24.Загальна характеристика комплексного психолого-медико-педагогічного впливу при відкритій ринолалії.

Діти з ВНГП є поліморфними як у клінічному так і у логопедичному відношенні категорією дітей, тому використовувати єдині стандартні методи корекції до них є неефективно і неправильно. Окрім мовлення така дитина потребує корекції психологічної, яка спрямована на подолання порушень психічного розвитку а також спрямована на забезпечення гармонізації та адаптації дитини до сучасного суспільства. Лише системна робота корекції здатна забезпечити умови для навчання такої дитини у ЗОШ починаючи від народження і до 18 років.

Метою функціонування багатопрофільної системи є: забезпечення умов попередження, диференційованої корекційно-розвивальної допомоги і та максимальної компенсації порушень психо-мовленнєвого розвитку, гармонізація особистісного та когнітивного потенціалу дитини.

Комплексна система диференц.корекції психо-мовленнєвого розвитку осіб з ВНГП (0-18р.):

І.Концептуально-стратегічний блок.

ІІ.Організаційно-структурний блок: функціональними складовими корекційної методики є відповідні змістовні блоки. Кожний блок складається з модулів, змістом яких є конкретні завдання, ігри, вправи… основа модульного принципу – це мобільність внут. структур окремих блоків. Блоки можуть працювати в автономному режимі, що забезпечує варіативність та функціональність запропонованої системи.

Системою враховується:

1. тип психо-мовленнєвого дизонтогенезу (неускладнений, ускладнений, дуже ускладнений)

2. вік дитини

3. етап лікування (до-, і післяопераційний)

При цьому принципово важливим є здійснювати логопедичну і психологічну корекцію одночасно. Більш того підготовчо-попереджувальна робота повинна здійснюватися з кожною дитиною і родиною без виключення.

25 Організація та зміст логопедичної роботи у до- та післяопераційному періодах при відкритій органічній ринолалії.

Доопераційний період( Хватцев, Іполітова): на тлі дихальних і артикуляційних вправ, розвитку кін естетичних відчуттів увага дитини спочатку зосереджується на артикуляційному укладі звука, і тільки за умови її засвоєння пізніше включається голос. Особлива увага звертається на плавний, невимушений характер рухів з метою уникнення синкінезій у лицьовій та мімічній мускулатурі. Послідовність роботи над звуками визначається рівнем готовності артикуляційної бази. Зміст логос занять передбачає перевиховання фізіологічного дихання на мовленнєве; відпрацювання диференційованого вдоху – видиху; виховання плавного і довгого рот видиху; диференціацію короткого і довгого рот і нос видиху; формування мяких звуків, диференціація і автоматизація їх.

Артикулами голосних слід формувати у послідовності а,є,о,у,и,я,ю,й.

Рау: п, б,м,т,Д.Н,ф,л,К,г,с,з,х. Завжи автори пропонували починати з проривних – п,б і передньоязикових – т,д,н. Іполітова – ф, в. далі с, з.

Єрамокова розробила методику корекції розладів голосу при ринолалії. Наголошувала на індивідуальному підході та доопераційному етапі роб з метою запобігання формуванню компенсаторних паталогічних звичок і артикуляційної бази для розвитку мовлення. Артикуляційну гімнастику і масаж органів артикуляції слід проводити щодня 3-4р по 5 хвилин. Розвиток фонематичного слуху входить до кола завдань, які логопед вирішує в підготовчому періоді. Мета роб над звуковимовою в цей період –добитись поліпшення комунікативної функції.

Етапу постановки «чистих» приголосних може передувати операція і період відновлення сформованих мовленнєвих навичок. За єрмаковою починати слід з- л,ль,в,вь,ф,фь. Принциповою є позиція щодо потреби включення до спонтанного мовлення нових мовленнєвих навичок уже на цьому етапі. Далі послідовність м.б. такою – п,пь,б,бь,м,мь,с,сь,з,зь,т,ть,д,дь,н,нь,ш,г,к,х,р,р. ОСТАННЬОЮ МАЄ БУТИ РОБОТА З ПОСТАНОВКИ ж і африкатів. Одночасно проводиться диференціація ротових і носових звуків.

Принципи і напрями корекційної роботи з подолання ринолалії:

• Урахування механізмів розладу мовлення й особливостей симптоматики.

• Спирання на збережені аналізатори і їхні функції, розвиток потенційних функціональних можливостей кін естетичного, слухового, зорового апарату.

• Використання фізіологічного дихання з метою перевиховання його в мовленнєве діафрагмальне з ротовим видихом.

• Паралельність у роботі над формуванням мовленнєвого дихання і формуванням артикуляційних укладів.

• Використання фізіологічної взаємозалежності і взаємодії м’язових груп мовленнєвого апарату в роботі з розвитку артикуляційного праксису.

• Урахуванняя рівня готовності арт бази звуків для визначення постановки їх.

• Урахування вікових і компенсаторних можливостей дитини.

• Забезпечення систематичності і паралельності логопедичної і психокорекційної роботи.