19.Класифікація ринолалії та її характеристика.

ринолалія - це порушення тембру голосу і звуковимови, зумовлене анатомо-фізіологічними вадами артикуляційного апарату.

1. За характером ушкодження мовленнєвого апарату: закриту (передня, задня), відкриту та змішану

2. За етіологічними показниками кожна з них може бути органічно і функціонально зумовленою.

3. За часом виникнення вроджена і набута.

Відкрита органічна ринолалія має 5 основних симптомів:

1.порушуння положення язика у ротовій порожнині (язик відтягнутий назад, корінь піднятий до гори);

2.порушення взаємодії м’язів артикуляційного апарату;

3.порушення дихальної функції;

4.обовязкова наявність гіпернозалізації (гугнявості);

5.тотальне ушкодження усіх звуків мовлення.

Ознакою функціональної відкритої ринолалії є порушена вимова тільки голосних звуків, тоді як при вимові приголосних піднебінно-глоткове змикання нормальне і назалізації не відбувається. Прогноз благоприємний. Назальний тембр зникає після фоніатричних вправ, а порушення звуковимови виправляються звичайними логопедичними методами

При закритій формі ринолалії увесь струмінь видихуваного повітря попадає в носову порожнину. Найсильніший резонанс у носових м, м ', н, н' .

При змішаній формі спостерігаються два варіанти. Причиною є поєднання закритої носової порожнини (її непроходження) і недостатності піднебінно-глоткового контакту функ­ціонального і органічного проходження.

20. Відкрита органічна ринолалія (визначення, причини, класифікація).

Відкрита ринолалія- це порушення як звуковимовної, так і фонаційної сторони мовл.

Відкрита органічна ринолалія може бути:

1) набута- виникає:

- в разі перфорації твердого і мякого піднебіння внаслідок черепно-мозкової травми

-у разі розвитку остеомієліту, рубцевих змін, поранень, тиску пухлини

Тобто порушуються цілісність і рухомість твердого і-або мякого піднебіння.

2) вроджена є наслідком:

-природжених незрощень мякого та твердого піднебіння, закороткого мякого піднебіння, відсутності або роздвоєння увули, субмукозної щілини;

- парезів і паралічав мякого піднебіння в разі ураження язикоглоткового і блукаючого нервів.

№ 21 Закрита форма ринолалії та методи її подолання.

Закрита ринолалия утворюється при зниженому фізіологічному носовому резонансі під час вимовляння звуків мови. При цьому голосні звуки набувають в мові неприродний відтінок.

Причина закритої форми - найчастіше органічні зміни в носовому просторі або функціональні розлади небо-глоткового змикання.

М. Земан розрізняє два види закритою ринолалии (рінофоніі): передню закриту - при непрохідності носових порожнин і задню закриту - при зменшенні носоглотковій порожнини.

Передня закрита ринолалия спостерігається при хронічній гіпертрофії слизової носа, головним чином, задніх нижніх раковин, при поліпах у носовій порожнині; при викривленні перегородки носа і при пухлинах носової порожнини.

Задня закрита ринолалия у дітей може бути наслідком аденоїдних розростань, рідше носоглоткових поліпів, фіброми або інших носоглоткових пухлин.

Функціональна закрита ринолалия виникає при гарній прохідності носової порожнини і непорушеному носовому диханні. Однак тембр назальних і голосних звуків при цьому може бути порушений сильніше, ніж при органічних формах.

При органічній закритій ринолалії насамперед повинні бути усунені причини непрохідності носової порожнини. Як тільки настає правильне носове дихання, зникає і дефект. Якщо ж після усунення непрохідності (наприклад, після аденотомии) ринолалия продовжує проявлятися, вдаються до таких же вправ, як при функціональних порушеннях.

• На початковому етапі занять рекомендуються дихальні вправи, мета яких полягає в диференціації носового і ротового вдиху і видиху.

• Одночасно здійснюється активізація м'язів м'якого піднебіння і задньої стінки глотки.

• Наступним етапом є робота над диференціацією ротового і носового видихів.

• Дітей навчають протяжно перебільшеному проголошенню, щоб відчувалася сильна вібрація на крилах і підставі носа.

• Після цього назальні звуки закріплюються в словах.

Заключним етапом є робота над звучністю голосних звуків і над протиставленням звуків за ознакою назальностьненазальность (п., б - м; д - н).

№ 22

2. Відкрита ринолалія — це порушення як звуковимовної, так і фонаційної сторони мовлення. Вона є найскладні­шою в механізмах і найтяжчою у подоланні формою. Розрізня­ють функціонально і органічно зумовлену відкриту рийолалію. В свою чергу, органічна форма відкритої ринолалії може бути набутою і природженою.

Набута відкрита органічна ринолалія виникає в разі пер­форації твердого і м'якого піднебіння внаслідок черепно-моз­кової травми або у разі розвитку остеомієліту, рубцевих змін, поранень, тиску пухлини тощо, тобто порушуються цілісність і рухомість твердого і/або м'якого піднебіння.

Вроджена органічна відкрита ринолалія зазвичай є на­слідком: а) природжених незрощень м'якого та твердого піднебіння, закороткого м'якого піднебіння, відсутності або роздвоєн-н н иоиіа, субмукозної (прихованої) щілини; б) парезів і па­ралічів м'якого піднебіння в разі ураження язикоглоткового і блукаючого нервів.

За функціональної відкритої ринолалії найчастіше вада мовлення зумовлена парезом м'якого піднебіння (одно- або дво­бічним), змінами, які відбуваються у глотці через її травми і Пухлини, порушенням контролю за власним мовленням у разі іииження слухової функції або наслідуванням назальному мов­ленню.

Відкрита органічна ринолалія найчастіше є наслідком при­родженої вади піднебіння. Природжену відкриту органічну ринолалію (далі - відкри­ту ринолалію) характеризує своєрідний комплекс симптомів (за А.Іпполітовою).

1. Зміна положення і активності язика. За цієї вади язик стабілізується в такому положенні: тіло язика відтягнуте дозаду, а задня частина спинки і корінь язика підтяг­нуті догори, дещо збільшені за розмірами, гіпертрофовані. Кінчик язика практично нерозвинений, млявий, атонічний. Унаслідок цього для язика залишаються доступними тільки найелементарніші, недостатньо диференційовані артикуляційні рухи.

2. Порушення діяльності м'язів м'якого піднебіння. Навіть після операційного втручання відновлене м'яке піднебіння за­лишається недостатньо активним, малорухомим, що зумовле­но, зокрема, наявністю рубцевої тканини. Воно не виконує функцій розмежування ротової і носової порожнин. Часто спос­терігається асиметрія м'язів м'якого піднебіння зліва і справа, яка з віком прогресує. Поступово слизова оболонка стає блідішою, млявою, атрофічною. Спонтанне змикання м'якого піднебіння із валиком Пассавана не спостерігається.

3. Порушення взаємодії м'язів периферичного артикуляцій­ного апарату. Насамперед порушується взаємодія артикуляцій­них мімічних м'язів, що підтверджується зайвими рухами лицьо­вих м'язів під час мовлення, навіть наявністю синкінезій, інколи тикоподібних і хореїчних рухів м'язів обличчя. У дитини поступово може сформуватися стійкий стереотип на­пруженого мовлення. Симптомом, який ускладнює організацію мовленнєвого акту, можна вважати стійке порушення взаємодії між артикуляційними і дихальними м'язами, що призводить до специфічних порушень мовленнєвого дихання. Страждають ритмічність мовленнєвого дихання, спрямованість і плавність видиху.