Тема 5: Розвинутий товар, виробництво та ринок. Товар і гроші

1. Форми організації суспільного виробництва.

2. Товар і його властивості.

3. Гроші.

1. Форми організації суспільного виробництва

Виділяють три форми організації суспільного виробництва:

1. натуральне виробництво – історично перша форма господарювання – виробництво при якому продукти праці використовуються для задоволення власних потреб, для споживання в середині господарства що їх виробляє;

2. товарне виробництво – форма організації суспільного господарства при якій економічні відносини між людьми проявляються через ринок, через купівлю-продаж продукції їх праці. В результаті таких відносин продукт праці стає товаром.

Причини виникнення товарного виробництва:

• суспільний поділ праці;

• соціально-економічна відокремленість виробників, яка виступає у формі приватної власності на засоби виробництва.

Розрізняють дві форми товарного виробництва:

1. просте товарне виробництво;

2. розвинене (капіталістичне) товарне виробництво.

Ці дві форми мають як спільні риси так і відмінні.

• безпосередньо суспільна форма виробництва.

У розвинених країнах все більше проявляє себе така форма виробництва безпосередньо суспільна – безтоварне і безгрошове планомірно організоване виробництво продуктів і послуг, їх розподіл, обмін і споживання, за допомогою новітніх електронних засобів досконалого механізму планування. Безпосередньо суспільне виробництво розвивається на основі одиничного поділу праці, в межах гігантських компаній, країн та інтеграційних угрупувань типу Європейського Союзу.

2. Товар і його властивості

Товар – продукт праці, призначений для продажу або виготовлений для продажу. Також під товаром розуміють економічні відносини, а саме відносини еквівалентного обміну продуктами праці між товаровиробниками.

Будь-який товар має дві властивості:

• споживна вартість;

• вартість.

Споживна вартість – здатність товару задовольняти певну суспільну потребу.

Здатність товару обмінюватись на інші товари у певних кількісних пропорціях називається міновою вартістю.

Єдине що об’єднує усі товари – те, що усі вони є продуктом праці. Товари прирівнюються один до одного у відповідністю з тією кількістю суспільної праці, яка витрачається на їх виробництва. Втілена у товарі суспільна праця називається вартістю – внутрішня властивість товару, яка проявляється при обмінні.

Наявність двох властивостей у товарі пояснюється двоїстим характером праці, втіленої в товарі. Праця може бути конкретна і абстрактна праця.

Вартість є уречелемлена в товарі суспільно-необхідна праця.

Суспільно-необхідний робочий час – це час, що відповідає суспільно-нормальним (типовим) для даного суспільства умовами виробництва. (Середньому рівні вмілості працівників, техніки, інтенсивності праці, тобто суспільно-необхідний робочий час є мінливою величиною, яка змінюється під дією декількох різних факторів)

Продуктивність праці – кількість продукції, що створюється у одиницю робочого часу. Продуктивність праці зростає внаслідок застосування нової технології, засобів праці.

Із зростанням продуктивності часу вартість одиниці продукції зменшується, кількість продукції зростає, вартість усієї продукції не змінюється.

Інтенсивність праці (напруженість праці) – витрати робочої сили в одиницю часу.

Із зростанням інтенсивності праці вартість одиниці продукції не змінюється, кількість виготовленої продукції зростає, вартість усієї продукції зростає.

На величину вартості товару впливає також складність праці, яка визначається кількістю суспільно-необхідного часу затраченого на підготовку даного працівника. Чим вище буде рівень освіти, кваліфікації працівника, тим складнішою буде його праця і тим більшу вартість в одиницю часу вона створить.