16. Вади вимови звуків л, ль. Методи їх усунення.

Вади вимови:

Відсутність звуку.

Губно-губний ламбдацизм

Звук вимовлятися за участю губ, які витягуються вперед, виходить подоба короткого У.

Губно-зубний ламбдацизм

Вимова звуку Л, що нагадує звук В. Нижня губа наближається до верхніх зубів

Носова вимова

Струмынь повітря направляється не через рот, а через ніс (звук схожий на нг)

Міжзубна вимова звуку Л

кінчик язика перебувати між зубами.

Пом'якшення звуку Л

Параламбдацизми (заміни звуку Л).

Звук Л найчастіше замінюється звуками й, У, Д, В, Н, ЛЬ, З, Р.

Методи усунення:

Підготовчий етап: розвиток слухового сприймання, слухової уваги та памяті, розвиток фонематичного сприймання, розвиток дихання, розвиток артикуляційної моторики. 

Вправи для підготовки артикуляційного апарату до постановки звуків л, л'

“Неслухняний язичок”. “Гойдалка”. “Індичата “Конячка”.  “Смачне варення

Для виправлення ламбдацизму використовують наступні прийоми.  •  завдання за зразком, користуючись дзеркалом, вільно висунути язик та зажати його між зубами→ не змінюючи положення язика, вимовити протяжно а або и →отримати протяжний звук л. Після такої міжзубної вимови треба перевести язик дитини за верхні зуби та продовжувати закріплювати правильну вимову. • Рот напіввідкрити, протяжно вимовляти звук и та при цьому повільно просувати язик між зубами, потім притиснути зубами. Слідкувати, щоб кінчик язика був не вузьким а широким. При правильному виконанні цього прийому отримаємо звук л→Після відпрацювання ізольованого звука л в міжзубному положенні слід перевести кінчик язика за верхні зуби. •  широко відкрити рот та протяжно вимовляти звук а. При цьому кінчик язика почергово піднімати і опускати до верхніх і нижніх різців. При такій вправі почуємо: ла-ла-ла. • При губній вимові звука л загальмувати рухи губ. проводити вправи на диференціацію рухів губ “трубочка-посмішка”. їх пальцями). Після того слід перейти до постановки звука л за допомогою одного з вищезазначених прийомів. • У тих випадках коли порушується вимова не лише звуку л, а також його м’якої пари - л?, виправлення першого звуку є надійною базою для засвоєння другого. При закріпленні мякогот звука л роботу слід починати зі складу лі, а потім переходити до складів з іншими голосними. Роботу над постановкою звука л? треба будувати на зіставленні вимови складів з л та л? (ли-лі, ла-ля, лу-лю, ле-лє). • Після того як буде досягнута правильна артикуляція звука л у випадках параламбдацизму необхідно провести ряд вправ, спрямованих на відпрацювання диференціації звуку л та того, яким він замінявся.

17 Вади вимови звуків р,рь та методи їх подолання.

Різноманітні недоліки вимови фонем р і р 'носять назву ротацизма, який може виражатися у спотворенні цих фонем або в заміні їх іншими звуками. Другий вид дефекту називається параротацизмом. Часто звук р виступає, у вигляді горлового тремтячого звуку. Перший тип подібної артикуляції це в е л я р н е р, при якому коренева частина язика зближується з нижнім краєм м'якого піднебіння і утворює з ним щілину. Проходячи через цю щілину, видихуване повітря викликає дрібну, безладну вібрацію м'якого піднебіння, в результаті чого виникає шум, який надає тону голосу специфічне дефектне звучання. Другий тип- у в у л я р н е р, при якому вібрує тільки язичок. При цьому чується виразний рокіт. Зустрічається і так зване о д н о у д а р н е р, при якому передній край язика лише один раз торкається до альвеол, вібрація відсутня. Спроби вимовити тривалий рокітливий звук не- вдаються. Нерідко зустрічається бічне р, при якому замість вібрації переднього краю язика вибухає змичка між його бічним краєм і корінними зубами. Нарешті, слід згадати вид ротацизму, який рідко зустрічається. "При якому різке спотворення звуку обумовлене ​​тим, що струмінь повітря, що видихається проходить через щілину, утворену між бічним краєм язика і верхніми корінними зубами, приводячи у коливання щоку. Це так зване щ і ч н е р. Крім того, є декілька видів параротацизма (заміна, р звуками р ', л, л', й, г, д).У більшості випадків той чи інший вид ротацизма охоплює як твердий р, так і м'який р. Нерідко при дефектному р спостерігається нормальний р '. Іноді буває і зворотне явище. Передрозположують до ротацизму анатомічні аномалії :коротка під'язикова зв'язка, вузьке і високе піднебіння, надмірно вузький, або масивний, або недостатньо пластичний Язик.

