок;

- Розповідь за сюжетною картинці;

- Самостійний розповідь.

Корекція порушень писемного мовлення у школярів з інтелектуальним недорозвиненням повинна бути тісно пов'язана з розвитком у них пізнавальної діяльності, аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, абстрагування.

Усунення порушень читання і письма проводиться в тісному зв'язку з корекцією порушень мовлення як системи, з корекцією дефектів звуковимови, фонематичної сторони мови, лексико-граматичного ладу.