1.2. Загальна характеристика прудкості як фізичної якості людини

1.2.1. Визначення понять

Прудкість – це здібність до високої швидкості рухів , що виконується за відсутністю значного зовнішнього опору і не вимагають великих енергозатрат .

Вона пов’язана з оперативністю регуляції психомоторної функції , що визначає часові параметри розгортання нервових процесів і забезпечує ефект рухових дій людини в умовах ліміту часу . Тривалість здійснення швидких рухів менша , ніж тривалість проведення імпульсу по шляху зворотного зв’язку [9,35,36]

До специфічних форм вияву прудкості, на думку О.М. Худолія відносять :

1) латентний період рухової реакції (простої та складної) ;

2) бистроту реалізації локального одиночного ненавантажного руху (рукою, ногою, тулубом чи головою) ;

3) бистроту реалізації багато суглобного руху , зв’язаного із зміною положення тіла у просторі , а також переключення з однієї дії на іншу за відсутності значного зовнішнього опору ;

4) частоту ненавантажених рухів. [27,33]

Бистрота реалізації локального одиночного ненавантаженого руху визначається активним включенням відповідної групи м’язів . Бистрота реалізації багатосуглобного руху пов’язана з виробленням та зміцненням раціональної міжм’язової координації . Д ля таких дій характерна швидкість включення м’язів у активний стан відповідно до їх ролі у загальній координації структурі рухової дії.

Частота ненавантажного руху – це властивість ЦНС засвоювати ритм руху .У вигляді важливих умов , що сприяє високій частоті рухів , виступає здібність до довільного розслаблення .

Час рухової реакції в русі кисті вже у 9-11 річному віці стає близьким до показників дорослих , а у 13-14 років школярів досягають того ж у рухах плечей , стегна , гомілки і стопи . Темп руху з роками збільшується нерівномірно . [36]

Для гімнастики важливим є розвиток бистроти пробігання коротких дистанцій . За даними В.П.Філіна вікова зміна бистроти пробігання коротких дистанцій така : максимальна швидкість 16-18 років , темп – 16-17 років .

Узагальнюючи результати дослідження можна констатувати , що для дітей шкільного віку , що займаються різними видами спорту , закономірно підвищення бистроти рухів в онтогенезі . Бурний темп розвитку бистроти у підлітковому віці пояснюється високою пластичністю їхнього організму , рухливістю нервових процесів , відносно легкістю утворення умовнорефлекторних зв’язків .

Організм дітей і підлітків за данними В.П.Філіна . В.С.Фарфеля , Р.Є.Мотилянскої добре пристасований до швидкісних навантажень і тому є сприятливим для розвитку бистроти і швидкості руху . [3,9,10,33,35,36]

1.2.2. Методика розвитку прудкості

На думку Матвеєва Л.П. та Новікова А.Д. для розвитку прудкості провідним є повторний метод , що укладається в повторному виконанні визначених вправ з максимальною швидкістю з інтервалами на відпочинок . Наприклад: біг на 20 метрів з максимальною швидкістю , відпочинок для відновлення дихання і знову біг на 20 метрів . [8,18,27]

Шиян Б.М. вказує на три умови, які необхідно враховувати в процесі розвитку прудкості:

1) вправи повинні виконуватися так , щоб зусилля були спрямовані не на удосконалення способу виконання , а на збільшення швидкості ;

2) вправи повинні виконуватися з максимальною швидкістю ;

3) тривалість вправ повинна бути такою , щоб до кінця швидкість не знижувалася .

Розвиток прудкості пов’язаний, по-перше, з утворенням умов, сприятливих активізації процесів формування необхідної нейромоторної програми спортивної дії і, по-друге, з організацією спеціальної підготовки локомоторного апарату до швидкої реалізації необхідної нейромоторної програми. Швидкісна сила – одна з головних факторів , що обумовлюють якість швидкості. Для розвитку прудкості використовують такі методичні прийоми – рухи з тягарем , комплексний метод і рух з власною вагою.

Для розвитку максимальної швидкості ненавантаженного руху рекомендується додаткове навантаження , що не перевищює 15-20 % . [5]

На думку О.М. Худолія для розвитку максимальної сили були випробувані такі варіанти методики вправ з навантаженнями :

1) Для підвищення швидкості руху використовується вага навантаження 15-20 % від максимального , рух виконується максимально швидко , темп – помірний , з розслабленням м’язів між рухами ;

2) Для підвищення частоти руху використовується вага навантаження 15-20 % від максимального , рух виконується з максимальним темпом ;

Для підвищення бистроти також застосовується вправи з власною вагою. Звичайно це стрибкові та бігові вправі . [33]

Наприклад : 1) біг з прискоренням на 10-25(м) ; 2) біг на 20-30(м) по розміткам , зберігаючи задану довжину кроку ; 3) біг на 20-30(м) на час ; 4) гра з бігом типу естафет .