Виправлення ротацизма. Один вид вправ спрямований на те, щоб, добившись правильного положення язика, отримати так званий фрикативний р, артикулюємий при тому ж положенні язика, що й нормальний, але поки без вібрації. Інший вид вправ спрямований на вироблення вібрації язика. Якщо дитина правильно вимовляє верхні ш і ж, отримати фрикативний р неважко. Досить запропонувати вимовити протяжно фонему ж при кілька відкритому роті без округлення губ і перемістити передній край язика трохи вперед, до ясен верхніх різців. Домігшись мети,, слід закріплювати фрикативний р на матеріалі складів, слів, а потім і фраз, не чекаючи засвоєння вібрації. Важливо при цьому, щоб отриманий звук вимовлявся з достатнім напором видихуваного повітря, при мінімальній щілині між переднім краєм язика та яснами. Повинен бути ясно чути як голос, але і шум повітря, що проходить через щілину: Для вироблення вібрації слід виходити з швидкого повторення на одному видиху звука д, артикулюємого особливим чином - при дещо відкритому роті і при змиканні переднього краю язика не з різцями, а дещо глибше -з яснами верхніх різців або навіть з альвеолами. Вправа може складатися спочатку з двох-і триразового рівномірного повторення звука д (дд, дд, дд ... ддд, ддд, ддд ...), потім з тих самих повторень, але з посиленням останнього звуку (дД, дД, дД, ддД, ддД, ддД ...) і далі з багаторазового повторення звука д як рівномірного (ддддддд. ..), так і з ритмічним виділенням, припустимо, кожного третього звуку серії (ддД, ддД, ддД, ддД). Працювати повинен тільки мову при нерухомому положенні нижньої щелепи.Надалі двох-, триразове повторення звуку буд завершується вимовою голосного а чи и (ДДА, ДДА, ДДА ... дди, дди, дди ... ддд а, ддд а, ддди ... ддди ...).Інший прийом вироблення вібрації полягає в тому, що під час тривалого проголошення фрикативного р під язик підкладають зонд з кулькою на кінці. Шарик призводять до зіткнення з нижньою поверхнею язика, після чого швидкими рухами зонда вправо і вліво викликається механічне коливання язика, поперемінне змикання і розмикання його переднього краю з альвеолами (мал. 29). Замість зонда може бути з успіхом використаний палець самої дитини, попередньо чисто вимитий або обтертий ваткою, змоченою в спирті. Спочатку рух пальця здійснюється пасивно, з допомогою логопеда, який тримає кисть дитини. Надалі дитина діє самостійно.Після того як буде досягнута вібрація, необхідно шляхом різноманітних вправ. На матеріалі складів, слів і фраз, вимовних в поступово зростання темпів, домогтися автоматизації засвоєної артикуляції і позбавитися надмірно розкотистої вимови р, неминучої на ранніх етапах роботи. Якщо спочатку, вийде тільки твердий р, то одночасно з його закріпленням необхідно почати роботу над м'яким р. Якщо ж спочатку вийде м'який р, то паралельно з його закріпленням треба почати роботу над твердим р.