4. Тотальне порушення звуковимови.

Таким чином, за відкритої ринолалії органічна вада - незрощення піднебіння призводить до функціонального порушен­ня прикусу артикуляційного апарату.

Вроджені незрощення губи та піднебіння часто поєднуються з іншими вадами розвитку, а також з органічними ураження­ми центральної нервової системи, що виявляється в розумовій відсталості того чи того ступеня прояву. У таких хворих різко зростає ризик розвитку різних нервово-психічних розладів уже і дитячому і підлітковому віці - від легких невротичних явищ до реактивних станів, що нерідко супроводжуються вторинною затримкою інтелектуального розвитку.

Серед причин виділяють: загальне недорозвинення і тяжкі мовленнєві порушення, що часто спостерігаються у таких хво­рих; несприятливі умови виховання і психічну травматизацію дітей з цією вадою розвитку в ранньому віці, пов'язані з пору­шенням стереотипу контакту таких дітей з однолітками і до­рослими, частою госпіталізацією таких хворих у зв'язку з багатоетапністю лікування. Все це з віком призводить до виникнення у людей з цією патологією серйозних соціальних і психо­логічних проблем.

23. Особливості логопедичного обстеження дитини з ринолалією.

І. Підготовчий етап

1) вік батьків;

2) від якої вагітності дитина, чим закінчилися попередні вагітності(якщо є діти: вік, рівень розвитку, доношені вагітності, передчасні пологи, стимуляції тощо);

3) протікання вагітності

4) пологи, їх характер(стрімкі, недоношеність, причини їх);

5) стан дитини при народженні(за шкалою Апгар);

6) ранній розвиток дитини:

7) розвиток мовлення

8) психічні особливості дитини

9)обстежуються навички самообслуговування

10)лікування дитини (виявляються строки хірургічного втручання(оперування губ, піднебіння), застосування медикаментозного лікування і логопедичної дії у всі періоди життя дитини; результати цих дій.

ІІ. Основний етап

1.Будова і рухомість артикуляційного апарату.

Відмічається наявність асиметрій обличчя і носо-губних складок при закритому роті, уточнюється її характер при відведенні кутиків рота в сторони і при закриванні рота. Відмічається форма губ і їх активність, наявність швів на губі. Цю частину обстеження краще проводити разом із лікарем.

Перевіряється стан зубно-щелепної системи. Одночасно оглядається м’яке піднебіння, положення і форма язика, щелепи і рухомість нижньої щелепи. Рухомість м’якого піднебіння або його фрагментів(до операції) спостерігається при вимові голосного звука [а]. В цей момент можна побачити під слизисту(субмукозну) розщілину. При субмукозній розщілині м’яке піднебіння западає і утворює характерний трикутник.

Рухомість язика перевіряється при виконанні дитиною певних рухів, наприклад, часте висовування язика, відведення його в бік, піднімання вгору, переміщення кінчика за нижні різці; перевіряється вміння дитиною цокати язиком. Фіксується доступність і характер виконання рухів.

2. Тип і характер фізіологічного і мовленнєвого дихання(верхньоключичне або діафрагмальне; частота дихання, його ритмічність і сила).

3. Особливості голосу дитини (крикливий, хриплий і т.д.).

4. Загальний характер дії мовленнєвого апарату в процесі мовлення (особливості читання віршів). Тут важливо відмітити чи добре дитина відкриває рот; відмічається активність губ в мовленнєвому процесі, активність язика, щік, м'язів лоба, наявність синкинезій.

5. Досліджується звуковимови. Обстеження починається із голосних і проходить в наступному порядку: а, е, о, и, у, я, є, ю, й.

- стан формування звукоскладової структури;

- відтворення ритмічної структури.

- відтворення звукоізольованих слів (односкладових і двоскладових без збігу приголосних з відкритими і закритими складами).

- вимова багатоскладових слів.

- повторення речення.

6. Стан синтаксичної сторони мовлення (зв’язне мовлення).

7. Стан фонематичних процесів (фонематичний слух, увага, контроль, уявлення, синтез)

8. Стан писемного мовлення.

9. Дослідження стану психічних функцій.

10. Лексична сторона мовлення (перевіряєм іменники, дієслова, прикметники).

11. Граматична сторона мовлення (словозміна, словотвір)