30. Загальна характеристика псевдобульбарної дизартрії

Псевдобульбарна дизартрія виникає при двосторонньому ураженні рухових корково-ядерних шляхів, що йдуть від кори головного мозку до ядер черепних нервів стовбура.

спастична форма псевдобульбарной дизартрії - підвищення м'язового тонусу в артикуляційній мускулатурі за типом спастичності.

Рідше паретична форма-на тлі обмеження обсягу довільних рухів спостерігається незначне підвищення м'язового тонусу в окремих м'язових групах або зниження м'язового тонусу.

При обох формах відзначається обмеження активних рухів м'язів артикуляційного апарату, у важких випадках - майже повна їх відсутність.

Наявні синкинезії.Язик напружений, відтягнутий назад, спинка його закруглена і закриває вхід в глотку, кінчик язика не виражений. Довільні рухи язика обмежені, дитина зазвичай може висунути язик з порожнини рота, проте амплітуда цього руху обмежена, він ледве утримує висунутий язик по середній лінії; язик відхиляється в сторону або опускається на нижню губу, загинаючись до підборіддя.

Особливо важким при псевдобульбарній дизартрії є рух висунутого язика вгору з загинанням його кінчика до носа. порушуються в першу чергу найбільш складні і диференційовані довільні артикуляційні рухи.

при псевдобульбарній дизартрії порушується вимова найбільш складних за артикуляцією передньоязикових звуків, порушення носить більш поширений характер, поєднується з спотворенням вимови та інших груп звуків, порушеннями дихання, голосу, інтонаційно-мелодійної сторони мовлення, часто - слиновиділенням.

При дифузній спастичності м'язів мовленнєвого апарату відзначається одзвінчення глухих приголосних звуків (в основному при спастичній псевдобульбарній дизартрії). поява носового відтінку при вимові голосних заднього ряду (о, у), і твердих сонорних (р, л), твердих щумних (з, ш, ж) і африкати ц.

При паретичній псевдобульбарній дизартрії страждає вимова проривних губних звуків, що вимагають достатніх м'язових зусиль, особливо двогубних (п, б, м) язиково-альвеолярних, а також нерідко і ряду голосних звуків, особливо тих, які вимагають підйому спинки язика вгору (і, и, у). Відзначається носовий відтінок голосу. М'яке піднебіння провисає, рухливість його при вимові звуків обмежена.

Мовлення при паретичній формі псевдобульбарної дизартрії повільне, афонічне, затухаюче, погано модульоване, виражена слинотеча, гіпомімія і амімія обличчя. Часто має місце поєднання спастичної і паретичної форм, тобто наявність спастико-паретичного синдрому.

31. Загальна характеристика бульбарної дизартрії.

Бульбарна дизартрія (від лат. Bulbus - цибулина, форму якої має довгастий мозок) проявляється при захворюванні (запаленні) або пухлині довгастого мозку. При цьому руйнуються розташовані там ядра рухових черепно-мозкових нервів (мовно-глоткового, блукаючого і під'язикового, іноді трійчастого і лицьового).Характерним є параліч або парез м'язів глотки, гортані, язика, м'якого піднебіння. У дитини з подібним дефектом порушується ковтання твердої і рідкої їжі, утруднене жування. Недостатня рухливість голосових складок, м'якого піднебіння приводить до специфічних порушень голосу: він стає слабким, носовим. У вимові не реалізуються дзвінкі звуки. Парез м'язів м'якого піднебіння приводить до вільного проходу повітря, що видихається через ніс, і всі звуки набувають вираженого носового (назального) відтінку. У дітей з описуваною формою дизартрії спостерігається атрофія м'язів язика і глотки, знижується також тонус м'язів (атонія). Паретичний стан м'язів язика є причиною численних перекручувань звуковимови. Мовлення невиразне, вкрай нечітке, уповільнене. Обличчя дитини з бульбарної дизартрією амімічне.

№ 32 Характеристика мовленнєвих та немовленнєвих симптомів при дизартрії. Вплив дизартрії на формування особистості дитини.

Мовленнєва симптоматика:

- Порушення звуковимови. Залежно від ступеня ураження може страждати вимова всіх або декількох приголосних. Може порушуватися і вимова голосних звуків (вони промовляються неясно, спотворене, часто з носовою відтінком).

- Порушення просодики - темпу, ритму, модуляції, інтонації.

- Порушення сприйняття фонем (звуків) і їх розрізнення. Виникає внаслідок нечіткою, змазаною промови, яка не дає можливості сформуватися правильному слухового образу звука.

- Порушення граматичної будови мови.

Немовленнєва симптоматика:

- Порушення рухового апарату (дизартрія завжди супроводжує ДЦП).

- Порушення емоційно-вольової сфери.

- Порушення ряду психічних функцій (увага, пам'ять, мислення).

- Порушення пізнавальної діяльності.

- Своєрідне формування особистості.

Усвідомлення своєї неповноцінності і безсилля у спробах спілкування часто призводить до змін характеру: замкнутості, негативізму, бурхливим емоційним зривів. У деяких випадках спостерігаються апатія, байдужість, млявість, нестійкість уваги. Ступінь вираженості таких реакцій залежить від умов, в яких знаходиться дитина. Коли його дефекті не фіксують увагу, чи не підкреслюють неправильність його мови нетактовними зауваженнями, намагаються всіляко його зрозуміти і полегшити важке становище в суспільстві, реактивних нашарувань в дитині спостерігається менше. Зазвичай при правильному педагогічному підході діти опановують усній і письмовій промовою, засвоюють необхідний обсяг шкільних знань. Разом з розвитком мови як правило зникають і вторинні зміни психіки.