Для розвитку частоти руху використовують : 1) стрибки із скакалкою з максимальною частотою ; 2) біг на місці протягом 5(с) з максимальною частотою ; 3) біг із заданою частотою кроків протягом 10-15(с). Рухова реакція ефективно удосканалюється при використанні рухливих ігор типа “Виклик номерів” , “Третій зайвий”. Наприклад : ”Виклик номерів”

Гравці стають в 3-4 колони по одному. Перед носками гравців креслиться спільна лінія. Спереду на відстані 10-15 кроків від лінії позначаються 3-4 кола .

В кожне коло кладеться кубик . В кожній команді гравці розроховуються по порядку . По команді “Марш” учитель викликає будь який номер, гравці в колонах біжать до своїх кіл, удоряють кубиком об землю і повертаються назад. Перемагає команда , гравці якої наберуть більше очок . [венедиктов волков]

Ефективними засобами розвитку прудкості в молодшому шкільному віці є рухливі і спортивні ігри за спрощеними правилами , біг на короткі дистанції , естафети , стрибки , гімнастичні та акрабатичні вправи .

Прудкість як якість з успіхом розвивається у багатьох рухливих іграх, де добре сочетаються такі основні види прудкості, як відповідна реакція на сигнал, кількість рухів, зроблених за одиницю, та швидкість рухів тіла, або його частин [4,25].

У процесі виконання фізичних вправ має місце комплексний прояв прудкості. Так,у спринтерському бігу результат залежить від часу реакції на старті,швидкості окремих рухів і темпу кроків. Загальною вимогою для підбору вправ на прудкість є можливість їх виконання з максимальною швидкістю. При цьому необхідно враховувати такі умови:

1. вправи повинні виконуватися так, щоб зусилля були спрямовані не на удосконалювання способу виконання, а на збільшення швидкості;

2. вправи повинні виконуватися з максимальною швидкістю;

3. тривалість вправ повинна бути такою, щоб до кінця швидкість не знижувалася.

Основним засобом поліпшення простої рухової реакції є багатократне реагування на раптовий відомий сигнал. Для розвитку прудкості рухових реакцій може бути використаний наступний алгоритм (М.М. Булатова, М.М. Линец, В.Н. Платонов, 2003):

• оволодіння технікою дії-відповіді, раціональним її темпом і ритмом;

• виконання основних вправ, спрямованих на покращення латентного часу реакції в неспецифічних умовах;

• комплексне вдосконалення часу простої реакції і моторного компоненту в умовах виконання рухової дії;

• комплексне вдосконалення швидкості реагування у варіативних умовах (простір, час, вид подразник і його сила).

Розвиток швидкості складних рухових реакцій забезпечуються шляхом повторного виконання вправ з поступовим ускладненням умов виконання.

Розвиток реакції вибору здійснюється за двома основними напрямками (Л.П.Сергієнко, 2007):

• формують у людини вміння вгадати найбільш ймовірні дії суперника (за його позою, підготовчими діями, загальній манер в поведінки, погляду і т.п.);

• поступове ускладнення умов своїх дій (спочатку удосконалюється відповідь на одну, заздалегідь відому дію суперника, потім-на два рухи суперника, які відбуваються в різній послідовності).

У швидкісно-силових, складно-технічних видах спорту швидкість одиночного руху безпосередньо зв’язана зі швидкісною силою і залежить від неї. Швидкісна сила – один з головних факторів, що обумовлюють якість швидкості. Навіть у відносно простих суглобних рухах, виконуваних необтяженими частинами тіла з місця (наприклад, замах ногою), швидкість згинання і розгинання багато в чому залежить від швидкісної сили м’язів. Для розвитку прудкості використовуються ті вправи в яких необхідно поліпшити швидкість виконання.

Для розвитку частоти руху використовують:

1. стрибки зі скакалкою з максимальною частотою;

2. біг на місці протягом 5с з максимальною частотою;

3. біг із заданою частотою кроків протягом 10-15 с.

Ефективними засобами розвитку прудкості в молодшому шкільному віці є рухливі і спортивні ігри за спрощеними правилами, біг на короткі дистанції, естафети, стрибки, гімнастичні та акробатичні вправи. Для школярів середнього і старшого віку можна рекомендувати бігові вправи, які виконуються в ігрових чи змагальних умовах.

Для розвитку прудкості провідним є повторний метод, що укладається в повторному виконанні визначених вправ з максимальною швидкістю з «міні-макс»-інтервалами на відпочинок. Наприклад, біг на 20 м з максимальною швидкістю, відпочинок для відновлення дихання і знову біг на 20 м.

Для розвитку прудкості використовують такі методичні прийоми-рухи з тягарем (навантажений рух) і комплексний метод.

На думку Ю.В.Верхошанського (1988), тягар підсилює пропріоцептивну аферентацію, що супроводжує рух, активізуючи тим самим формування належної центральної моторної програми. У рухових діях, зв’язаних зі швидкістю реагування на зовнішній сигнал, навантаження руху сприяє головним чином, скорочуванню часу його моторного компонента.

Комплексний метод припускає після роботи з навантаженням виконання тієї ж вправи з максимальною швидкістю (частотою), але без навантаження.

Крім повторного методу для розвитку прудкості у спортсменів використовується повторно-прогресуючий метод, змагальний метод, а у дітей-ігровий метод.