33.Зміст психолого-педагогічного обстеження дитини дошкільного віку з дизартрією.

Метою обстеження дитини з дизартрією є вивчення стану її поза мовленнєвих функцій ( гнозису та праксису), мовленнєвих процесів ( експрес. та імпрес. мовлення, читання, письма), а також інтелектуальних можливостей.

Обсеження має передбачати подвійну мету:

-відмежувати наявні у дитини розлади від інших порушень мовлення недизартричного характеру;

-допомогти логопеду описати ту чи іншу форму дизартрії, з якою він має справу. Допомогти виділити ті основні ланки патологічної карти, які зумовлюють виникнення низки вторинних порушень мовлення і психічних процесів.

Психолого-педагогічне обстеження вважається завершеним тоді, коли виявлено основний чинник, що зумовив виникнення ознаки (симптому) мовленнєвого порушення, і логопед зможе передбачити зміни, що виникнуть у порушеній функції під час проведення певної корекційно-розвивальної роботи.

Як зазначалося, провідною вадою, що призводить до дизартрій, є рухові порушення. Тому в загальній програмі обсте¬ження логопед основну увагу приділяє виявленню стану рухо¬вої і мовленнєворухової сфери.

Особливу увагу під час аналізу отриманих результатів об¬стеження треба звертати на стан тих функцій рухової сфери, порушення яких утруднює навчальну діяльність дитини.

Під час обстеження у дітей здебільшого може спостерігати¬ся затримка формування основних локомоторно-статичних функцій, порушення структури їх, а також зниження фізич¬них якостей руху: швидкості, сили, витривалості, координації.

Аналіз характеру і швидкості рухів рук може виявити їх значну своєрідність, зумовлену парезами м'язів або різким підвищенням тонусу, поганою ізольованістю моторного акту

Усе це призводить до значних порушень у загальній струк¬турі рухів з предметами, особливо грубі порушення виявляють у структурі функції хватання.

Для вивчення стану мовленнєвомоторної сфери дитини логопед може використати спеціальну серію проб. Унаслідок її застосування логопед зможе отримати якісну характеристику рухів язика, стану статичної координації мовленнєвих рухів; стану мовленнєвої динамічної координації; диференційованості рухів органів мовленнєвого апарату, а також стану кінестетичної чутливості мовленнєворухової сфери дитини. При цьому зауважимо, що саме цю серію завдань потрібно використовувати для виявлення стертих форм дизартрії.

Методика вивчення дітей з дизартрією передбачає також завдання , зміст яких спрямований на визначення стану інших поза мовленнєвих функцій, тобто праксодичних і гностичних процесів.(праксис- довільні цілеспрямовані рухи, гнозис – впізнавання).

Вивчення стану усного мовлення дитини обмежимо розглядом методики дослідження стану провідного порушення — звуковимови.

Розлади звуковимови у дітей з дизартричними порушен¬нями досліджують з кількох позицій.

1. З позиції структурної фонетики

2. З позицій структурної лінгвістики (обстежують особливості використання дитиною фонемних одиниць вимовляння в процесі читання та письма.)

3. З позиції психолінгвістики